Ухвала суду № 18521867, 29.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16847/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" вересня 2011 р. м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" про стягнення суми заборогованості по внесках на загальноообов"язкове державне пенсійне страхування у розмірі 626997,62 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач управління Пенсійного фонду в Печерському районі м. Києва звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоленд Вінниця” про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 626997, 62 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю “Біоленд Вінниця” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Біоленд Вінниця” є платником страхових внесків на загальнообовязкове пенсійне страхування, перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 32981794. Підприємство знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.

У звязку із несплатою ТОВ «Біоленд Вінниця»заборгованості, яка виникла у звязку із несплатою внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, Управлінням були виписані та вручені вимоги про сплату боргу: №404/3 від 02.09.2010 в розмірі 170533,13 грн. та № 404/4 від 04.10.2010 р. в розмірі 456 464,49 грн. дані вимоги були отримані головним бухгалтером Товариства з обмеженою відподальністю “Біоленд Вінниця” ОСОБА_2 під розпис 18 жовтня 2010 року. Вказані вимоги про сплату боргу позивачем в терміни передбачені законом не оскаржувались, отже сума простроченої заборгованості була узгоджена, а борг сплачений не був.

Таким чином, станом на 16.11.2010 р., узгоджена сума простроченої заборгованості становить 626997,62 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що відповідачем не сплачені у встановлені законом строки суми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування" (далі - Закон) відповідач є платником страхових внесків.

Статтею 5 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, що він регулює відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обовязки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

У відповідності з чч. 3 і 4 ст. 18 Закону страхові внески є цільовими платежами, як справляються на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Обов'язком страхувальника є нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону).

Виходячи з положень ст. 19 Закону всі платники незалежно від форми власності і господарювання, а також від обраної системи оподаткування зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги по тимчасові непрацездатності страхові внески та сплачувати їх у встановлені строки та в повном обсязі.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 12 статті 20 Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону, законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до ч.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобовязаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним. Фінансовий стан платника страхових внесків (наприклад, відсутність коштів на виплату заробітної плати) не звільняє його від сплати недоїмки, нарахування пені та застосування фінансових санкцій у розмірах встановлених пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV.

Доводи апелянта про те, що вимоги управління Пенсійного фонду України № 404/3 та №404/4 направлялась на іншу адресу та відповідачем не були отримані вказані вимоги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вимоги № 404/3 та №404/4 були узгоджені головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю 18 жовтня 2010 року (а.с 9).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 04 жовтня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е.Мацедонська