Ухвала суду № 18525044, 04.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 р.Справа № 2а-5121/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Кулькової О.Г.

представника відповідача Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолажської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від16.11.2010 р. по справі№2-а-5121/10/2070

за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва"

до Нововодолажської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва", звернувся до суду з адміністративним позовом до Нововодолажської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2010 року № 0000041601/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від16.11.2010 року частково задоволено позовні вимоги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 19.04.2010 року № 0000041601.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" витрати по сплаті державного мита у сумі 1,70 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від16.11.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.04.2010 року Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області проведено документальну невиїзну перевірку по Торгівельно-комерційному Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” з питання достовірності декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень, березень, липень, грудень 2009 року, січень,березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 730/07-0-12/14344275 від 16.04.2010 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті якого завищено бюджетне відшкодування за вересень 2008 року в сумі 9932 грн., за жовтень 2008 року в сумі 524722 грн., за листопад 2008 року в сумі 259583 грн., за грудень 2008 року в сумі 159528 грн., за січень 2009 року в сумі 306532 грн., за березень 2009 року в сумі 159687 грн., за липень 2009 року в сумі 61137 грн., за грудень 2009 року в сумі 14254 грн., за січень 2010 року в сумі 16426 грн. (т. 1, а.с. 4-11).

На підставі зазначеного акту перевірки Нововодолажською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0000041601/0 від 19.04.2010 р., яким Торгівельно-комерційному Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” за встановлене порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі за вересень 2008 року в сумі 9932 грн., за жовтень 2008 року в сумі 524722 грн., за листопад 2008 року в сумі 259583 грн., за грудень 2008 року в сумі 159528 грн., за січень 2009 року в сумі 306532 грн., за березень 2009 року в сумі 159687 грн., за липень 2009 року в сумі 61137 грн., за грудень 2009 року в сумі 14254 грн., за січень 2010 року в сумі 16426 грн., а всього на загальну суму 1511801 грн. (а.с. 13, т. 1).

Також встановлено, що 10.10.2006 р. між Торгівельно-комерційним Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” (Замовник) та укладено ТОВ “Будівельна компанія Харків-Москва” (Генпідрядник) укладено договір генпідряду на проектування та будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру “Світ квітів” та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2 в м. Харкові.

Відповідно до умов вказаного договору, генпідрядник зобовязувався спроектувати, побудувати, ввести в експлуатацію в термін до 01.04.2010 року та передати замовнику багатофункціональний громадсько-торгівельний центр “Світ квітів” та житловий будинок з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2 в м. Харкові, а також виконати інші роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та договору, а замовник зобовязувався надати генпідряднику будівельний майданчик, прийняти обєкт повністю або частково та оплатити виконані роботи. (т. 1, а.с. 35-36).

До вказаного договору позивачем укладено додаткові угоди від 11.10.2006 р. та від 18.02.2009 р., відповідно до яких у випадку необхідності оплата виконаних робіт може здійснюватися замовником безпосередньо на розрахунковий рахунок субпідрядника (т. 2, а.с. 88-89).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2010 року № 0000041601/0, суд першої інстанції вважав необґрунтованим висновок відповідача про порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки, як встановлено судом, в перевіряємий період позивач до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відносив суми ПДВ, сплачені у складі вартості виконаних робіт з будівництва багатофункціонального громадсько-торгівельного центру “Світ квітів” та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2; у складі вартості будівельних матеріалів для забезпечення вказаного вище будівництва, та у складі вартості товарів (послуг) для забезпечення функціонування власного офісного приміщення.

Банківські виписки з розрахункового рахунку позивача підтверджують той факт, що позивачем було фактично сплачено ПДВ у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у періоді, що перевірявся; всі суми ПДВ, віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у періоді, що перевірявся, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії - рішенням, дію якого поширено на конкретну особу, і який є актом одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу певного обовязку. Тобто, способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження податкового повідомлення-рішення, є скасування вказаного акту, а не визнання його недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки № 730/07-0-12/14344275 від 16.04.2010 року, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем п.п. 77.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про відсутність основних фондів та трудових ресурсів на підприємстві позивача, що унеможливлює ведення ТК ТОВ з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” господарської діяльності та підтверджує відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети), що стали підставою створення умов, за яких у підприємства виникло відємне значення податку на додану вартість. (т. 1, а.с. 10-11).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди зобовязані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Тобто, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Письмові докази свідчать про те, що господарська діяльність Торгівельно-комерційним Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва”, що була предметом перевірки, здійснювалась на підставі договору, укладеного з ТОВ “Будівельна компанія Харків-Москва”.

