Ухвала суду № 18517822, 16.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року справа №2а/0570/55/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів Горбенко К.П. , Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.

за участю:

представників позивача - Задорожного Д.І., Азарової Л.Ю.

представників відповідача - Тупікіної А.В., Гриненко М.А., Молчанової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі № 2а/0570/55/2011 за позовом Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «СТК Молоко» про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі № 2а/0570/55/2011 задоволено позов Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «СТК Молоко» про скасування податкових повідомлень-рішень, скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001792240/0 від 12 листопада 2010 року та № 0001792340/1 від 27 грудня 2010 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 403159,50 грн., з яких 268773,00 грн. - за основним платежем, 134386,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, скасовані податкові повідомлення-рішення № 0001802340/0 від 12 листопада 2010 року та № 0001802340/1 від 27 грудня 2010 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 691972,40 грн., з яких за основним платежем - 573270,000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118402,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу. Апеляційну скаргу мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Вислухавши суддю-доповідача, представників сторін дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач, Приватне підприємство «Прем'єрпродукт-Донецьк» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 36616833. Як платник податків позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Донецька (відповідач у справі), є платником податку на додану вартість.

В період з 29 вересня 2010 року по 26 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією в Кіровському районі м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 серпня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого

законодавства за період з 26 серпня 2009 року по 30 червня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 2765/23-2/36616833 від 29 жовтня 2010 року (т. 1 арк. справи 23-70) про порушення позивачем :

- пункту 5.1., підпункту 5.2.5. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.З., пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено податок на прибуток в сумі 573270,00 грн., у т.ч. завищений на загальну суму 7889,00 грн. у 1-му кварталі 2010 року, занижений на 592012,00 грн. у 2-му кварталі 2010 року.

пункту 3.1., 4.2., підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2010 року в сумі 268773,00 грн., та завищено від'ємне значення податку за червень 2010 року на 254966,00 грн.

12 листопада 2010 року податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001792340/0, про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 403159,50 грн., з яких за основним платежем - 268773,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 134386,50 грн. (т. 1 арк. справи 82) та № 0001802340/0 про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 691672,40 грн., з яких за основним платежем - 573270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -118402,40 грн. (т. 1 арк. справи 84). Рішенням відповідача надана позивачем первинна скарга на прийняті податкові повідомлення-рішення була залишена без задоволення (т. 1 арк. справи 85-91), а податкові повідомлення-рішення без змін. За результатами розгляду скарги 27 грудня 2010 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001792340/1 (т. 1 арк. справи 81) та № 0001802340/1 (т.1. арк. справи 83) на ту ж суму донарахованого податку на прибуток та податку на додану вартість, що також оскаржуються позивачем.

За висновком відповідача в порушення пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем віднесено до складу валових витрати по операціям з придбання молочної продукції від Приватного підприємства «СТК «Молоко» в сумі 2 368 801,00 грн., що не пов'язані із господарською діяльністю.

Актом невиїзної документальної перевірки ПП «СТК «Молоко» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 1 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року № 7838/7/23-2/36548926 від 13 жовтня 2010 року встановлено, що за юридичною адресою підприємства (м. Житомир, вул. Корольова,21а/1) відсутні посадові особи. Як зазначено в акті перевірки, згідно акту невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «СТК «Молоко» (код ЄДРПОУ 36548926) з питань виявлення ознак нікчемності угод між ПП «СТК «Молоко» та ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» № 7338/15-2/36548926 від 22 вересня 2010 року, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для здійснення відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

На думку відповідача укладена угода на реалізацію товарно-матеріальних цінностей на користь ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» не спричинила реального настання правових наслідків та є нікчемною.

Згідно пункту 3.2.3. акту перевірки перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 26 серпня 2009 року по 30 червня 2010 року встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 268773,00 грн. у червні 2010 року.

Як зазначено в акті перевірки, на визначення суми донарахування вплинули висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту червня 2010 року на 473760,00 грн. по операціям з придбання молочної продукції від ПП «СТК Молоко» за умовами договору 17/05-15 від 17 червня 2010 року, що не пов'язані із господарською діяльністю.

