Ухвала суду № 18524762, 05.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 р.Справа № 2а-15717/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011р. по справі№2а-15717/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МОБІКОМ"

до Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

10.12.2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "МОБІКОМ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - відповідач ), в якому просила скасувати податкові повідомлення рішення № 0000601800/0 від 07.09.2010 року, № 0000601800/1 від 05.10.2010 року, № 0000601800/2 від 09.11.2010 року, № 0004182302/0 від 09.11.2010 року, № 0004182302/1 від 30.11.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 року по справі № 2-а-15717/10/2010 позовні вимоги задоволено в повному обсязі .

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000601800/0 від 07.09.2010 року, № 0000601800/1 від 05.10.2010 року, № 0000601800/2 від 09.11.2010 року, № 0004182302/0 від 09.11.2010 року, № 0004182302/1 від 30.11.2010 року .

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 року по справі № 2-а-15717/10/2010 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме: пп.7.4.4 п. 7.4 пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року 168/97-ВР ”). Також , судом першої інстанції не враховано, що в ході перевірки ТОВ фірма "МОБІКОМ" встановлено недодержання вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ фірмою "МОБІКОМ" з ТОВ "СК Техспецбуд". Окрім того, скасовуючи податкові повідомлення рішення про нарахування податкового зобов"язання по податку на прибуток та податку на додану вартість , судом першої інстанції не враховано факт того, що директор з ТОВ "СК Техспецбуд" правочин щодо здійснення будівельних робіт для позивача не здійснював, а тому формування податкового кредиту та валових витрат позивачем по справі здійсненні з порушенням приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств". Виходячи з цього, відповідачем було встановлено нікчемність угод укладених протягом перевіряємого періоду даним суб'єктом господарювання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б вказували на невідповідність угоди позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за правовідносинами з ТОВ "СК Техспецбуд".

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма "МОБІКОМ" пройшла державну реєстрацію 25.03.2002 року. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова за № 2923 та єплатником податку на додану вартість.

У період з 10.08.2010 року по 26.08.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ фірми "МОБІКОМ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ "СК Техспецбуд" за період з 01.03.2009 року по 31.07.2009 року.

За результатом перевірки складено Акт "Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірма "МОБІКОМ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ "СК Техспецбуд" за період з 01.03.2009 року по 31.07.2009 року" № 5066/18-010/31940254 від 26.08.2010 року.

Згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ фірмою "МОБІКОМ" вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за період з 01.03.2009 р. - 31.07.2009 р. до сплати в бюджет на суму 166528 грн., в т.ч. по періодах: за березень 2009 року - 57987,60 грн., за квітень 2009 року - 28508,80 грн., за травень 2009 року - 57869 грн., за липень 2009 року - 22163 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000601800/0 від 07.09.2010 року, яким ТОВ фірмі "МОБІКОМ" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 166528 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 83264 грн., всього - 249792 грн.

Податкове повідомлення - рішення було оскаржене ТОВ фірмою "МОБІКОМ" в адміністративному порядку. За результатом адміністративного оскарження ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000601800/1 від 05.10.2010 року та № 0000601800/2 від 09.11.2010 року, якими ТОВ фірмі "Мобіком" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 166528 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 83264 грн., всього - 249792 грн.

Також, в період з 11.10.2010 року по 22.10.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ фірми "Мобіком" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатом перевірки складено Акт "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ фірми "МОБІКОМ" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року" № 6303/23-506/31940254 від 28.10.2010 року.

Згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ фірмою "МОБІКОМ" (в рамках позовних вимог):

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ фірмою "Мобіком" з ТОВ "СК Техспецбуд";

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 ВР від 28.12.1994 року, внаслідок чого ТОВ фірма "МОБІКОМ" занизила податок на прибуток на суму 208160,50 грн. у тому числі: у першому кварталі 2009 року на суму 72484,50 грн., у другому кварталі 2009 року на суму 107972,25 грн., у третьому кварталі 2009 року на суму 27703,75 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004182302/0 від 09.11.2010 року, яким ТОВ фірмі "МОБІКОМ" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 208160,50 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 104080,25 грн., всього - 312240, 75 грн.

Податкове повідомлення - рішення було оскаржене ТОВ фірмою "МОБІКОМ" в адміністративному порядку. За результатом адміністративного оскарження ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення рішення № 0004182302/1 від 30.11.2010 року, яким ТОВ фірмі "МОБІКОМ" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 208160,50 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 104080,25 грн., всього - 312240,75 грн.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України №68/97-ВР визначає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Виходячи з цього, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №68/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності факту виконання ТОВ "СК Техспецбуд" договіру № 10/09, відповідно до якого ТОВ "СК Техспецбуд" (підрядник) зобовязується виконати роботи для ТОВ фірмою "МОБІКОМ" по виконанню робіт з улаштування фундаментів вишок (башень) ліній радіорелейного звязку.

Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями додатків до договору №№1-4, договірних цін, розрахунків, локальних кошторисів, кошторисних розрахунків, довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, атів прийому виконаних робіт форми КБ - 2в, складених сторонами договору (а.с. 68-101, 131-52). За виконані роботи ТОВ фірмою "МОБІКОМ" було перераховано на рахунок ТОВ "СК Техспецбуд" грошові кошти. Перерахування коштів підтверджено позивачем копіями платіжних доручень (а.с.162-177). ТОВ "СК Техспецбуд" на адресу позивача було виписано податкові накладні (а.с.153-161), суми податку на додану вартість за якими було віднесено позивачем до складу податкового кредиту, а також сформовано валові витрати.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "МОБІКОМ" мало достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладеної між ТОВ фірмою "МОБІКОМ" та ТОВ "СК Техспецбуд" угоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочинну недійсним не вимагається.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін цієї угоди (позивачем був отриманий та використаний у господарській діяльності виконані ТОВ "СК Техспецбуд " роботи з улаштування фундаментів вишок (башень) ліній радіорелейного звязку.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів не вбачає в діях позивача щодо укладення угоди із ТОВ "СК Техспецбуд " та відображенні такої операції в податковому обліку ТОВ фірмою "МОБІКОМ" завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети.

На момент укладення угоди та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності на момент укладання угоди відповідачем не надано.

Щодо, неправомірності ТОВ фірмою "МОБІКОМ" включати суми сплачені ТОВ "СК Техспецбуд" до складу валових витрат, колегія суддів зазначає наступне, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що одними із видів діяльності позивача є будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій. ТОВ фірмою "МОБІКОМ" виконувались роботи з будівництва опорних вишок (башень) ліній радіорелейного звязку на замовлення ТОВ "Будюнінпром" та ТОВ НТЦ "Енергозв'язок". Для виконання робіт з улаштування фундаментів вишок (башень) ліній радіорелейного звязку ТОВ фірмою "МОБІКОМ" було залучено ТОВ "СК Техспецбуд".

Таким чином, понесені позивачем витрати на проведення ТОВ "СК Техспецбуд" комплексу робіт для встановлення опорних вишок (башень) ліній радіорелейного звязку безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.

Отже, кошти сплачені позивачем ТОВ "СК Техспецбуд" за виконані роботи в подальшому були використані позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно недодержання позивачем вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає що, правочини, які були вчинені між позивачем та підприємствами-контрагентами, зазначеними в акті перевірки є правомірними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності укладеної угоди та недодержання позивачем вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України, є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011р. по справі№2а-15717/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2011 р.