Ухвала суду № 18524756, 05.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 р.Справа № 2а-116/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі№2а-116/10/1870

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області

до Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" третя особа Виконавчий комітет Глухівської міської ради

про стягнення економічних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

05.08.2009 року, Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" ( далі відповідач) , 3-тя особа Виконавчий комітет Глухівської міської ради Сумської області в якому просила стягнути з комунального підприємства "Глухівський тепловий район" економічні санкції в сумі 91783 грн.29 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року по справі № 2-а-116/10/1870 адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства "Глухівський тепловий район" (Сумська область, м. Глухів, вул. Києво-Московська, 14 і.к. 31264398) в дохід Державного бюджету м. Глухів (код класифікації доходів 21081100, символ звітності банку 106, р/р 31114106700007 в ГУ ДКУ у Сумській області, МФО 837013, код 23635209) за рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області № 54 від 24 червня 2009 року 30594 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 43 коп. необґрунтовано отриманої виручки та 61188 (шістдесят одну тисячу сто вісімдесят вісім) грн. 86 коп. штрафу.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що і призвело до не правильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що тарифи на оплату послуг з теплопостачання встановлені виконкомом Глухівської міської ради і не можуть бути змінені відповідачем. З рішенням відповідача в частині завищення розміру плати за розробку та видачу технічних умов погодились та повернули надмірно сплачені кошти особам, які отримували такі технічні умови. На думку апелянта висновки, які слугували підставою для винесення оскаржуваного рішення є безпідставними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" (економічної санкції в загальному розмірі 91 783,29 грн.) є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню. Станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем в повному обсязі не сплачена, а тому підлягає примусовому стягненню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що в червні 2009 року позивачем проведено перевірку відповідача результати якої відображено в акті № 186 від 18 червня 2009 року (а.с.5-14). В ході перевірки було встановлено завищення відповідачем розміру тарифу по оплаті послуг з теплопостачання за рахунок перевищення при його формуванні гранично допустимого рівня рентабельності. Крім того, встановлено безпідставне стягнення плати за виїзд на місце, обстеження земельної ділянки, визначення умов підключення об'єктів до мережі при виготовленні технічних умов на переобладнання систем опалення квартир в багатоквартирних будинках з централізованої на індивідуальну. Такі види робіт фактично не виконувались, акти виконаних робіт про підключення до мережі не складались.

У звязку з вищезазначеними порушеннями Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 54 від 24 червня 2009 року, відповідно до якого у Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" належить вилучити у дохід Державного бюджету надмірно отриманої виручки в сумі 30594 грн. 43 коп. та штрафу в розмірі 61188 грн. 86 коп. Загальна сума становить 91 783,29 грн.

Як було встановлено в ході апеляційного розгляду, рішення Державною інспекцією з контролю за цінами Сумській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 54 від 24 червня 2009 року було оскаржено відповідачем у судовому порядку

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року в задоволенні позову КП “Глухівський тепловий район” про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області № 54 від 24 червня 2009 року було відмовлено. Визнано, що оспорюване рішення інспекцією винесено правомірно та обґрунтовано, а отже є чинним.

Також було встановлено, що визначена рішенням суб'єкта владних повноважень сума фінансової санкції не була сплачена відповідачем у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення економічних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення економічних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, питання правомірності застосування економічних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що економічні санкції у розмірі 91 783,29 грн. застосовані відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1.4 “Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами" затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 03.12.2001, № 298/519 підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Згідно з пунктом 1.7 зазначеної Інструкції вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом.

Таким чином, необґрунтовано отримана відповідачем виручка в розмірі 30 594,43 грн. підлягає вилученню в дохід державного бюджету, із застосуванням економічних санкцій в розмірі 61 188,86 грн., всього 91 783,29 грн.

Враховуючи наведене, за відповідачем існує заборгованість по економічним санкціям за порушення державної дисципліни цін на підставі ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” в розмірі 91 783,29 грн., яка на час розгляду справи не сплачена, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення про застосування економічних санкцій , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом даної справи є саме стягнення суми економічних санкцій, а не розгляд питання правомірності їх нарахування.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року по справі № 2-а-116/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Бондар В.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2011 р.