Ухвала суду № 18517793, 26.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Щипачова Г.Є.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2011 року справа №2а-3350/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Компанієць І.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а-3350/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стахпроммаш" до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202301/0 від 28.03.2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, звернувся до суду з позивом до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202301/0 від 28.03.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, посилається на приписи Цивільного кодексу України та зазначає, що висновки акту перевірки про нікчемність угоди мають субєктивний характер, адже відсутні докази з приводу того, що будь які дії підприємства або посадових осіб підприємства спрямовані на ухилення від оподаткування, або завищення податкового кредиту шляхом укладення відповідної угоди, вказує на реальний характер укладеної угоди просить визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000202301/0 від 28.03.2011 року. Позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а-3350/11/1270 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області № 0000202301/0 від 28.03.2011 року.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що по угодам між позивачем та контрагентам відсутній реальний характер їх виконання, за нікчемними правочинами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

25.03.2011 року завідувачем сектору перевірок ризикових операцій відділу податкового контролю юридичних осіб Єршовою О.Ю. Стахановської ОДПІ, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79 ст. 79 Податкового кодексу України проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Стахпроммаш» з питання правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Укрмашінструмент-2010» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складений акт № 97/23-33449862 від 25.03.2011 року.

У пункті 2 акту № 97/23-33449862 від 25.03.2011 року зазначено, що ТОВ «Стахпроммаш» для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Укрмашінструмент-2010» надані первинні документи: податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період, квитанції, які підтверджують сплату, згідно яких підтверджено взаємовідносини між ТОВ «Стахпроммаш» та ТОВ «Укрмашінструмент-2010».

У ході перевірки з використанням Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що підприємство ТОВ «Укрмашінструмент-2010» не володіло основними засобами, не мало транспортних засобів, достатньої кількості особового складу працівників, не володіло адміністративно-технічними можливостями щодо здійснення господарської діяльності. Тобто, задіяно в ланцюгу безтоварних операцій, а саме: постачальник ТОВ «Укрмашінструмент-2010» - ТОВ «Дісс» м. Харків, який не звітує з жовтня 2010 року. За результатами перевірки між ТОВ «Стахпроммаш» та ТОВ «Укрмашінструмент-2010» згідно ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України встановлено нікчемність правочинів. Відповідач вважає, що операції між ТОВ «Стахпроммаш» та ТОВ «Укрмашінструмент-2010» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Стахпроммаш» з ТОВ «Укрмашінструмент-2010» є виключно чи переважно формування податкового кредиту для інших субєктів підприємницької діяльності.

В порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України:

«Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

ТОВ «Стахпроммаш» сформував податковий кредит з податку на додану вартість у січні 2011 року від постачальника ТОВ «Укрмашінструмент-2010» і як слідство безпідставно завищив суму податкового кредиту на суму ПДВ в січні 2011 року в сумі 124953, 00 грн. та суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 124953,00 грн.

Згідно висновків акту № 97/23-33449862 від 25.03.2011 року невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення:

1) ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Стахпроммаш» при придбанні та продажу товарів (послуг).

2) п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VІ, внаслідок чого ТОВ «Стахпроммаш» завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ у січні 2011 року в сумі 124953,00 грн. та суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 124953, 00 грн.

Стаханівською ОДПІ Луганської області податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 28.03.2011№0000202301/0 за встановлені порушення, викладені в акті перевірки від 25.03.2011 № 00097/2301/33449862, збільшено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 124 954 грн., у тому числі за основним платежем 124 953 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, за своїм змістом договір № 401-11 від 04.01.2011 року передбачає виконання сторонами обовязків, а саме: між ТОВ «Укрмашінструмент-2010» (Виконавець) в особі директора Чивиленко І.В. з одної сторони та ТОВ «Стахпроммаш» (Замовник) в особі директора Хайновського С.М. з іншої сторони укладено договір, предметом якого згідно п. 1.1. є виконання Виконавцем робіт по механічній обробці деталей, а Замовник зобовязується прийняти та сплатити роботи на умовах договору.

За договором № 12/11від 12.01.2011 року ТОВ «Укрмашінструмент-2010» (Продавець) в особі директора Чивиленко І.В. з одної сторони та ТОВ «Стахпроммаш» (Покупець) в особі директора Хайновського С.М. з іншої сторони уклали договір згідно п. 1.1. якого продавець відпускає, а покупець приймає та оплачує станок токарно-вінторезний РТ-5891 у кількості 1 (одна) шт., на умовах Договору.

Згідно п .1.3 договору, відвантаження товару здійснюється шляхом самовивозу. За п. 2.1 отриманий станок оплачується по безготівковому рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Зміст зазначених договорів становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обовязковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст. 628 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження виконання договору, позивачем надані наступні документи:

-платіжні доручення, якими на виконання договорів перераховані грошові кошти в оплату товару та отриманих послуг, а саме: № 407 від 08.02.2011 року в сумі 150000 грн; № 408 від 10.02.2011 року в сумі 147000 грн; № 409 від 14.02.2011 року в сумі 147000 грн; № 410 від 15.02.2011 року в сумі 140000 грн.; № 412 від 17.02.2011 року в сумі 165720 грн.;

- расходна накладна № РН-14011 від 14 січня 2011 р. на товар станок токарно-вінторізний РТ -5891;

- рахунок фактура № СФ-14011 від 14 січня 2011р. на товар станок токарно-вінторізний РТ -5891;

- акт виконаних робіт від 21 січня 2011 року про надання послуг;

- податкова накладна № 21013 від 21.01.2011р.;

- акт виконаних робіт від 14 січня 2011 року про надання послуг;

- податкова накладна № 14011 від 14.01.2011 року.

Судом апеляційної інстанції досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження виконання спірного договору, та його оплату та використання у власній господарській діяльності. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем первинні документи підтверджують, виконання спірних угод та правомірність формування відповідачем податкового кредиту.

Колегія суддів також зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність свого рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкова інспекція не надала суду першої інстанції та апеляційному суду доказів того, що контрагенти позивача не відобразили суми ПДВ у податкових зобовязаннях по наведеним господарським операціям, та того, що на момент здійснення господарської операції підприємства були виключені з реєстру платників ПДВ та з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі “Интерсплав проти України”.

В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу відповідачів на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно п.п.14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Апелянтом не спростовано правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських та податкових документів.

Згідно до абз 3 п.п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів вважає, що право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних, апелянтом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку за спірними договорами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а-3350/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стахпроммаш" до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202301/0 від 28.03.2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

І.Д. Компанієць