Постанова № 18525469, 18.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р. Справа № 2а-6597/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засіданняПодобайло А.В.

Представник позивача - Кравченко П.А.

Представник відповідача - Москаленко І.О.

Прокурор - Червенко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Аполлонії" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2011р. по справі№2а-6597/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Аполлонії"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Аполлонії", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, в якому просив суд: визнати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 20.04.2010 року № 0000432305/0, від 24.06.2010 р. № 0000342305/1 та від 08.09.2010 року № 0000342305/2 протиправними та скасувати їх; стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 426436,43 грн.

В обгрунтування позову зазначив про неправомірність визначення Державною податковою інспекцією в м. Полтаві суми завищення ТОВ "Будинок Аполлонії" бюджетного відшкодування в розмірі 426436,43 грн. у зв'язку із неможливістю підтвердження фактичної сплати сум податку на додану вартість до бюджету підприємствами, що є постачальниками товарів (робіт, послуг) підприємствами контрагентами позивача за господарськими угодами. Так, позивач вказав на індивідуальність юридичної відповідальності особи і зазначив про наявність права на відшкодування сум податку на додану вартість, зайво сплачених до бюджету за наявності всіх документів, які вимагаються для цього законодавством України. ТОВ "Будинок Аполлонії" стверджує про наявність всіх первинних документів, які підтверджують використання придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, належним чином оформлених з боку позивача та контрагентів, які є господарюючими суб'єктами, що діють та є платниками податку на додану вартість, у зв'язку із чим позивач вказує на наявність свого права на відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету.

Представники Державної податкової інспекції в м. Полтаві та прокурор проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши про можливість відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість виключно за умови зайвого надходження сум податку на додану вартість до бюджету і про відсутність можливості підтвердження такого надходження сум податку до бюджету по ланцюгах постачання за господарськими операціями, здійсненими позивачем. Відповідно, стверджували про правомірність податкових повідомлень рішень про зменшення суми заявленої до бюджетного відшкодування на 426436,43 грн. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області проти задоволення позовних вимог, в частині стягнення з державного бюджету України грошових коштів в сумі 426436,43 грн. заперечувала, вказавши про відсутність винних дій щодо позивача з боку органів Державного казначейства та відсутність на даний час підстав для перерахування грошових коштів на користь позивача з державного бюджету, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Аполлонії" задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2010 року №0000342305/1, від 08 вересня 2010 року №0000342305/2. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Аполонії" (36000, м. Полтава, вул. Ціолковского, 37/41, код ЄДРПОУ 33714919) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 року», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 р. № 368 "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем також подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови в частині задоволення позовних вимог, просив залишити оскаржувану постанову в цій частині без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач, ДПІ у м. Полтаві, подав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просив залишити оскаржувану постанову в цій частині без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги позивача та, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Крім того, представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог, норм матеріального права просив скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, ДПІ у м. Полтаві, підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача та, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови в частині задоволення позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Крім того, представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, просив оскаржувану постанову в цій частині залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача.

Представник Головного УДК України в Полтавській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Аполлонії" зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавського міської ради, відповідно до свідоцтва про державну реєстрації від 12 серпня 2005 року, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 33714919. Позивач взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією 16 серпня 2005 року за №1419 та зареєстрований платником податку на додану вартість 22 серпня 2005 року, відповідно до свідоцтва №23476215, індивідуальний номер платника податку на додану вартість 337149116010.

Державною податковою інспекцією 15 квітня 2010 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Будинок Аполлонії" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року, які виникли за рахунок від'ємних значень з податку на додану вартість, що декларувались за І, ІІ, ІІІ квартали 2008 року. За наслідками перевірки складний акт №3429/23-6/33714919, у висновках якого ДПІ в м. Полтаві зазначено про встановлення порушень вимог пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок яких завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за ІІ квартал 2008 року на 2255041,76 грн., за ІІІ квартал 2008 року на 50000,00 грн., за ІV квартал 2008 року на 153678,91 грн. ДПІ в м. Полтаві винесене податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2010 року №0000342305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 428720,76 грн. /Т.1, а.с. 23/.

Позивач, не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

За наслідками розгляду первинної скарги ТОВ "Будинок Аполлонії", податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2010 року №0000324305/0 частково скасоване і в порядку підпункту "а" частини 2 пункту 5.3 статті 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", відповідно до якого у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним, позивачеві було направлене податкове повідомлення рішення від 24 червня 2010 року №0000342305/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 426436,43 грн. /Т. 1, а.с. 22/.

Податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2010 року №0000342305/1 оскаржувалося позивачем та за наслідками розгляду повторної скарги, її залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін, а ДПІ в м. Полтаві в порядку пункту 5.3 статті 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, ТОВ "Будинок Аполлонії" направлене податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2010 року №0000342305/2 /Т. 1, а.с. 21/.

ТОВ "Будинок Аполлонії" не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями від 20 квітня 2010 року №0000342305/0, від 24 червня 2010 року №0000342305/1, від 08 вересня 2010 року №0000342305/2, вважає їх такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем до матеріалів справи надані копії первинних документів, на підставі яких позивачем було віднесено до складу податкового кредиту підприємства суми податку на додану вартість, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів, робіт, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Доводи податкового органу щодо неможливості відшкодування заявлених підприємством до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження сплати податку на додану вартість одним з постачальників товару у ланцюгу постачання не ґрунтуються на нормах Закону України "Про податок на додану вартість".

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає, відповідно до положень законодавства, на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару та визначення сум, належних до бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність висновків ДПІ в м. Полтаві про завищення ТОВ "Будинок Аполлонії" розміру сум податку на додану вартість, належних до відшкодування з державного бюджету, а відповідно про протиправність податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2010 року №0000342305/1, від 08 вересня 2010 року №0000342305/2.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Будинок Аполлонії" було укладено договори підряду із: ПП "Полтава-проект-монтаж" від 11 квітня 2008 року №1/04-2008, 28 квітня 2008 року №2/04-2008, 20 травня 2008 року №1/05-2008 відповідно до якого за замовленням позивача ПП "Полтава-проект-монтаж" зобов'язалося виконати реконструкцію нежитлових приміщень з добудовою під стоматологічну клініку по вул. Степового Фронту, 29 в м. Полтаві; ТОВ "Монтажтрансгаз" від 15 липня 2007 року, відповідно до якого позивач доручив, а підрядник зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи, пов'язані з реконструкцією нежитлових приміщень з добудовою під стоматологічну клініку по вул. Степового Фронту, 29 в м. Полтава; ПП "Сітек Полтава" від 18 грудня 2007 року №165/07, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати роботи по монтажу систем опалення, каналізації та водопроводу; ПП "Промналадкапобут" від 12 грудня 2007 року №101, відповідно до якого підприємство зобов'язалося виконати електромонтажні роботи з реконструкції нежитлових приміщень з добудовою і надбудовою другого поверху під стоматологічну клініку по вул. Степового Фронту, 29 в м. Полтава та від 03 березня 2008 року №41 про виконання додаткових монтажних робіт по освітлення підвального приміщення, підключенню систем проточної вентиляції та ін. /Т. 1, а.с. 131-136, 144-146, 161-168/.

Відповідно до пояснень представника позивача за для виконання будівельних робіт на об'єкті реконструкції по вул. Степового Фронту, 29 в м. Полтава ТОВ "Будинок Аполлонії" придбавалися запасні частині відповідно до укладеного із ТОВ "Геріон" договору від 14 січня 2008 року №223, за яким останнє зобов'язалося передати у власність позивача вентиляційне обладнання та матеріали за специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору. Також відповідно до рахунків-фактур від 06 серпня 2008 року, видаткових накладних від 14 серпня 2008 року ТОВ "Будинок Аполлонії" придбавалися будівельні матеріали: лінолеум, самовирівнювальний засіб, клей, ґрунтовка, плінтус, засіб для холодного зварювання швів, керамограніт та ін. у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 /Т. 1, а.с. 186-187/.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним з основних видів діяльності позивача є «здавання в оренду власного нерухомого майна»(70.20.0.). З матеріалів справи вбачається, що для цілей статутної діяльності позивача, товариством було придбане нежитлове приміщення, яке потребувало капітальної перебудови. Позивачем проведено надбудову та добудову цього приміщення із залученням підрядних будівельних організацій міста.

Станом на дату розгляду справи судом, приміщення, реконструкція якого проводилася позивачем закінчена. Об'єкт введений в експлуатацію, відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту в м. Полтава по вул. Степового Фронту, 29, копія якого наявна в матеріалах справи /Т.2, а.с. 43-46/.

На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки TOB «Будинок Аполлонії» постачальники позивача були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, в порядку статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Статус даних суб'єктів господарювання підтверджено відповідними документами і не заперечувався ДПІ в м. Полтаві ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи.

