Постанова № 18524675, 06.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 р. Справа № 2а-14969/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2011р. по справі№2а-14969/10/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник"

до Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області

про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ТОВ «Власівський мірошник» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та просив постановити рішення, згідно якого визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області № 0000562310/0 від 11.11.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: інші збори за забруднення навколишнього середовища у розмірі 198353,53 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.11 р. позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме ст.ст. 1, 8, 9, 17, 39 Закону України «Про відходи», ст. 44, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженими особами Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань податкового, валютного та іншого законодавства "Власівський Мірошник" за період з 01.04.2019 року по 30.06.2010 року, за результатами якої 29.10.2010 року було складено акт перевірки № 2420/23-0-33/34895482.

Перевіркою правильності нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлено, що ТОВ «Власівський Мірошник» не включило, до податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природнього середовища, фактичний обсяг використаного пального (скраплений газ) та фактичний обсяг розміщених відходів (будівельне сміття та зерновідходи).

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт №1 за травень 2009р. та №2 за червень 2009р. підприємством АОЗТ «Спецбудмонтаж» були надані послуги по зносу будівель та споруд, навантаженням та перевезенням будівельного сміття та зернових відходів автомобільним транспортом. В результаті наданих послуг по зносу будівель та споруд було утворено 2000,48 тонн будівельних відходів та 565,2 тонн зернових відходів.

Відповідно до актів на знищення непридатних відходів та товарно-транспортних накладних на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом, згідно яких ТОВ «Власівський Мірошник» було вивезено на звалище зернові відходи III категорії (відходи містять 2% зерна та зернових домішок) в кількості 1867,74 тонни.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000562310/0 від 11.11.2010 року, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 198353,53 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 8 цього ж Закону право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.

Відповідно до ст. 17 цього ж Закону одними із обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами є запобігання утворенню та зменшення обсягів утворення відходів; забезпечення приймання та утилізація використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію та інше.

Відповідно до ст. цього ж 39 Закону за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата.

Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені.

За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

Відповідно до ст. 55 цього ж Закону суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 01.03.1999р. № 303 "Про затвердження л^ Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів;

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Відповідно до пункту 4 цієї ж Постанови суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4- 1.6 додатка 1 і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.

Відповідно до пункту 8 цієї ж Постанови у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Як вбачається із матеріалів справи, до перевірки підприємством було надано дозвіл на розміщення відходів у 2009р., виданий Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, в якому було передбачено ліміт на розміщення будівельного сміття в кількості 5 тонн.

Відходи були утворені в результаті зносу будівель та споруд, власником яких був ТОВ «Власівський Мірошник», тому власником утворених відходів є ТОВ «Власівський Мірошник». До перевірки не було надано жодних документів які б свідчили про перехід права власності будівельного сміття та зернових відходів від ТОВ «Власівський Мірошник» до АОЗТ «Спецбудмонтаж».

Позивачем не було надано жодних доказів які б підтверджували передачу будівельних відходів та зерновідходів до установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері.

Таким чином, колегія суддів надходить до висновку, що рішення податкового органу про визначення позивачу податкового зобов"язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 198353, 53 грн. прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2011р. по справі№2а-14969/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст постанови виготовлений 11.04.2011 р.