Ухвала суду № 18524958, 12.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р.Справа № 2а-9558/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від20.01.2011р. по справі№2а-9558/10/2070

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007 року № 00033022305/0, від 09.10.2007 року № 0003302305/1, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2007 року № 0003302305/2, податкове повідомлення-рішення від 13.03.2008 року № 0003302305/3, складені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 року позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 14.08.2007 року № 00033022305/0, від 09.10.2007 року № 0003302305/1, від 20.12.2007 року № 0003302305/2, від 13.03.2008 року № 0003302305/3 про визначення українсько-американському спільному підприємству (далі УА СП) ТОВ «Каіс» податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 356903,00 грн., в тому числі 242854,00 грн. основний платіж та 114049,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. Накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2010 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задоволено частково, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 року в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2007 року № 00033022305/0, від 09.10.2007 року № 0003302305/1, від 20.12.2007 року № 0003302305/2, від 13.03.2008 року № 0003302305/3 на суму 327393,00 грн. (в т.ч. 218262,00 грн. - основний платіж та 109131,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. В частині скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2007 року № 00033022305/0, від 09.10.2007 р. № 0003302305/1, від 20.12.2007 р. № 0003302305/2, від 13.03.2008 р. № 0003302305/3 на суму 29510,00 грн. (в т.ч. 24592,00 грн.- основний платіж та 4918,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) залишено без змін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 року адміністративний позов Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовані податкові повідомлення-рішення від 14.08.2007 р. № 00033022305/0, від 09.10.2007 р. № 0003302305/1, від 20.12.2007 р. № 0003302305/2, від 13.03.2008 р. № 0003302305/3 на суму 327393,00 грн. (в т.ч. 218262,00 грн.- основний платіж та 109131,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, при цьому відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування своєї позиції вказує, що позивачем неправомірно були задекларовані валові витрати, як не задекларовані витрати минулих податкових періодів, та виявлені в майбутніх податкових періодів, оскільки період, за який виявлені помилки, вже був перевірений податковим органом, й сума валових витрат була підтверджена як перевіряючими, так і посадовими особами платника податків

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»(надалі УА СП ТОВ «Каіс») з питань дотримання вимог податкового законодавства, іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р. та валютного законодавства за період з 01.09.2006р. по 31.03.2007р., яка була оформлена Актом від 03.08.2007р. №6111/2305/20023279.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 03.08.2007р. №6111/2305/20023279, відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007р. №00033022305/0 про визначення позивачу податкового зобовязання за порушення п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у розмірі 327393,00 грн. 218262,00 грн. основний платіж та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 109131,00 грн.)

Не погодившись з цим рішенням, позивачем було розпочато процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень на підставі п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181 (далі Закон №2181).

Рішеннями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової адміністрації України скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - залишені без змін.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: до складу валових витрат безпідставно віднесені суми витрат у вигляді самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів у 2 півріччі 2006 року.

Відносно порушення п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідач в акті перевірки зазначає, що відхилення у складі валових витрат 1-му півріччі 2006 року на суму 873047,00 грн. виникли у звязку з тим, що підприємством до складу валових витрат безпідставно віднесені суми витрат у вигляді самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів. Дана сума витрат це витрати 2005 року, не враховані при наданні декларації з податку на прибуток за 2005 рік. Також зазначає, що відповідно до попереднього акту перевірки (Акт перевірки від 13.06.2006р. №3768/2320/20023279) сума валових витрат була підтверджена як перевіряючими, так і посадовими особами платника податків. Зауважень та заперечень до попереднього акту не надходили.

На підставі цього робиться висновок, що позивачем неправомірно задекларувало валові витрати у декларації за 1-е півріччя 2006 року.

Відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат відносяться суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до цієї норми Закону, платник податку має право, у випадку виявлення помилок, повязаних з не віднесенням до валових витрат сум витрат, неврахованих в минулих податкових періодах, задекларувати такі валові витрати саме в тому податковому періоді, в якому ці помилки були виявлені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки документи, надані до суду, свідчать про те, що помилка, а саме не задекларовані валові витрати в розмірі 873047,00 грн. у 2005 році, була виявлена платником податку у 1-му півріччі 2006 року, про що було повідомлено податковий орган надісланням «Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок» за 1 квартал 2006 року, в якому було зазначено витрати, які були не враховані в обчисленні валових витрат попереднього звітного періоду в розмірі 873047,00 грн. по рядку 05.2 декларації. Цей уточнюючий розрахунок було надіслано на адресу податкового органу 15 травня 2006 року, про що свідчить поштовий штемпель.

Також судом правильно не прийнято ствердження відповідача, що ніяких зауважень та заперечень щодо висновків Акту перевірки від 13.06.2006р. №3768/2320/20023279 від позивача не надходило, оскільки ще в травні 2006 року, тобто в момент перевірки позивачем було направлено до податкового органу «Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок».

Крім того, з листа УА СП ТОВ «Каіс», який наданий до матеріалів справи, вбачається, що позивачем було повідомлено відповідача про те, що при складені декларації по податку на прибуток за І квартал 2006 року підприємством не відображена собівартість реалізованої валюти та проценти сплачені банкам по кредитам, чим було завищено об'єкт оподаткування по даним 2005 року на 873047, 00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на підставі наданих первинних документів (контракт УА СП ТОВ «Каіс» (Україна) з ТОВ " Славута-Трейд" (Росія); договір УА СП ТОВ «Каіс»(Україна) з УП "Зернобелокторг" (Бєларусь); митні декларації; рахунки -фактури; заяви УА СП ТОВ «Каіс» про продаж банком іноземної валюти; меморіальні валютні ордери; свідоцтва по операціям на міжбанківському валютному ринку України), які підтверджують валові витрати пов'язанні з курсовими різницями реалізованої банком іноземної валюти позивача та проценти які були сплачені банку за цю реалізацію, обґрунтовано дійшов висновку, щодійсно валові витрати за 2005 рік в розмірі 873047,00 грн., пов'язані з курсовими різницями за зовнішньоекономічними контрактами, які не були враховані в декларації за 2005 рік.

Згідно з пп. 11.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Згідно п. 7.3.5. п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За зазначених обставин, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно і відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” були задекларовані валові витрати 2005 року, самостійно виявлені в 1-му півріччі 2006 року.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 20.01.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог Державної податкової інспекції У Дзержинському районі м. Харкова.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011р. по справі№2а-9558/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2011 р.