Постанова № 18523017, 29.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17343/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

при секретарі Савчуку Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 березня 2010 року в справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Київський міський центр зайнятості (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) про стягнення незаконно отриманих коштів в сумі 2768 грн. 86 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням та вважаючи, що дане рішення прийняте з невірним затосуванням норм матеріального права, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідач 10.10.2008 року подала до Шевченківського районного центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю згідно чинного законодавства, в якій зазначила, що вона не працює, як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрована та інших передбачених законодавством доходів не отримує.

Наказом Шевченківського районного центру зайнятості №5980/5896 від 10.10.2008 року на підставі ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»та поданої заяви Відповідачу надано статус безробітного з 10.10.2008 року, а також призначено допомогу по безробіттю згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

14.01.2009 року Відповідач подала заяву про зняття її з реєстрації в Центрі зайнятості у звязку з самостійним працевлаштуванням з 14.01.2009 року.

Наказами Шевченківського районного центру зайнятості від 14.01.09 року №120/100 та №122/99 на підставі п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»і поданої заяви Відповідача припинено ОСОБА_2 виплату допомоги по безробіттю з 14.01.2009 року та її знято з обліку.

25.08.2009 року Відповідач вдруге подала заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю згідно чинного законодавства України, в якій зазначила, що вона не працює, як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрована та інших передбачених законодавством доходів не отримує.

Наказом Шевченківського районного центру зайнятості №7421/4893 від 01.09.2009 року на підставі ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»та поданої заяви Відповідачу надано статус безробітного з 01.09.2009 року, а також призначено допомогу по безробіттю згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В процесі звірки з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців при перевірці достовірності документів, що є підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення встановлено, що Відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 30.03.2005 року.

Наказом Шевченківського районного центру зайнятості №8212/5642 від 01.10.2009 року припинено виплату допомоги по безробіттю з 17.09.2009 року згідно пп. 8 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та наказом Шевченківського районного центру зайнятості №8275/5643 від 01.10.2009 року Відповідача знято з обліку з 01.10.2009 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з посиланням на те, що станом на дату звернення до Центру зайнятості Відповідач не мала можливості використовувати свій статус суб»єкта підприємницької діяльності для отримання доходів, оскільки 28.11.2005 року згідно давідки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 01.12.2005 року її було знято з податкового обліку.

На думку суду першої інстанції відсутність перебування особи на податковому обліку позбавило Відповідача проводити будь-які розрахункові операції, як суб»єкту господарювання через неможливість відкрити рахунок у банківській установі згідно вимог ст.5 Закону України «Про систему оподаткування України»

Проте, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що реєстрація Відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відбулася 30.03.2005 року, тобто, раніше ніж реєстрація в Центрі зайнятості, та Відповідачем не повідомлено Центр зайнятості про даний факт.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України «Про особисте селянське господарство».

Статтею 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Тобто, Відповідач відноситься до зайнятого населення, а отже не мала права на отримання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач не мала права на отримання статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю, а отже отримана нею допомога по безробіттю має бути повернута.

Зі змісту ст.159 КАС України вбачається, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути на користь Київського міського центру зайнятості (010033, м.Київ, вул.Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 Головне управління державного казначейства України у м.Києві, МФО 820019, код 03491091) з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Ірбейське, Ірбейського району, Красноярського краю, місце реєстрації: АДРЕСА_3; місце проживаня: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) незаконно отримані кошти в сумі 2768 грн. 86 коп. та на користь держави стягнути судовий збір в розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді