Ухвала суду № 18521143, 22.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3524/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Міщука М.С.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лайн»до Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бест Лайн»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0013351530/0 від 10.08.2009 року, № 00113351530/1 від 02.11.2009 року, № 00113351530/2 від 24.12.2009 року, № 0013351530/3 від 24.02.2010 року, якими визначено зобовязання з земельного податку в сумі 71 300,40 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 3 565,02 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0013351530/0 від 10.08.2009 року, № 00113351530/1 від 02.11.2009 року, № 00113351530/2 від 24.12.2009 року, № 0013351530/3 від 24.02.2010 року, якими визначено ТОВ «Бест Лайн»зобовязання з земельного податку в сумі 71 300,40 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 3 565,02 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 рокута прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку ТОВ «Бест Лайн»з питань сплати земельного податку, про що було складено акт № 695/15-30/32420224 від 27.07.2009 року, відповідно до якого було визначено заниження земельного податку, оскільки при заповненні податкового розрахунку платником земельного податку не проведено збільшення сум земельного податку з 01.04.2009 року, відповідно до п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року, в звязку з чим встановлено заниження податкового зобовязання.

На підставі акту перевірки № 695/15-30/32420224 від 27.07.2009 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення № 0013351530/0 від 10.08.2009 року, № 00113351530/1 від 02.11.2009 року, № 00113351530/2 від 24.12.2009 року, № 0013351530/3 від 24.02.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з земельного податку в суму 71 300,40 грн. та штрафних санкцій на суму 3 565,02 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень № 0013351530/0 від 10.08.2009 року, № 00113351530/1 від 02.11.2009 року, № 00113351530/2 від 24.12.2009 року, № 0013351530/3 від 24.02.2010 року, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган керувався Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Відповідно до п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування вирішують питання затвердження ставки земельного податку у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Закон України «Про систему оподаткування»визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників.

Закон України «Про плату за землю»визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів. Загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 7 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах пятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

З аналізу статті 21 Закону України «Про оренду землі»вбачається, що законною підставою для сплати орендної плати є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Позивач не укладав з Київською міською радою договору оренди земельних ділянок, що свідчить про відсутність підстав для сплати орендної плати, тому єдиною формою сплати за користування земельними ділянками для позивача є земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату заземлю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно положень ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2009 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною першою статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обовязкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної ради України, а зміна земельного податку може бути реалізована виключно у вигляді відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», із дотриманням відповідного проміжку часу до початку бюджетного року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що п. 2 рішення № 944/944 від 25.12.2008 року прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»та «Про столицю України - місто герой Київ», якими Київській міській раді надано повноваження по визнанню особливостей (в тому числі і оплаті) землекористування та використання інших природних ресурсів. Для правовідносин по оплаті землекористування спеціальним законом є Закон України «Про плату за землю», яким чітко визначені форми і розмірі плати, а також встановлені обмеження щодо можливості їх зміни, тому застосуванню підлягають норми Закону України «Про плату за землю».

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень № 0013351530/0 від 10.08.2009 року, № 00113351530/1 від 02.11.2009 року, № 00113351530/2 від 24.12.2009 року, № 0013351530/3 від 24.02.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 23.09.2011 року

Головуючий суддя Судді: