Ухвала суду № 18524706, 12.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р.Справа № 2а-14096/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі№2а-14096/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажного підприємства "Газмонтажавтоматика"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 02.06.2010 року № 0000602303/0 (від 20 липня 2010 року № 0000602303/1).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 31115 грн. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Справа слухається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги ст. 197 КАС України, оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, проте не виявили бажання прийняти участь у судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни прийнятого судового рішення, з огляду на наступне.

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ БМП «Газмонтажавтоматика» з питань взаємовідносин із ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс» за період 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року було складено акт № 901/23 03 05/21245390 від 17 травня 2010 року, у висновках якого стверджувалось про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 31115 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 року № 0000602303/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46673 грн. (за основним платежем 31115 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15558 грн.).

За результатами розгляду поданих позивачем первинної скарги до органів державної податкової служби відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 року № 000602303/1 на туж сму суму податкового зобов"язання.

Повторна скарга позивача рішенням ДПА Харківської області від 10.08.2010 року була залишена без задоволення. Рішенням ДПА України від 25.10.2010 року, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги позивача, податкові повідомлення-рішення від 02 червня 2010 року № 0000602303/0 (від 20 липня 2010 року № 000602303/1) теж були залишені без змін.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що відповідач не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем податковий кредит, не надав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операції з поставки підрядних робіт ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех», не зазначив будь-яких інших обставин, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника. За висновками суду дії відповідача по донарахуванню позивачу податкового зобов"язання за спірними господарськими операціями є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наявність у справі достатніх доказів та правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства України.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов"язань відповідачем зазначено порушення вимог п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість у розмірі 6996,19 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Електроспецтех" та у розмірі 24119,13 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Техенергоресурс" за податковими накладними, які містять окремим рядком дані місця розташування юридичної особи, що не відповідає дійсності, підтвердженням чому є перелік актів про відсутність посадових осіб таких контрагентів позивача за юридичними адресами, складеними фахівцями Дергачівської МДПІ Харківської області. Податковий орган наполягав на тому, що позивач мав право на формування податкового кредиту за такими податковими накладними лише у разі подачі відповідної заяви зі скаргою на таких постачальників, відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, відповідно до вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Матеріли справи містять копії отриманих позивачем податкових накладних за результатами фактично виконаних робіт, відповідно до укладених договорів:

з ТОВ «Електроспецтех» № 10-2008 від 27.06.2008 року на виконання робіт з ремонту покрівлі офісу позивача за адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 8, № 12-2008 від 31.07.2008 року на виконання робіт з ремонту покрівлі цеху № 50 ВАТ «Турбоатом» за адресою: м. Харків, пр-кт Московський, 199; № 2633 від 30.09.2008 року, № 2881 від 30.10.2008 року; № 05-2009 від 31.032009 року на виконання робіт з капітального ремонту кабельних мереж Кіпка на Шебелінському ОПГКН у смт. Андріївка, Балаклійського району Харківської області; № 06-2009 від 29.05.2009 року на виконання робіт з облаштування Котелевського ГКМ, підключення свердловини № 117 (2 черга) у м.Котельна Полтавської області; № 10-2009 від 04.08.2009 року на виконання робіт з поточного ремонту покрівлі ливарного цеху, адміністративний корпус ВАТ «Турбоатом» м. Харків, пр-кт Московський, 199; з ТОВ «Техенергоресурс» № 08-2009 від 30.06.2009 року на виконання робіт з облаштування УПГ на Бистровському блоці Островерховського ГКМ на період досвідно-промислової експлуатації, внутрішньомайданчикове електропостачання (Нововодолазький район Харківської області), № 12-2009 від 01.10.2009 року на виконання робіт з облаштування УПГ на Бистровському блоці Островерховського ГКМ на період досвідно-промислової експлуатації (налагодження електрообладнання) с. Бистровка, Нововодолазького району Харківської області.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що незначні недоліки в заповненні зазначених податкових накладних не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Загалом з таких податкових накладних чітко вбачається персоніфікація продавця та виду наданої послуги, з відповідним заповненням необхідних реквізитів, в тому числі підпису та печатки, тобто за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначені податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Фактичне виконання робіт, крім податкових накладних, підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт, здійсненими в повному обсязі розрахунки в безготівковій формі. При цьому акцентується увага на тому, що відповідач не заперечує проти реальності надання таких послуг та їх реальне використання у власній господарській діяльності позивача.

Додатковим підтвердженням реальності виконання робіт є наявність у контрагентів позивача належним чином оформлених ліцензій (копії яких знаходяться в матеріалах справи), які не тільки надавало право ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех»здійснювати бюдівельні роботи, але й підтверджували наявну у них можливість для їх виконання (дотримання ліцензійних умов).

Крім того, в ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Електроспецтех» з 09.11.2006 р. по 15.01.2009 р. перебувало на обліку в Харківській ОДПІ. З 16.01.2009 р. перебувало на обліку в Дергачівській МДПІ. Станом на момент перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова. Проте, протягом всього часу свого існування та на час вчинення угод знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому місцезнаходженням ТОВ «Електроспецтех» з 27 лютого 2009 року зазначено Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Ощепкова, б. 52.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Отже, достовірною вважається адреса, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі. Саме ця адреса містилася у податкових накладних, на час складання яких ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех»перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, щодо них не було внесено змін чи відомостей про відсутність за юридичною адресою до ЄДРПОУ. Відповідно доводи апелянта про невідповідність зазначеного в накладних місця розташування юридичної особи (постачальника) фактичним обставинам не відповідає дійсності. Посилання апелянта на акти, складені фахівцями податкового про відсутність контрагентів за місцем їх юридичної адреси, не можуть бути достатнім доказом правомірності здійсненого позивачу донарахування податкових зобов"язань з податку на додану вартість, оскільки такі підстави не передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких перевірок щодо знаходження платників податків та/або їх посадових осіб за юридичною адресою (місцезнаходженням підприємства). Саме по собі незнаходження постачальника за своїм місцезнаходженням при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі№2а-14096/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.