Так, 10.10.2006 р. між Торгівельно-комерційним Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” (Замовник) та укладено ТОВ “Будівельна компанія Харків-Москва” (Генпідрядник) укладено договір генпідряду на проектування та будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру “Світ квітів” та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2 в м. Харкові.

Відповідно до умов вказаного договору, генпідрядник зобовязувався спроектувати, побудувати, ввести в експлуатацію в термін до 01.04.2010 року та передати замовнику багатофункціональний громадсько-торгівельний центр “Світ квітів” та житловий будинок з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2 в м. Харкові, а також виконати інші роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та договору, а замовник зобовязувався надати генпідряднику будівельний майданчик, прийняти обєкт повністю або частково та оплатити виконані роботи. (т. 1, а.с. 35-36).

До вказаного договору укладено додаткові угоди від 11.10.2006 р. та від 18.02.2009р., відповідно до яких у випадку необхідності оплата виконаних робіт може здійснюватися замовником безпосередньо на розрахунковий рахунок субпідрядника(т. 2, а.с. 88-89).

Отже, основним видом діяльності позивача в період, що був предметом перевірки, була організація та підготовка будівництва багатофункціонального громадсько-торгівельного центру “Світ квітів” та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою за адресою: вул. Пушкінська, 2, м. Харків.

Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, такий вид діяльності як будівництво будівель вказаний видом господарської діяльності Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” (т. 1, а.с. 16).

З метою організації вказаного вище будівництва позивачем отримано дозвіл Інспекції державного архітектурно будівельного контролю м. Харкова на виконання будівельних робіт № 06/455 від 25.10.2006 р. (т. 2, а.с. 87).

На підставі договору оренди земельної ділянки від 21.07.2003 р. позивач, Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма “Харків-Москва”, користується земельною ділянкою за адресою вул. Пушкінська, 2, м. Харків (т. 1, а.с. 60-64).

Матеріали справи свідчать про те, що у періоді, що перевірявся, Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” придбавав будівельні матеріали, які передавав ТОВ “Будівельна компанія Харків-Москва” для будівництва вище вказаного обєкту (т. 1, а.с. 70-73, 75, 78-81, 83-87, 108, 113, 118-120,132-135; т.3, а.с. 62-141).

Однак, у відповідності до ч. 3 ст. 331 ЦК України, власником вказаних будівельних матеріалів залишався позивач.

Також встановлено, що позивач використовує для розміщення власного офісу приміщення за адресою вул. Університетська, 22 в м. Харкові на умовах договорів оренди від 01.10.2008 р. та 01.01.2009 р. (а.с. 183-187, т. 3), а також приміщення за адресою пров. Ботанічний, 4 в м. Харкові; на підприємстві позивача працює 11 осіб. Для забезпечення безпосередньої господарської діяльності позивачем придбавалися послуги з водовідведення, водопостачання, постачання електричної енергії, послуг охоронної сигналізації, витратні матеріали для роботи з компютерною технікою.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в період, який перевірявся, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивач відносив суми ПДВ, сплачені у складі вартості виконаних робіт з будівництва багатофункціонального громадсько-торгівельного центру “Світ квітів” та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2; у складі вартості будівельних матеріалів для забезпечення вказаного вище будівництва, та у складі вартості товарів (послуг) для забезпечення функціонування власного офісного приміщення.

Крім того, банківські виписки з розрахункового рахунку Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" підтверджують фактичну сплату позивачем ПДВ у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг ) у періоді, що перевірявся. (т. 3, а.с. 115-250, т. 2; 1-51).

Всі суми ПДВ, віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у періоді, що перевірявся, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Посилання відповідача на неможливість здійснення позивачем господарської діяльності будівельної діяльності, за відсутності достатньої, на думку відповідача, кількості осіб працюючих на підприємстві, є безпідставними, враховуючи наступне.

Позивач здійснює діяльність з фінансування будівництва шляхом укладення договору підряду, за яким замовником послуг з будівництва виступає позивач, оскільки відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що зазначений вище обєкт будівництва не призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Колегія суддів вважає, що позивач виконав вимоги ч.1 ст.71 КАС України, надавши належні письмові докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте відповідачем не доведено правомірність, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та не надано до суду відповідних доказів.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва".

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від16.11.2010 р. по справі№2-а-5121/10/2070 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуНововодолажської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від16.11.2010 р. по справі№2-а-5121/10/2070 за позовомТоргівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва"до Нововодолажської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Курило Л.В. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2011 р.