Ухвала суду № 18525558, 12.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 р.Справа № 2а-13738/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

за участю представника позивача Акопян Марини Олексіївни та представника відповідача Онопрієнко Людмили Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. по справі№2а-13738/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Компанія Фортіс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Компанія Фортіс" (далі по справі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по справі відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000372307/0 від 02.06.2010 р., № 0000372307/1 від 29.06.2010 р., № 0000372307/2 від 27.07.2010 р., № 0000372307/3 від 08.10.2010 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000372307/0 від 02.06.2010р.; № 0000372307/1 від 29.06.2010р.; № 0000372307/2 від 27.07.2010р.; № 0000372307/3 від 08.10.2010р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2010 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 21.05.2010 року № 2697/23-3/35349265, яким встановлено порушення п.п.7.2.1, п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у розмірі 40097,00 грн.

На підставі порушень встановлених при проведенні перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0000372397/0 від 02.03.2010 року, яким позивачеві визначено податкове зобовязання у розмірі 60145,5 грн., в тому числі за основним платежем (податок на додану вартість) 40097, 00 грн. та штрафні санкції 20048, 5 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до податкових накладних визначені п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Як вбачається з матеріалів справи та копії акту перевірки, що на момент проведення перевірки для підтвердження права на податковий кредит, позивачем надано податкові накладні, отримані від ТОВ «Наша України»від 07.08.2009 року №229/г сума податку на додану вартість 15000 грн. та від ТОВ «Морефрост»від 27.08.2009 року № 000011/001 сума податку на додану вартість 25967 грн. Вказані податкової накладні були заповнені із порушенням приписів п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку від 30 травня 1997 року №165: податкова накладна від ТОВ «Наша Україна»не містила ціни та одиниці виміру, а податкова накладна від ТОВ «Морефрост»не мала назви підприємства поставника.

Колегія суддів погоджується з висновками представника відповідача про те, що вказані документи заповнені із порушенням приписів абз. «в», «є»п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Між тим колегія суддів зазначає, що недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Отже, коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Наша Україна»та ТОВ «Морефрост» містили відомості, що дозволяють ідентифікувати особу, що видала податкову накладну (індивідуальний податковий номер продавця та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість), факту ненадходження до державного бюджету сум податку на додану вартість за вказаними податковими накладними відповідачем в силу приписів ст..71 КАС України в судовому засіданні не доведено.

Відповідно до ч.1 ст.9 , ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. по справі№2а-13738/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.05.2011 р.