Постанова № 18524699, 07.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р. Справа № 2а-6166/10/1670 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Тацій Л.В., Суддя Подобайло З.Г.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Орєховський Ю.О.

представника позивача Олійник М.В.

представника відповідача Балашова Л.В.

представника відповідача Криворучко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від25.01.2011р. по справі№2а-6166/10/1670

за позовом Полтавської виправної колонії №64 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області

до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області

про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавська виправна колонія № 64 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати вимогу КРУ в Полтавській області № 16-08-3-14/5217 від 23.07.10 р. «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавської виправної колонії № 64»у частині п. 2 (підпункти 2.1 та 2.2), п. 3 (підпункт 3.1 та 3.2).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.11 р. по справі № 2а-6166/10/1670 позов був задоволений: скасована вимога КРУ в Полтавській області № 16-08-3-14/5217 від 23.07.10 р. «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавської виправної колонії № 64» у частині п. 2 (підпункти 2.1 та 2.2), п. 3 (підпункт 3.1 та 3.2).

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.11 р. по справі № 2а-6166/10/1670 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягає на її необґрунтованості і просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що Полтавська виправна колонія № 64 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області є юридичною особою (ідентифікаційний код 08731826) та здійснює діяльність у сфері юстиції та правосуддя (КВЕД 75.23.0), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Головного управління статистики у Полтавській області (а.с.16). Підставою для винесення оскарженої вимог є акт № 08-21/317 від 02.07.10 р. (а.с.17-69) ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.08 р. по 30.04.10 р., в якому були зафіксовано порушення у вигляді: підвищення посадових окладів на 30% працівникам Полтавської виправної колонії № 64, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу, що призвело до зайвого нарахування надбавки працівникам за період з 01.01.08 р. по 31.05.10 р. на загальну суму 67469,10 грн., а саме: за 2008 р. - 25822,87 грн., за 2009 р. - 27747,54 грн., за 5 місяців 2010 р. - 13898,69 грн. та відповідно зайво перераховано до державних цільових фондів внесків на суму 23705,1 грн., що суперечить вимогам постанови КМУ № 268 від 09.03.06 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»; виплати надбавки за безперервну роботу за 2008 - 2009 роки та січень - травень 2010 р., що призвело до переплати заробітної плати за вказаний період на загальну суму 71861,79 грн., з них: за 2008 р. - на суму 24584,99 грн., за 2009 р. - на суму 29958,29 грн., за січень - травень 2010 р. - на суму 17318,51 грн., та до переплати внесків до державних цільових фондів на загальну суму 22155,45 грн.

У звязку з виявленими порушеннями відповідачем у направленій вимозі відповідач зобовязував позивача забезпечити повернення зайво виплачених працівникам установи коштів в сумі 142130,53 грн., що виникли внаслідок порушення законодавства (п. 2 вимоги) у звязку з підвищенням розмірів посадових окладів державним службовцям на суму 67469,10 грн. (п. 2.1 вимоги) та нарахуванням та виплатою надбавок вільнонайманим працівникам за безперервну роботу в установах кримінально-виконавчої системи на суму 71861,79 грн. /п. 2.2 вимоги/; провести перерахунок та повернути зайво сплачені суми внесків до державних цільових фондів шляхом проведення взаємозвірок та здійснення коригування стану взаєморозрахунків з державними цільовими фондами на суму 46874,24 грн., що була зайво перерахована внаслідок порушення законодавства (п. 3 вимоги) у звязку із сплатою внесків, нарахованих на суми заробітної плати, зайво виплаченої внаслідок підвищення розмірів посадових окладів державним службовцям на суму 23705,10 грн. (п. 3.1 вимоги) та сплатою внесків, нарахованих на суми заробітної плати, зайво виплаченої вільнонайманим працівникам внаслідок встановлення надбавок за безперервну роботу в установах кримінально-виконавчої системи на суму 22155,45 грн. (п. 3.2 вимоги).

В обґрунтування висновків ревізії відповідач вказував на те, що збільшення посадового окладу та нарахування надбавки не передбачено постановами КМУ№ 1298 від 30.08.02 р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»та № 268 від 09.03.06 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що збільшення посадового окладу та нарахування надбавки здійснювалось позивачем на підставі наказу Держдепартаменту № 98 від 24.05.00 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби», постанови КМУ № 534 від 14.07.93 р. «Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби»та наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 190 від 03.10.04 р. «Про затвердження Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально - виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового начальницького складу, за особливі умови праці, повязані з роботою із засудженими та особами, що утримуються у слідчих ізоляторах». В Положенні про Полтавську виправну колонію Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області № 64 (а.с.8-13) в казано, що її засновано на державній власності і вона підпорядкована безпосередньо Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області, а також Державному департаменту України з питань виконання покарань. Відповідності ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 98 від 24.05.00 р. (чинного до 25.05.10 р.) затверджена Інструкція «Про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи», якою встановлена процентна надбавка за безперервну роботу у розмірі від 5% до 25 % до тарифних ставок (посадових окладів) по основній посаді та визначений порядок виплати такої надбавки робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи.

