Постанова № 18524680, 07.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р. Справа № 2а-5556/10/1670 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Тацій Л.В., Суддя Подобайло З.Г.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від07.12.2010р. по справі№2а-5556/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Ферум», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області № 0005901503/0/1991 від 21.06.10 р. та № 0005901503/1/2847 від 06.09.10 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.10 р. по справі № 2а-5556/10/1670 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.10 р. по справі № 2а-5556/10/1670 та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0005901503/0/1991 від 21.06.10 р. про визначення податкового зобовязання по орендній платі за землю в сумі 6234,79 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3117,47 грн. є акт № 2842/15-227/23814604 від 09.06.10 р. документальної невиїзної перевірки податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Як вказано в наданому до матеріалів справи акті перевірки, предметом її дослідження була подана позивачем 21.01.08 р. податкова звітність по орендним платежам за 2008 р. за договорами оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення № 040754800540 від 24.12.07 р. та № 040754800541 від 24.12.07 р., укладеними підприємством з виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради.

В поданій звітності платник податків самостійно визначив орендну плату в сумі 12469,55 грн., але перевіряючим було виявлено порушення підприємством вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі»із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 р. на 6234,79 грн.

За даними перевіряючих виявлені порушення повязані з тим, що орендна плата по договорам оренди у 2008 р. позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 2% від грошової оцінки землі, замість встановлених 3%.

Надані до матеріалів справи документи також свідчать про те, що платник податків скористався правом адміністративного узгодження податкових зобовязань, для чого ним до відповідача була подана первинна скарга, яка рішенням від 26.08.10 р. була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. За наслідками адміністративного оскарження Кременчуцькою ОППІ було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0005901503/1/2847 від 06.09.10 р.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення встановлені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якій передбачено, що нові податкові повідомлення-рішення приймаються в разі часткового задоволення скарги платника податків та в разі донарахування податкових зобовязань та/або штрафних санкцій. Оскільки за результатами розгляду первинної скарги вона була залишена без задоволення і не проводилося донарахування податкових зобовязань та/або штрафних санкцій, колегія судів дійшла до висновку про те, що у відповідача не було законних підстав приймати податкове повідомлення-рішення № 0005901503/1/2847 від 06.09.10 р. і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. В п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів). В ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»в редакції, яка діяла до 01.01.08 р., передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, п. 8.4 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (набрали чинності з 01.01.08 р.), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Зміни, внесені п. 8.4 розділу II вказаного Закону рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. N 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів»ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»знову викладена у редакції, яка передбачає аналогічний мінімальний розмір орендної плати, трикратний розмір земельного податку. Відповідно п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 04.06.08 р., та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

За таких підстав розмір річної орендної плати за землю для земель несільськогосподарського призначення у 2008 р. встановлений Законом України «Про плату за землю»на рівні трикратного розміру земельного податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що перевіркою позивача виявлено та підтверджено в ході розгляду справи, що ТОВ «Ферум»здійснювало нарахування та сплату орендної плати за землю за січень-грудень 2008 р. у розмірі 2% грошової оцінки землі згідно договорів оренди земельної ділянки. Тобто зміст вказаних договорів в частині визначення розміру орендної плати в сумі 2% від грошової оцінки землі не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 р., якими визначений мінімальний розмір орендної плати не менше 3% від грошової оцінки земель.

Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних законів, а тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним законам, не можуть застосовуватися. Крім того, відсутність додаткової угоди про зміну розміру оренди земельної ділянки комунальної власності не може бути підставою для звільнення орендаря від сплати встановленого Законом розміру орендної плати.

Твердження позивача про порушення відповідачем встановленої процедури здійснення перевірки (не надано направлення на перевірку, не повідомлено позивача про її проведення та здійснення перевірки не за місцезнаходженням позивача) є необґрунтованим, оскільки відповідно ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. Відповідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Згідно п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України N 355 від 27.05.08 р., невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Аналогічні положення були закріплені в ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ферум»на підставі поданої ним податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2008 р. у приміщенні Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області, а не за місцезнаходженням позивача, не суперечить вимогам чинного законодавства України. При цьому, вимог щодо надання направлення на перевірку та повідомлення позивача про її проведення при здійсненні документальної невиїзної перевірки не передбачено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі»у 2008 р. здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договорам оренди земельної ділянки в розмірі 2% від грошової оцінки землі, замість встановлених законом 3% від грошової оцінки, а висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю на6234,79 грн. є обґрунтованим.

Згідно п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п. 4.2.2 «б»ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на встановлені перевіркою порушення відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції в розмірі 3117,47 грн.

З врахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005901503/0/1991 від 21.06.10 р. і з цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від07.12.2010р. по справі№2а-5556/10/1670 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від07.12.2010р. по справі№2а-5556/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0005901503/1/2847 від 06.09.10 р. і в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від07.12.2010р. по справі№2а-5556/10/1670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Н.С. Водолажська

Судді Л.В. Тацій

З.Г. Подобайло

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.04.2011 року.