Ухвала суду № 18520264, 29.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1425/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" вересня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Герасимчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ПАРТС»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ПАРТС»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГО ПАРТС» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 29.12.2010 року №0003962301/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Деснянському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ПАРТС»з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехінжиніринг».

За результатами вказаної перевірки було складено акт №8060/23-5/33398771 від 14.12.2010р., згідно з яким було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2010 року на загальну суму 194245 грн.

Не погоджуючись з висновками, які викладені в Акті перевірки позивач подав Заперечення до акта перевірки №7060 від 22.12.2010 року. Відповідач листом від 24.12.2010 року №17711/10/23-518 повідомив товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГО ПАРТС»про правомірність висновків перевірки ДПІ в Деснянському районі м. Києва, зважаючи на їх документальне підтвердження.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0003962301/0 від 29.12.2010 року яким визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 194245 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 97122 грн. 00 коп., на загальну суму 291367 грн. 00 коп., за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, та відповідно до п. 5. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (чинному на момент виникнення правовідносин) оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги Товариства від 30.12.2010 року, ДПА у м. Києві листом про надання відповіді №291/10/23-610 від 14.01.2011 року зазначила про правомірність прийнятого ДПІ в Деснянському районі м. Києва податкового повідомлення - рішення №0003962301/0 від 29.12.2010 року.

Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач подав до Державної податкової адміністрації у місті Києві повторну скаргу №0602 від 06.02.2011 року на вищевказане податкове повідомлення-рішення. Державна податкова адміністрація в місті Києві прийняла рішення №14/10/25-031 від 10.02.2011 року, відповідно до якого скаргу Товариства було залишено без розгляду, оскільки з повторною скаргою ТОВ «ТАРГО ПАРТС»мало звертатися до контролюючого органу вищого рівня (Державної податкової адміністрації України).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було укладено договір придбання продажу № 02-71/07/09 від 01.07.2009 року відповідно до якого, постачальник (ТОВ Укртехінжиніринг) продає, а покупець (ТОВ «КАРГО ПАРТС») купує автомобільні запчастини та експлуатаційні матеріали, кількість та асортимент яких узгоджуються сторонами та зазначаються в рахунках - фактурах та товарних накладних, що є невідємними частинами договору.

Відповідно до вказаного договору, в січні 2010 року ТОВ «Укртехінжинірінг»виписало на адресу ТОВ «КАРГО ПАРТС»податкові накладні на загальну суму 1165468, 32 грн., у тому числі податок на додану вартість 194244, 72 грн.

Оплата придбаного товару за договором підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи.

ТОВ «КАРГО ПАРТС»включило податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехінжиніринг»на загальну суму 194 245 грн. до складу податкового кредиту за січень 2010 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «КАРГО ПАРТС»вказує, що підставою для визначення податкового кредиту є податкові накладні, видані йому постачальником товару, щооформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Спростовуючи зазначені доводи, колегія суддів зазначає, що вказані господарські операції не мали реального характеру з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі товару за договором придбання-продажу між ТОВ «КАРГО ПАРТС»та ТОВ «Укртехінжиніринг» не підписувалися, а також позивачем на вимогу суду не було надано свідоцтво платника ПДВ контрагента ТОВ «Укртехінжиніринг»в підтвердження реєстрації контрагента платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, оскільки як було зазначено позивачем, таке свідоцтво не витребовувалося позивачем від свого контрагента під час здійснення господарських операцій, на підставі яких в подальшому позивач сформував собі податковий кредит з податку на додану вартість.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ, розрахунки комунального податку, декларації з податку на прибуток, бази даних ПДС ДПА України) середньоспискова чисельність працюючих у ТОВ «Укртехінжиніринг»за перевіряємий період становить 1 особа, основні фонди відсутні. Відповідно до наявних у справі матеріалів, та пояснень представника відповідача, станом на момент перевірки згідно бази даних ПДС ДПА України стан платника контрагента позивача ТОВ «Укртехінжиніринг»-(11)- припинено.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року№436-ІV, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства».

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Вищевикладене свідчить про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Укртехінжиніринг» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових резервів (працює одна особа), основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

В ході розгляду справи позивач не надав суду достатньо допустимих доказів щодо навантаження, розвантаження, перевезення товарів, пояснюючи це найманням підприємства підрядника або фізичних осіб робітників для виконання разових або періодичних робіт на договірній засаді, при цьому жодних довіреностей, актів виконаних робіт, доручень на отримання товару, його зберігання, подальшої реалізації, тощотакож не було надано.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо реальності придбання позивачем товару у ТОВ «Укртехінжиніринг»і, за відсутності належних та достатніх доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, встановлена фіктивність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що у разі фіктивності операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Виходячи з цього, податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, не підтвердження належними доказами реального здійснення операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, свідчить про законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ПАРТС»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді Беспалов О.О.

Губська О. А