Суд першої інстанції вказав на те, що, що вищевказаний наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, тобто не мав статусу нормативно-правового акту, але, з огляду на вищезазначені приписи Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»та Положення про Полтавську виправну колонію Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області № 64», цей наказ був обовязковим до виконання підприємствами та установами кримінально-виконавчої системи, до яких відноситься й позивач. Крім того, п. 2 наказу зобовязує начальників управлінь (самостійних відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань, управлінь (відділів, відділення) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, керівникам установ, організацій та навчальних закладів, підлеглих Департаменту, забезпечити точне та неухильне виконання встановленого порядку обчислення і виплати робітникам і службовцям процентної надбавки за безперервну роботу відповідно до затвердженої Інструкції; згідно п. 3 надбавка за безперервну роботу підлягає виплаті в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи, та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємств, що знаходяться на госпрозрахунку.

Тобто, зазначеним наказом передбачені умови, за яких здійснюється виплата вказаної надбавки, а саме: виплата процентної надбавки за безперервну роботу здійснюється у межах асигнувань, виділених на утримання підприємства та за рахунок і в межах фонду оплати праці підприємства.

Згідно преамбули наказу № 98 від 24.05.00 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи», цей наказ затверджений відповідно постанови КМУ № 653 від 22.04.99 р. «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань», в п. 7 якої визначено, що джерелами фінансування Державної кримінально-виконавчої служби є бюджетні асигнування та доходи від працевикористання засуджених.

З огляду на викладене, суд першої інстанції визнав безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем у спірних правовідносинах приписів п. 3.1.3 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 184 від 11.11.05 р. «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально - виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу», оскільки відповідно ст. 3 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Згідно ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Постановою КМУ № 534 від 14.07.93 р. «Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби»(в редакції від 02.12.09 р.) надано право керівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, у таких розмірах: в установах виконання покарань, лікувально-трудових профілакторіях та їх підприємствах - до 50 відсотків. На виконання цієї постанови наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 190 від 03.10.04 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.10.04 р. за № 1312/9911, затверджений Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях.

Згідно п. 7.1 цього Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, які тримаються у слідчих ізоляторах, установлюються у таких розмірах: у кримінально - виконавчих установах закритого типу та на їх підприємствах (у залежності від рівня безпеки установи) середнього рівня безпеки для тримання неодноразово засуджених чоловіків та чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини, - до 30 відсотків. Підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників за цим Порядком здійснюється лише в межах фактичних видатків на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, та в межах фонду заробітної плати підприємств установ /п. 6 цього Порядку/.

Отже, названі нормативно-правові акти є чинними, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що з урахуванням положення ст. 3 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»та ст. 117 Конституції України, позивач у своїй діяльності, що стосується спірних правовідносин, правомірно їх застосовує.

Крім того, ні ревізори в акті ревізії, ні відповідач при розгляді даної справи не заперечували того, що підвищення посадових окладів було здійснено у межах бюджетного фінансування, встановленого відповідним кошторисом.

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що згідно ст. 113 Бюджетного кодексу України (діючого до 01.01.11 р.) органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за: 1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; 2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України; 3) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів. КРУ в Полтавській області під час ревізії не встановлено нецільове використання позивачем грошових коштів державного бюджету або втрату бюджетних коштів та не вказано які саме норми бюджетного законодавства позивач порушив при здійсненні вказаних виплат.

В ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Тобто, вказана норма зобовязує підприємство при визначенні умов та запровадженні розмірів виплат дотримуватися норм і гарантій, передбачених законодавством, що і було зроблено позивачем.

Оскільки підвищення посадових окладів та нарахування надбавки здійснено позивачем правомірно, то розмір відрахувань до державних цільових фондів визначений позивачем правильно. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимогу відповідача № 16-08-3-14/5217 від 23.07.10 р. «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавської виправної колонії № 64»у спірній частині слід визнати протиправною та скасувати, а позов задовольнити.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що у період, що ревізувався, нарахування заробітної плати державним службовцям здійснювалося відповідно постанови КМУ № 268 від 09.03.06 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»та наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 184 від 11.11.05 р. «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу».

В п. 4 постанови КМУ № 1294 від 07.11.07 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»встановлено, що умови оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери. Постановою КМУ № 268 від 09.03.06 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»передбачені надбавки: за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи; за знання та використання в роботі іноземної мови; за почесне звання «заслужений». Отже, в умовах оплати праці неатестованих службовців, посадові оклади яких встановлено відповідно постанови КМУ № 268 від 09.03.06 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», не передбачено збільшувати посадові оклади, в тому числі: за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та за роботу в кримінально-виконавчих установах закритого типу.

Відповідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.02 р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»у додатку № 4 та наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 184 від 11.11.05 р. «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу»затверджена схема тарифних розрядів посад (професій) робітників з визначення переліку надбавок і доплат до них, але не передбачено встановлення надбавки за безперервну роботу.

Зважаючи на вищенаведені нормативні документи, які мають вищу силу у порівнянні з наказом Департаменту № 98 від 24.05.00 р., який, крім того, не був зареєстрований Міністерством юстиції України, і які не були враховані судом першої інстанції, не зважаючи на те, що були прийняті пізніш, ніж застосовані судом першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність висновків відповідача про порушення позивачем спеціального законодавства, а тому вимоги КРУ в Полтавській областіє правомірними і позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.11 р. по справі № 2а-6166/10/1670 прийнята з порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від25.01.2011р. по справі№2а-6166/10/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову Полтавської виправної колонії № 64 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області про скасування вимоги КРУ в Полтавській області № 16-08-3-14/5217 від 23.07.10 р. «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавської виправної колонії № 64»у частині п. 2 (підпункти 2.1 та 2.2), п. 3 (підпункт 3.1 та 3.2).

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Н.С. Водолажська

Судді Л.В. Тацій

З.Г. Подобайло

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.04.2011 року.