Ухвала суду № 18525111, 21.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 р.Справа № 2а-5676/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-5676/10/1870

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 р. адміністративний позов Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000672306/0/36473 від 21.05.2010р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень - серпень 2009 р. в загальному розмірі 1 040 889 грн. 87 коп., а також сплачений при подачі позову до суду судовий збір в загальному розмірі 1 703 грн. 40 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція в м. Суми подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 86, ч.1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с. 129), копією довідки з ЄДРПОУ (а.с.218). Позивач взятий на податковий облік 08.06.2000 р., зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 04.07.2009 р. за №100233093.

20 липня 2009 р., 20 серпня 2009 р. та 21 вересня 2009 р. ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" подало до ДПІ в м. Суми податкові декларації з податку на додану вартість разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2009 р. (а.с.63-71), за липень 2009 р. (а.с.88-93) та за серпень 2009 р. (а.с. 123-128). У рядку 25 декларації за червень 2009 р. (враховуючи уточнюючий розрахунок) зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 532 624,00 грн., за липень 2009 р. - 14 171,00 грн. та за серпень 2009 р. - 1733426, 00 грн.

Керуючись п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ДПІ в м. Суми було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, липень, серпень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди за квітень, червень, липень 2009 р. За підсумками перевірки, результати якої зафіксовані в довідці від 27.10.2009 р. за № 7400/23-6/30991664/174 (а.с.22- 41), було зроблено висновок, яким підтверджено відображене ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" у декларації за червень 2009 р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 532 624, 00 грн., у декларації за липень 2009 р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 14 171, 00 грн. та у декларації за серпень 2009 р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 1 733 426, 00 грн. При цьому зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

14.05.2010 року службовими особами ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, липень, серпень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періодах квітень, червень, липень 2009 р., за наслідками якої складено Акт від 14.05.2010 р. № 3884/23-6/30991664 (а.с.13-21).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.10.2 ст.10, пп.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2009 р. на 238 433 грн. 63 коп., за липень 2009 р. - на 12 787 грн. 67 коп., за серпень 2009 р. - на 789 668 грн. 57 коп. За результатами перевірки 21.05.2010 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000672306/0/36473 (а.с. 12), яким ДПІ в м. Суми було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 р. на 238 433 грн. 63 коп., за липень 2009 р. - на 12 787 грн. 67 коп., за серпень 2009 р. - на 789 668 грн. 57 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0000672306/0/36473 від 21.05.2010 р. суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст.1 цього ж Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Згідно з п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; в) у разі, якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Виходячи з вищезазначених норм, питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (постачальників позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно з п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з п. 3 та п. 4 Акта перевірки від 14.05.2010 р. № 3884/23-6/30991664 (а.с. 13-21), підставою для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування стало не підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки в перевірених підприємствах по ланцюгу постачання товарів позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість. До вказаного висновку відповідач дійшов у зв'язку з неможливістю провести зустрічну перевірку постачальників товару по ланцюгу постачання у другій та третій ланці ТОВ «Компанія Мега», ТОВ «Юзпрогрестрейд», ТОВ «Укрімідж», ТОВ «Евербест» та не надання інформації про постачальників ТОВ «Донторгхолдінг».

Відповідачем на надіслані запити до ДПІ у Київському районі м. Донецька, Ленінської МДПІ у м. Луганську, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, ДПІ у Голосіївському районі , Макіївської ОДПІ були отримані відповіді від 30.01.10 р. № 9347/23-113 (а.с.148), від 08.12.2009 р. за № 20031/7/23-0910 (а.с.19), від 27.11.2009 р. за № 30696/7/23-311 (а.с.17) та довідка від 01.03.2010 р. за № 1060/23-313/35831676 (а.с.149-152), акт від 13.05.2010 р. №727/23-709/35024795 (а.с. 170), в яких зазначено, що провести зустрічну перевірку немає можливості, у зв'язку з тим, що ТОВ «Компанія Мега» визнано банкрутом (а.с.148), стан платника ТОВ «Евербест» - 10 «запит на встановлення місцезнаходження» (а.с. 170), ТОВ «Донторгхолдінг», що є посередником товару, не надано інформацію про постачальника товару (а.с.149-152), ТОВ «Юзпрогрестрейд» ТОВ «Укрімідж» - відсутні за місцезнаходженням (а.с. 16,19).

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на той факт, що якщо контрагент відсутній за місцем знаходження або допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (контрагента позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Крім того, запити до відповідних органів державної податкової служби щодо контрагентів позивача датовані раніше акту перевірки.

Таким чином, єдиною підставою для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування ПДВ була відсутність можливості перевірки підприємств-контрагентів позивача, з боку податкового органу були відсутні зауваження щодо реальності угод.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції встановлений та підтверджений при розгляді справи в суді апеляційної інстанції той факт, що в перевіряємих періодах одними із постачальників сировини позивачу були ТОВ «Селена-Н» (сума податку на додану вартість за червень 2009 р. - 238 433 грн. 63коп., за липень 2009 р. - 189 155 грн. 49 коп., серпень 2009 р. - 571 407 грн. 87коп.), з яким 27.02.2009 р. за № 79/9-20-09 був укладений договір купівлі-продажу товару згідно специфікації (а.с.42-43), та ТОВ «Вторметсплав» (сума ПДВ за серпень 2009 р. - 218 260 грн. 70коп.), з яким 20.05.2009 р. за № 20/05-01 був укладений договір купівлі металопродукції (а.с. 103-104).