Позивачем до матеріалів справи надані копії первинних документів, на підставі яких позивачем було віднесено до складу податкового кредиту підприємства суми податку на додану вартість, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів, робіт, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

До матеріалів справи залучені копії податкових накладних, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, складені у відповідності до вимог Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення".

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення документи, створені у письмовій або електронній формі які відповідно до положень підпункту 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 є первинними документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є, відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктами 2.4, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Як свідчать матеріали справи, документи, копії яких залучені позивачем до матеріалів справи, повністю відповідають вимогам вказаних нормативно-правових актів і, відповідно, правомірно прийняті до виконання позивачем при формуванні складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року, які виникли за рахунок від'ємних значень з податку на додану вартість, що декларувались за І, ІІ, ІІІ квартали 2008 року, ДПІ в м. Полтаві не встановлено про відсутність фактичного проведення господарських операцій чи про відсутність належного документального підтвердження їх здійснення. Також податковим органом не ставилося під сумнів розрахунок сум податку на додану вартість, визначених ТОВ "Будинок Аполлонії" до відшкодування з Державного бюджету України.

ДПІ в м. Полтаві вказано виключно не неможливість підтвердження факту надходження сум податку на додану вартість до державного бюджету від підприємств, які є постачальниками підприємств контрагентів позивача.

З матеріалів справи вбачається про проведення документальних перевірок та підтвердження, за їх наслідками, відомостей, отриманих від осіб, які мали правовідносини із ТОВ "Будинок Аполлонії": ТОВ "Геріон" (довідка ДПІ в м. Полтаві від 18 грудня 2009 року за період І квартал 2008 року), ТОВ "Монтажтрансгаз" (довідка ДПІ в м. Полтаві від 12 лютого 2010 року за період квітень, червень, липень 2008 року).

Висновком, за наслідками проведення перевірок ДПІ в м. Полтаві вказано про встановлення відображених в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ "Будинок Аполлонії", яке мало правовідносини із платниками податків ТОВ "Геріон", ТОВ "Монтажтрансгаз".

Також судом встановлено про направлення ДПІ в м. Полтаві на адресу TOB "Будинок Аполлонії" листа від 07 червня 2010 року №12613/10/19-135, в якому підтверджується, що підприємство має суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка підпадає під дію Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2010 року №368 "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість", а також запропоновано звернутися із заявою про включення позивача до реєстру підприємств, яким буде проведено відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики.

З наведеного вбачається про підтвердження відповідачем права позивача на отримання з державного бюджету відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Будинок Аполлонії" в ціні отриманих товарів, робіт.

Відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до положень якого суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету.

Відповідно до положень статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальних характер.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Отже, доводи податкового органу щодо неможливості відшкодування заявлених підприємством до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження сплати податку на додану вартість одним з постачальників товару у ланцюгу постачання не ґрунтуються на нормах Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає, відповідно до положень законодавства, на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару та визначення сум, належних до бюджетного відшкодування.

Крім того, ДПІ в м. Полтаві в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вказувала на порушення позивачем вимог пунктів 1.3, 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", наголошуючи на нібито відсутності надмірної сплати податку в даному випадку.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився із такою позицією відповідача з огляду на положення підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що неправомірними є висновки ДПІ в м. Полтаві про завищення ТОВ "Будинок Аполлонії" розміру сум податку на додану вартість, належних до відшкодування з державного бюджету, а відповідно податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2010 року №0000342305/1, від 08 вересня 2010 року №0000342305/2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог ТОВ "Будинок Аполлонії" щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2010 року №0000324305/0, суд першої інстанції зазначив, що дане податкове повідомлення-рішення відкликано за наслідками розгляду первинної скарги позивача відповідно до рішення ДПІ в м. Полтаві від 17 червня 2010 року №1362/10/25.040, в порядку абзацу "б" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Таким чином, станом на дату розгляду справи, відсутнє порушення з боку ДПІ в м. Полтаві прав та охоронюваних законом інтересів позивача податковим повідомленням-рішенням від 20 квітня 2010 року №0000324305/0.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено про відкликання даного податкового повідомлення-рішення за наслідками розгляду первинної скарги позивача відповідно до рішення ДПІ в м. Полтаві від 17 червня 2010 року №1362/10/25.040, в порядку абзацу "б" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого податкове повідомлення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій). Таким чином, станом на дату розгляду справи, відсутнє порушення з боку ДПІ в м. Полтаві прав та охоронюваних законом інтересів позивача податковим повідомленням-рішенням від 20 квітня 2010 року №0000324305/0.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Будинок Аполлонії" про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2010 року №0000324305/0.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в зазначеній частині позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позу щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 426436,43 грн., з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, виходив з того, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду, в порядку, встановленому законодавством. Станом на дату звернення позивача до суду такий порядок був визначений Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 року №209/72 "Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість".

