Ухвала суду № 18517794, 16.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року справа №2а/0570/8652/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів Горбенко К.П. , Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.

за участю сторін:

представника позивача - Храбрової А.М.

представника відповідача - Тупікіної А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі № 2а/0570/8652/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібозавод №14» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі № 2а/0570/8652/2011 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібозавод №14» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000592340 від 17 травня 2011 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу. Апеляційну скаргу мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій , з 27.04.2011р. по 05.05.2011р. ДПІ у Кіровському районі м. Донецька проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ «Донецький хлібозавод №14» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Хлібпром» (код ЄДРПОУ 24809887) за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 11.05.2011р. №863/23-2/00374539.

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 222586,00 грн. (за лютий 2011р.).

На підставі акту перевірки від 11.05.2011р. №863/23-2/00374539, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000592340 від 17.05.2011р., яким за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 222586,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Хлібпром» з ВАТ «Донецький хлібозавод №14» укладено: договір поставки нафтопродуктів від 18.11.2010р. №18-10/5ГСМ; договір поставки автозапчастин, автошин від 18.11.2010р. №18-10/5ЗП; договір поставки сировини в асортименті, господарчих товарів, упаковки і тари, будматеріалів, обладнання від 22.11.2010р. №22/11-2х.

Податкові накладні за вказаними договорами включені до податкового кредиту з податку на додану вартість у декларації з ПДВ за лютий 2011р.

Сума фактично задекларованого податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Хлібпром» за перевіряємий період склала 222586,00 грн.

У довідці Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887 «Про проведення камеральної перевірки ТОВ «Хлібпром» (ЄДРПОУ 24809887) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків відомостей зі січень, лютий 2011р.» зазначено, що ТОВ «Хлібпром» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість; статутний капітал на момент створення складав 147500,00 грн.

Крім того, зазначено, що остання податкова звітність, що подавалась ТОВ «Хлібпром» - декларація з ПДВ за лютий 2011р., розрахунок комунального податку за грудень 2010р.; чисельність працюючих ТОВ «Хлібпром» у першому кварталі 2010р. складала 24 особи, у другому кварталі 2010р. 14 осіб, у третьому кварталі 2010р. 15 осіб, у 4 кварталі 2010р. 18 осіб.; інформація відсутні щодо знаходження підприємства за юридичною адресою.

Згідно довідки від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, звітів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а тому на думку відповідача угода має ознаки нікчемності.

Однак із довідки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887 вбачається, що: ТОВ «Хлібпром» має необхідні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності; ТОВ «Хлібпром» задекларував податкові зобовязання за наслідками здійснення господарських операцій з ВАТ «Донецький хлібозавод №14».

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька не здійснювалась перевірка податкової звітності ТОВ «Хлібпром» з податку на прибуток підприємств, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, тощо.

Позивачем до матеріалів справи надані копії податкових накладних та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, за якими ВАТ «Донецький хлібозавод №14» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за лютий 2011р. 222586,00 грн., а також відповідні видаткові накладні з відмітками позивача (відбитками штемпелю) про проведення перевірки в натурі матеріальних цінностей згідно супровідного документу.

Тому, відповідач необґрунтовано посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст.203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину. За приписами ж ст.215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони. За загальним правилом ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст.216 ЦК України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦК України) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГК України) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналогічною є позиція Пленуму Верховного суду України в постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій роз'яснено, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів у судовому засіданні на чому ґрунтується його висновок про те, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував свої податкові зобовязання, а здійснені операції не повязані з господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі № 2а/0570/8652/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібозавод №14» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі № 2а/0570/8652/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібозавод №14» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 19 серпня 2011 року.

Колегія суддів : О.П. Лях

К.П. Горбенко

В.В. Попов