Відповідачем були направлені запити до Костянтинівської ОДПІ щодо перевірки ТОВ «Селена-Н» про підтвердження відомостей, отриманих від позивача за серпень 2009 р., на який отримано довідку від 28.10.2009 р. за № 325/23-3-35622296 (а.с.154-156) та за червень, липень2009 р., на який отримано довідку від 19.11.2009р. за № 366/23-3-35622296 (а.с.166-169), а також запит до ДПІ у Солом'янівському районі м. Києва щодо проведення перевірки правових відносин позивача з ТОВ «Вторметсплав», на що отримано довідку від 02.12.2009 р. за № 2714/23-1011/30631526, що підтверджується Актом перевірки (а.с.20).

З вказаних досліджених матеріалів справи вбачається, що розбіжностей між відомостями, наданих ДПІ в м. Суми (за результатами перевірки позивача) та ТОВ «Селена-Н» і ТОВ «Вторметсплав» не встановлено.

Як вбачається з копії податкового повідомлення-рішення № 0000672306/0/36473 від 21.05.2010 р. (а.с.12), на підставі Акту перевірки № 3884/23-6/30991664 від 14.05.2010 р. позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 р. на 238 433 грн. 63 коп., за липень 2009 р. - на 12 787 грн. 67 коп., за серпень 2009 р. - на 789 668 грн. 57 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що реальність господарських операцій, за якими відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, підтверджується копіями укладених договорів за № 79/9-20-09 від 27.02.2009 р. (а.с.42-43), та за № 20/05-1 від 20.05.2009 р. (а.с. 103-104), відповідно до яких позивачем було отримано товар (послуги) згідно специфікації (феросициліцій, марганець, нікель, селікомарганець, феромарганець, алюміній, ферохром, феромолібден, злитки легірованої сталі ) від ТОВ «Селена-Н» та ДП «Вторметсплав», що підтверджується податковими накладними на загальну суму ПДВ - 1 240 391грн. (а.с. 44-45, 72, 94-95, 105-106), видатковими накладними (а.с. 46, 73, 95-97,107,108), реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 47-58, 74-84,109-120).

Даний товар позивачем був прийнятий та оприбуткований на склад згідно приходних ордерів (а.с. 215-217) та відповідно до журналу обліку ввезених та вивезених матеріальних цінностей на авто (а.с. 196-208).

Оплата за поставлений товар, з урахуванням податку на додану вартість, була здійснена позивачем у червні, липні 2009 р., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 59-61, 85-86, 98- 102, 121).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити на те, що спорів з приводу якості товару не виникало. Крім того, до матеріалів справи позивачем надані сертифікати якості товару.

Відповідно до умов пп. 2 договору №79/9-20-09 від 27.02.2009 р. (а.с.42), постачальник зобов'язується здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах поставки ОБР, тобто поставка відбувається силами постачальника. Згідно з п. 2 умов договору № 20/05-1 від 20.05.2009 р. (а.с.103-104) та специфікації (а.с. 213, 214) право власності на товар переходить до покупця на складі покупця. Покупець компенсує постачальнику вартість транспортних витрат у повному обсязі. Факт транспортування товару підтверджується актами здачі-прийняття робіт (а.с. 107,108), виписаними податковими накладними (а.с. 105,106).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів, що свідчать про транспортування товару, є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільні перевезення» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. N 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, а для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб вимагається накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. N 363, ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Отже, обов'язковість складання та зберігання ТТН встановлена для Вантажовідправника, Вантажоодержувача, Перевізника - тобто трьох сторін договору перевезення.

Зважаючи на те, що відповідно до умов договору поставка товару здійснювалась продавцем особисто, товар передавався за накладними на складі позивача (покупця), копії яких є в матеріалах справи.

Умовами договору поставки (копія у справі) між позивачем та ДП «Вторметсплав», зокрема, специфікаціями № 3, 4, які є невід'ємними частинами договору, передбачена компенсація покупцем постачальнику транспортних видатків. Отже, доставка товару постачальником на склад покупця здійснена як супровідна оплатна послуга за договором поставки. Надана постачальником транспортна послуга оформлена актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), що відповідає правилам бухгалтерського обліку та вимогам цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що до суду представником позивача були надані товарно-транспортні накладні, отримані від ТОВ "Селена-Н" та надана копія книги реєстрації довіреностей.

Крім того, під час перевірки, за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, сумніви в даній операції у ДПІ в м. Суми були відсутні (а.с. 13-21).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначених вище договорів (а.с. 42-43,103-104, 213, 214) між ДП «Завод ОБ та ВТ» та ТОВ «Селена-Н та ДП «Вторметсплав», відбулась поставка товару на підприємство позивача згідно специфікації, та отримані послуги, товар (послуги) був оплачений позивачем.

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, ним було подано декларації податку на додану вартість, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не були визнані недійсними, також не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договорами з урахуванням ПДВ. Вищезазначене свідчить про правомірність дій позивача при заявлені свого права на бюджетне відшкодування суми надміру сплаченого ПДВ.

Враховуючи вищевикладені висновки та положення Закону України “Про податок на додану вартість”, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0000672306/0/36473 від 21.05.2010 р. суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетного відшкодування.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про відсутність факту сплати до бюджету податку на додану вартість, у зв'язку з неможливістю встановити даний факт по ланцюгу продажу товару до виробника, оскільки саме надходження до бюджету відповідних сум є обовязковою умовою проведення бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки п. 1.3 та п. 1.8 ст. 1, а також положенням ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на податковий кредит та на бюджетне відшкодування не ставиться в залежність від факту сплати податку постачальником товарів (послуг) безпосередньо до бюджету, або від наявності порушень податкового законодавства з боку таких постачальників товарів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-5676/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2011 р.