Розділом 4 вказаного наказу встановлений порядок подання висновків податкових органів про відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету, порядок перерахування сум податку на додану вартість органами державного казначейства та інше. Станом на дату судового розгляду справи законодавчо встановленого обов'язку в органів державного казначейства щодо перерахування грошових коштів в сумі 426436,43 грн. на користь позивача немає. Вказаний обов'язок виникає виключно за умови дотримання порядку, встановленого законодавством. Крім того, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та спрямованим на відновлення порушених прав позивача і не може регулювати відносини в майбутньому.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Будинок Аполлонії" в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошових коштів в сумі 426436,43 грн. бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є передчасними та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем виконано всі передбачені законом умови для отримання бюджетного відшкодування. Факт наявності права підприємства на бюджетне відшкодування та правильність розрахунків суми податку на додану вартість, що підлягає поверненню, підтверджена наявними в матеріалах справи первинними документами, а також податковими деклараціями з податку на додану вартість, розрахунками суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 4.1.3 п.4.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Будинок Аполлонії» вказане право було реалізоване шляхом подачі до ДПІ в м. Полтаві податкових декларацій з ПДВ за II, III, IV квартали 2008 року (вхідні номери відповідно від 06.08.2008р. №151545, від 07.11.2008р. №236457, від 04.02.2009р. №315898) та розрахунки сум бюджетного відшкодування, відповідно до яких загальна сума бюджетного відшкодування ПДВ становить 1 076 970,00 грн., в тому числі по періодах: II квартал 2008 року - 448 639,00 грн.; III квартал 2008 року - 319 798,00 грн.; IV квартал 2008 року - 308 533,00 грн. /Т.1, а.с. 289-307/.

Суми бюджетного відшкодування були визначені ТОВ «Будинок Аполлонії» відповідно до положень пп.7.7.1, 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» як суми податку, фактично сплачені підприємством за товари, роботи та послуги постачальникам таких товарів, робіт та послуг. Цей факт підтверджено актами ДПІ в м. Полтаві позапланових виїзних документальних перевірок ТОВ «Будинок Аполлонії» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за II, III, IV квартали 2008 року, а саме актами від 27.11.2008р. №2398/23-2/33714919, від 05.08.2009р. №1610/23-2/33714919, від 01.04.2009р. №694/23-2/33714919.

Отже, ТОВ «Будинок Аполлонії», обґрунтовано, з дотриманням процедури, встановленої положеннями вищенаведеної норми Закону, скористалося своїм правом на відшкодування сум надмірно сплаченого податку.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Положеннями п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо за наслідками документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, орган державної податкової служби, здійснюючи контроль за достовірністю сум ПДВ, які підлягають відшкодуванню з державного бюджету, за наслідками перевірки зобов'язаний у строк, що не перевищує 65 днів з дня отримання податкової декларації з ПДВ, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення, в якому вказати суму перевищення бюджетного відшкодування із зазначенням підстав для її вирахування або підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Матеріали справи, зокрема, акт від 15.04.2010р. №3429/23-6/33714919 про результати документальної невиїзної перевірки, свідчать про те, що відповідачем, ДПІ у м. Полтаві, за результатами такої перевірки заявлена товариством сума бюджетного відшкодування у податкових деклараціях з ПДВ за ІІ-IV квартали 2008 року була визнана непідтвердженою, оскільки не надійшли відповіді на усі запити щодо фінансово-господарських взаємовідносин підприємства з контрагентами, факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання встановити не має можливості та винесено повідомлення - рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 426 436,43 грн. Але зазначене повідомлення - рішення було визнано судом протиправним та скасовано.

Крім того, слід зазначити, що позапланові виїзні документальні перевірки ТОВ «Будинок Аполлонії» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість проводились ДПІ у м. Полтаві, як йшлося вище, у наступному порядку: за II квартал 2008 року - акт перевірки від 27.11.2008р., за III квартал 2008 року - акт перевірки від 05.08.2009р., за IV квартал 2008 року - акт перевірки від 01.04.09р. Після проведення зазначених перевірок ДПІ в м. Полтаві було здійснено ще одну перевірку - документальну невиїзну (акт перевірки від 15.04.2010р.), проведення якої взагалі не передбачено вимогами законодавства.