Щодо висновків податкової інспекції про завищення позивачем суми податкового кредиту лютого 2010 року, березня 2010 року, квітня 2010 року, травня 2010 року, червня 2010 року на 48757,00 грн., внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту лютого - червня 2010 року податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості отриманих маркетингових послуг за умовами договорів із контрагентами: ТОВ «Бумсіті» (код ЄДРПОУ 33913348), «ТОВ «Буммір» (код ЄДРПОУ 20316248) ТОВ «ЕКО» (код ЄДРПОУ 32104254), ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (код ЄДРПОУ 32516492), ТОВ «Український Рітейл» (код ЄДРПОУ 34604386), ТОВ «ТС «Обжора» (код ЄДРПОУ 33967456), то виявлені порушення не вплинули на визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Спірним питанням цієї справи є правомірність формування позивачем валових витрат звітних періодів 2-го кварталу 2010 року та податкового кредиту червня 2010 року за наслідками відображення в податковому обліку наслідків правочинів з постачання молочної продукції від ПП «СТК «Молоко».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. Закону платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Наданою до податкової інспекції декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року (т. 1 арк. справи 170-173), позивач задекларував податок до сплати в сумі 19936,00 грн. (рядок 17 декларації).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

20 липня 2010 року позивач надав до державної податкової інспекції в Кіровському районі м Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (т. 1 арк. справи 178-193). Рядком 21 податкової декларації позивач визначив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду у розмірі 154 232,00 грн.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів

(робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),- але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається із матеріалів справи, 17 червня 2010 року між позивачем та приватним підприємством «СТК Молоко» був укладений договір поставки №17/05-15 (т. 1 арк. справи 144), за умовами якого Приватне підприємство «СТК «Молоко» (постачальник) зобов'язалося поставити в обумовлені цим договором строки молочну продукцію та інші продовольчі товари, а Приватне підприємство «Прем'єрпродукт-Донецьк» зобов'язалося прийняти зазначений товар та сплатити його вартість. За наслідками виконання умов зазначеного договору позивач включив до складу валових витрат 2-го кварталу 2010 року 2 368 801,50 грн. За даними бухгалтерського обліку (т. 1 арк. справи 153-155) операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «СТК «Молоко» були відображені позивачем за Кт рахунку 631 «Розрахунки із постачальниками». До складу податкового кредиту червня 2010 року позивач включив податок на додану вартість в сумі 473 760,00 грн.

Протягом лютого - червня 2010 року позивачем, за наслідками виконання укладених угод, предметом яких є надання маркетингових та інших послуг, пов'язаних із реалізацією товарів, позивачем включено до складу податкового кредиту звітних періодів лютого - червня 2010 року 48757,00 грн.

На підтвердження факту придбання товарів від ПП «СТК «Молоко» у травні 2010 року позивачем були надані копії видаткових накладних та податкових накладних.

Згідно наявної в матеріалах справи відомості по рахунку № 631 позивачем до складу валових витрат 2010 року включені витрати, пов'язані із придбанням товарно-матеріальних цінностей від приватного підприємства «СТК Молоко» в сумі 2 368 800,50 грн.

Згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року до складу податкового кредиту червня 2010 року позивач включив податок на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «СТК Молоко» (ІПН 365489206254) в сумі 473760,10 грн. Податковий кредит червня 2010 року сформований позивачем на підставі податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 146-152).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам щодо форми та порядку її заповнення, які затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України № 1656 від 30 травня 1997 року.

Крім того, реальність виконання договору з отримання товарів від Приватного підприємства «СТК Молоко» підтверджують товарно-транспортні накладні (т. 7 арк. справи 130-133), акти приймання товару на склад (т. 7 арк. справи 165-171), акти звіряння розрахунків, підписані між ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» та ПП «СТК Молоко» станом на 31 грудня 2010 року та 30 червня 2011 року, в яких відображені зведені дані бухгалтерського обліку, пов'язані із рухом активів за наслідками виконання угоди, укладеної між позивачем та відповідачем. Крім цього, позивачем на підтвердження використання товарно-матеріальних цінностей, придбаних в Приватного підприємства «СТК Молоко» позивач надав документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаної молочної продукції та відображення наслідків такого продажу в податковому обліку (т. 1 арк. справи 201-252, г. 2 арк. справи 1-251, т. З арк. справи 1-250, т. 4 арк. справи 1 -42),

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність викладених в акті перевірки висновків щодо порушень позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту звітного податкового періоду червня 2010 року, внаслідок відображення в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість господарських операцій з придбання товарів від ПП «СТК Молоко».

Відповідач необґрунтовано посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст.203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

За приписами ж ст.215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

За загальним правилом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦК України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦК України) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГК України) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналогічною є позиція Пленуму Верховного суду України в постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій роз'яснено, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів у судовому засіданні на чому ґрунтується його висновок про те, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував свої податкові зобовязання, а здійснені операції не повязані з господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі № 2а/0570/55/2011 за позовом Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «СТК Молоко» про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі № 2а/0570/55/2011 за позовом Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «СТК Молоко» про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 21 серпня 2011 року.

Колегія суддів : О.П. Лях

К.П. Горбенко

В.В. Попов