Постанова № 18524932, 05.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 р. Справа № 2а-13895/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.12.2010р. по справі№2а-13895/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

04.11.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “СТВ” (далі-позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові (далі-відповідач) з урахуванням уточнення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000670848/0 від 15.09.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000670848/0 від 15.09.2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, просила скасувати оскаржувану постанову в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ фірмі «СТВ» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що при дослідженні проведених операцій між ТОВ фірма «СТВ» та ПП «Согласие» встановлені фактичні обставини справи, які спростовують реальність проведення господарських операцій (відповідно і виникнення обєкту оподаткування), на підставі яких ТОВ фірма «СТВ» визначені суми податкового кредиту. Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду без змін. Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.08.2010 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП “Согласие”та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 3230/48-0/23146249 від 30.08.2010, яким встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП “Согласие”; пп.7.2.3. п.7.2. ст.7, пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податкових зобовязань по зазначеному податку за червень 2010 року на загальну суму 597958,33 грн.

Зафіксовані актом порушення стали підставою для прийняття відповідачем відповідно до приписів п.6.1. ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкового повідомлення-рішення форми “Р”від 15.09.2010 року №0000670848/0 на загальну суму 777345,83 грн., у тому числі основний платіж 597958, 33 грн., штрафні (фінансові) санкції 179387,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП “Согласие” 03.06.2010 року укладено договір купівлі-продажу №СО/СТВ-01, відповідно до якого ПП“Согласие” зобовязалося передати у власність позивача, а той зобовязався прийняти й оплатити товар на умовах зазначеного договору.

29.06.2010 року позивач отримав від ПП “Согласие”товар за договором №СО/СТВ-01 від 03.06.2010 року на загальну суму 3587750,00 грн., в тому числі ПДВ 597958,33 грн. Зазначена сума з податку на додану вартість була віднесена позивачем до складу податкового кредиту та відповідним чином відображена в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, поданої до податкової інспекції.

Згідно з актом невиїзної документальної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП “Согласие” відповідно до “Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів” між податковим кредитом позивача та податковими зобовязаннями ПП “Согласие” по декларації за червень 2010 року виявлені розбіжності з ПДВ у сумі 597958,33 грн. через невизнання поданої ПП “Согласие” податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року як податкової звітності.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт неподання податкових декларацій та недекларування ПП “Согласие” обєкту оподаткування та податкових зобовязань з податку на додану вартість було помилково розцінено фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові як фактична відсутність операцій з придбання товарів між позивачем та ПП “Согласие”, що призвело до безпідставного складання податкової накладної контрагентом позивача, на підставі якої сформований податковий кредит позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що при дослідженні проведених операцій ТОВ фірма «СТВ» з ПП «Согласие» встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведення господарських операцій, а відповідно і виникнення обєкту оподаткування, на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту, а саме: в ПП «Согласие» чисельність працюючих за 2 квартал 2010 року складає 7 чол. в штаті, 1 за сумісництвом; відповідно «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» платнику присвоєно стан «9» (направлення відомостей про відсутність за місцем знаходження); наявні ОФ 2 групи в розмірі 2,0 тис. грн., 3 групи в розмірі 0,3 тис. грн.., 4 групи в розмірі - 6,9 тис. грн.

Наявність у ТОВ фірми «СТВ» вищезазначених податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення привильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у ТОВ фірми «СТВ» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права у контрагента ПП «Согласие» - виникнення обєкту оподаткування, що передбачено п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість»», із змінами та доповненнями.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про додаток на додану вартість», із змінами і доповненнями, зазначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про додаток на додану вартість», із змінами і доповненнями «податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків».

Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На підставі п.7.1ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до п.1.7 ст.1 Закону „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Пунктом 7.5 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення платника податку в оплату податку товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, під час здійснення своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП «Согласие» з яким був укладений договір купівлі-продажу № СО\СТВ-01 від 03.06.2010 року на придбання товару (олія соняшникова нерафінована) кількістю 10000,00 (десять тисяч) тон на загальну суму 10000000,00 (десять мільйонів) грн..

Податковим органом ставиться під сумнів реальність названої господарської операції, у звязку з відсутністю документів, що підтверджують можливість виконання такої операції контрагентом позивача.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про невідповідність позиції суду першої інстанції про протиправність висновків податкового органу обставинам справи.

Так, матеріали справи свідчать, що докази фактичної поставки продавцем ПП «Согласие» до позивача та отримання останнім товару відсутні.

Матеріали справи не містять посилань на первинні документи (щодо понесених витрат по зберіганню товару), що не підтверджує фактичне перебування товару у власності постачальника ПП «Согласие», а отже і можливість його поставки позивачу.

Крім цього, видаткова накладна № РН-2/23/07 від 23.07.2010 року (а.с. 39) не містить підпису особи уповноваженої позивачем на отримання товару на 1311275 грн., а тому взагалі не є належною.

У відповідності до ст.ст.3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В актах прийому-передачі товару (а.с. 37, 40) зазначено, що «передача товару відбулася за адресою: Україна, 874112, Донецька обл., м. Славянськ вул. Свободи, 85, зі всіма необхідними документами», проте ці документи матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у ревізуємий період позивачем по справі завищено податковий кредит з податку на додану вартість шляхом включення до складу податкового кредиту витрат за договором позивача з ПП “Согласие”.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України,у справах щодо оскарження рішень,дій чи бездіяльності суб”єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі,у межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України; обгрунтовано,тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За зазначених обставин, колегія суддів, вважає,що оскаржуване повідомлення рішення відповідає зазначеним вище критеріям,тому не підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції допустив порушення норм Законів України «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до п.3 ч.1ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першоїінстанціїсуд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року по справі № 2а-13895/10/2070 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О. Судді Бондар В.О. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 11.04.2011 р.