Оскільки положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ не поставлено в залежність від проведення податковим органом усіх зустрічних перевірок та отримання відповідей на усі запити, разом з тим, регламентовано строк, протягом якого здійснюється перевірка заявлених до відшкодування сум ПДВ (60 днів і 5 днів для підготовки висновку), колегія суддів зазначає, що ДПІ в м. Полтаві, здійснюючи перевірку заявлених ТОВ «Будинок Аполлонії» сум ПДВ з перевищенням строку, діяла всупереч вимогам та не у спосіб, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість».

Посилання суду першої інстанції на положення Порядку відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок), затвердженого наказом ДПА та ГУ ДКУ від 02.07.1997р. №209/72 (в редакції наказу від 21.05.2001р. №200/86) як на підставу відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з Державного бюджету бюджетного відшкодування ПДВ, є необгрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.2. Порядку, підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації шляхом: перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує; зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість; зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Згідно п.2.5, 2.6 наведеного Порядку, податковими органами висновки автоматично формуються і обліковуються в Журналі обліку наданих висновків про суми відшкодування податку на додану вартість. В органах Державного казначейства України зазначені висновки про відшкодування податку на додану вартість реєструються в спеціальному журналі та відображаються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Підпунктами 4.1, 4.2 п. 4 Порядку передбачено, що відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Держказначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ, установленого чинним законодавством.

Відповідно до п.3.4. Порядку, з операцій, що оподатковуються за повною ставкою, сума належного платнику відшкодування (після погашення податкової заборгованості минулих звітних періодів) зараховується до зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Залишок непогашеної суми підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку. При цьому, п.1.3. Порядку визначено, що суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, є бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість.

Крім того, п.4.2. Порядку передбачено, що якщо рішення суду щодо відшкодування з державного бюджету суми ПДВ надходять до органів Держказначейства, то для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування з бюджету сум ПДВ не пізніше наступного дня після одержання його копія передається до податкового органу для формування висновку в загальному порядку в п'ятиденний термін з дати надходження до податкового органу. Таким чином, передбачений певний правовий механізм для позасудового контролю правильності визначення остаточної суми відшкодування навіть за судовим рішенням. Тобто, існує позасудовий ефективний спосіб усунення ризику безпідставної виплати.

Також, як свідчать матеріали справи, 07 червня 2010 року, ДПІ в м. Полтаві було направлено на адресу ТОВ «Будинок Аполлонії» листа №12613/10/19-135, яким підтверджується, що підприємство має суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка підпадає під дію Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2010р. №368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість».

Зазначеною Постановою затверджено Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років. Відповідно до п.2, дія цього Порядку поширюється на платників податку на додану вартість, яким відшкодування сум податку на додану вартість, що задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 р., підтверджені за результатами перевірок, не здійснено на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (а саме до 30.04.2010р.), включених до реєстрів інвентаризації платників податку, суми податку на додану вартість яких задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 р., підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Вказаним листом ТОВ «Будинок Аполлонії» було запропоновано звернутися із заявою про включення до реєстру підприємств, яким буде проведено відшкодування ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики.

З наведеного також вбачається підтвердження ДПІ в м. Полтаві права Товариства на отримання з Державного бюджету відшкодування сум податку на додану вартість. Проте, відшкодування податку на додану вартість до теперішнього часу не здійснено навіть облігаціями.

З приписів Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Будинок Аполлонії" бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 426436,43 грн. є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року по справі№2а-6597/10/1670 в частині відмови в задоволенні позову прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Аполлонії" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2011р. по справі №2а-6597/10/1670 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Аполлонії" (м. Полтава, вул. Ціолковського, 37/41, код ЄДРПОУ 33714919, р/р 2600001643587 у Філії ВАТ "Укрексімбанк" м. Полтава МФО 331649) 426436,43 грн. (чотириста двадцять шість тисяч чотириста тридцять шість гривень 43 копійки) бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року по справі № 2а-6597/10/1670 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві - залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Аполлонії" (м. Полтава, вул. Ціолковського, 37/41, код ЄДРПОУ 33714919, р/р 2600001643587 у Філії ВАТ "Укрексімбанк" м. Полтава МФО 331649) судові витрати в розмірі 2550, 00 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 26.04.2011 р.