Ухвала суду № 18525015, 12.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р.Справа № 2а-2594/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від08.11.2010р. по справі№2а-2594/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

08.06.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" (далі - позивач)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000772302/0/3259 від 15.10.2009, № 0000772302/1/4141 від 30.12.2009, № 0000772302/2/838 від 18.03.2010.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2010 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД", не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування того, чому оскаржувана постанова має бути скасована посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідач, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.09.2009 року по 21.09.2009 року Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" з питань взаємовідносин з Приватним підприємством "Стиларт" з березня по грудень 2008 року.

За результатами перевірки складений акт № 5209/23-309/21054307 від 21.09.2009, в якому відображені порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які виразились у безпідставному віднесенні суми ПДВ у розмірі 73494,02 грн до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за березень - грудень 2008 року, яка підлягає зменшенню, та відповідно сума ПДВ у розмірі 63277,36 грн, яка віднесена до складу податкових зобов"язань в деклараціях з ПДВ аналогічного періоду. Всього позивачем занижено ПДВ у розмірі 10216,66 грн, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2009 року - 833,00 грн, червень 2009 - 1750,00 грн, липень 2009 року - 1800,00 грн, серпень 2009 - 5833,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000772302/0/3259 від 15.10.2009, яким визначено податкове зобов"язання з ПДВ в сумі 15325,50 грн, в т.ч., за основним платежем - 10217,00 грн, за штрафними санкціями - 5108,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000772302/1/4141 від 30.12.2009, № 0000772302/2/838 від 18.03.2010..

Отже, судом встановлено, що донарахування відповідачем податкового зобов`язання пов"язано з формуванням позивачем податкового кредиту у зв"язку з договорами доручення № 01/04/1 від 01.04.2008, купівлі - продажу майна (товара) № 29/08/1 від 29.08.2008, а також під час купівлі піноблоків у кількості 20 шт 03.07.2008 та 10.07.2008.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за квітень (833,33 грн.) та за червень 2008 року (1750 грн.) та формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної № 920 від 29.08.2008 року (сума ПДВ 5833,33 грн.) є правильними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту актів виконаних робіт та податкових накладних вбачається, що вони взагалі не містять вказівок на місце їх складання, конкретизації вартості наданих послуг (з розбивкою оплати за послуги на організацію перевезення, саме перевезення та винагороду повіреного згідно пункту 2.2 договору), в них відсутнє посилання на договір, на виконання якого вони складені, та перевізника, який надавав транспортні послуги.

Колегія суддів зазначає, що представлені позивачем товарно-транспортні накладні № ПТД00855 від 03.04.2008 року, № ПТД 02468 від 05.06.2008 року не підтверджують здійснені 25.04.2008 та 19.06.2008 перевезення будівельний матеріалів, оскільки складені відповідно 03.04.2008 та 05.06.2008, тобто раніше ніж здійснені такі перевезення. Крім того, позивачем представлено тільки 2 товарно-транспортні накладні, хоча зі змісту актів № 25/04-1 від 25.04.2008 та № 18/06-1 від 19.06.2008 вбачається здійснення загалом 14 ходок по перевезенню будматеріалів. Також товарно-транспортні накладні не відповідають загальним вимогам первинних бухгалтерських документів, а саме - не містять деяких реквізитів: в наявності тільки печать замовника - ТОВ "Придніпровський торговий дім" та вантажоотримавача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД"; штампи або печатки перевізника відсутні; графи "Прийняв водій експедитор", "За дорученням дата та номер", "Транспортні послуги", "Вантажно - розвантажувальні операції", "Інші відомості", "Відмітка про складені акти", "Таксування", "Підпис таксувальника" не заповнені. З їх змісту не вбачається, що участь у перевезенні приймало Приватне підприємство "Стіларт".

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Таким чином, оскільки до матеріалів справи не долучено товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які б вказували на дотримання позивачем вимог пунктів 11.1, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а інших документів, з яких би можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування (перевезення будівельних матеріалів), місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суду не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ за квітень (833,33 грн) та червень 2008 року (1750 грн).

Також не підтверджена позивачем реальність виконання укладеного 29.08.2008 року між позивачем та Приватним підприємством "Стиларт" договору купівлі - продажу майна (товару) № 29/08/1, відповідно до умов якого продавець (Приватне підприємство "Стиларт") продає, а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД") купує майно (товар) - навантажувач Desta А 20 вартістю 35 000 грн., оскільки надані суду податкова накладна № 920 від 29.08.2008 (сума ПДВ - 5833, 33), рахунок фактура № 860 від 29.08.2008, видаткова накладна № 920 від 29.08.2008, інвентарна картка 310409/12 форми № 03-6 не містять відомостей про місце їх складання, в них відсутнє посилання на договір, на виконання якого вони складені, що є порушенням вимог статті 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у Приватного підприємства "Стиларт" відсутнє зареєстроване нерухоме майно, основні фонди, виробничі активи, технічний персонал, складські приміщення і транспортні засоби, тобто відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності.

Щодо обгрунтованості віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1800,00 грн від операцій з купівлі 03.07.2008 та 10.07.2008 піноблоків у кількості 20 шт, колегія суддів зазначає, що позивачем до суду та в ході перевірки не надано копії договору купівлі - продажу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" здійснило покупку у Приватного підприємства "Стиларт" піноблоків у кількості 20 шт.

Проте, позивач в обгрунтування правомірності віднесення сум ПВД у розмірі 1800 грн до складу податкового кредиту посилався на податкові накладні № 658 від 03.07.2008 року (ПДВ - 223,33 грн), № 633 від 07.07.2008 року (ПДВ - 1576,67); видаткову накладну № 633 від 07.07.2008 року, рахунок-фактуру № 555 від 20.06.2008 року.

Суд першої інстанції правильно встановив, що вказані документи не відповідають обов`язковим вимогам, встановленим для них Законом України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а саме: відсутні відомості про місце їх складання, не зазначено договір, на виконання якого вони складені.

Крім того, до матеріалів справи не долучено товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які б вказували на дотримання позивачем вимог пунктів 11.1, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Отже, висновок відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1800,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження правомірності формування позивачем суми ПДВ в розмірі 10216,66 грн, зарахованих до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 4.2.2 пунктом 4.2 статті 4 України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-111 (далі - Закон -2181), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10216,66 грн, в т.ч., за основним платежем - 10217 грн, за штрафними санкціями - 5108,50 грн, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2010р. по справі№2а-2594/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2011 р.