Ухвала суду № 18525422, 10.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 р.Справа № 2а-16504/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2011р. по справі№2а-16504/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІП АВТО"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВІП АВТО" звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 09 серпня 2010 року № 0000501505/0 (від 06 вересня 2010 року № 0000501505/1, від 30 вересня 2010 року № 0000501505/2, від 15 грудня 2010 року № 0000501505/3).

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що відображені в акті перевірки № 4614/15-509/36986213 від 29.07.2010 року висновки податкового органу про вчинення ТОВ «ЕКВІП АВТО» порушень є помилковими. Позивач стверджував, що контрагентом - ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ» належним чином складені податкові накладні, а господарські операції з таким контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІП АВТО" задоволено в повному обсязі: скасовано повідомленнярішення від 09 серпня 2010 року № 0000501505/0 від 06 вересня 2010 року № 0000501505/1, від 30 вересня 2010 року № 0000501505/2, від 15 грудня 2010 року № 0000501505/3.

Відповідач з таким судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 23.02.2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обгрунтовував тим, що згідно з висновками акту перевірки № 4614/15-509/36986213 від 29.07.2010 року внаслідок віднесення ТОВ "ЕКВІП АВТО» до складу податкового кредиту сум податку по операціях з ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ» позивачем були допущені порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, так як вказаний контрагент не задекларував податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "ЕКВІП АВТО" за травень 2010 р.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки сторони в судове засідання не з"явилися, хоча були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду встановлено, що 23.07.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "ЕКВІП АВТО" (код ЄДРПОУ 36986213) з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податку з ПДВ ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ».

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 4614/15-509/36986213 від 29.07.2010 року.

09.08.2010 року з посиланням на зазначений акт ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000501505/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 18688,8 грн. (основний платіж 14376 грн.; штрафні (фінансові санкції) 4312,8 грн.).

Позивач оскаржив рішення контролюючого органу, проте сума податкового зобовязання, визначена первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобовязань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0000501505/1, від 30 вересня 2010 року № 0000501505/2, від 15 грудня 2010 року № 0000501505/3.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обгрунтованність винесених спірних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на вимоги діючого податкового законодавства та фактичні обставини справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що відповідач листом від 08.07.2010 року №14489/10/23-516 звернувся до позивача з питань наявності розбіжностей між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту з ПДВ та сумами податкових зобов'язань з ПДВ, що були задекларовані контрагентом позивача, витребуючи у ТОВ "ЕКВІП АВТО" письмові пояснення з питань відносин з ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ» за період з 01.05.2010 до 31.05.2010 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІП АВТО" (листом від 19.07.2010 р. №03) була надана відповідь, до якого були долучені копії видаткових та податкових накладних та копії договору.

Відповідач після отримання відповіді інших документів у позивача не витребовував, наявну компетенцію на проведення позапланової перевірки не реалізовував. Натомість ним була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "ЕКВІП АВТО" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податку з ПДВ ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ» виключно на підставі отриманої інформації отриманої за допомогою автоматизованої системи співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо ненадання ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ» податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року. Відповідні правочини та первинні документи по господарським взаємовідносинам позивача з таким контрагентом відповідачем при проведенні перевірки не вивчались.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки про завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ за травень 2010р. на суму 14376 грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених від імені платника податку, який не декларував своїх податкових зобов'язань з ПДВ ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ».

Разом з тим, приписами ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".

Відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідачем не заперечувався факт укладання між позивачем та ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ» договору №010505 від 05.05.2010 року, предметом якого є поставка автосигналізацій, імобілайзерів, паркувальних радарів та інших автомобільних аксесуарів, а також фактичне його виконання (про що свідчать надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку надходження придбаного товару, здійснення розрахунків у безготівковій формі). Сумнівів щодо право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище субєктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не виникало.

Посилання відповідача на обставини недекларування контрагентами позивача своїх зобов'язань з ПДВ не можу бути належним обгрунтуванням порушення саме позивачем норм податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту, оскільки діючим законодавством позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Відповідачем, всупереч покладеного на нього обов"язку доказування правомірності своїх дій (згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України), жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаним правочином, про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності надано не було, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладеного позивачем правочину.

Таким чином, в ході судового розгляду податковим органом не було доведено правомірність винесених спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює відсутність підстав для задоволення вимог поданої ним апеляційної скарги про скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2011р. по справі№2а-16504/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.