Постанова № 18515462, 29.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.09.2011 р. справа № 2а- 10435/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

третьої особи, ФОП ОСОБА_4- ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

встановив:

Позивач, Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, від 02.08.2011 р. № НОМЕР_1 в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Викладені в акті перевірки від 19.07.2011 р. №409/33290649 висновки субєкта владних повноважень є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_4 обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочином, який повністю відповідає вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. Винесене на підставі помилкових висновків спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, так як суперечить закону, бо безпідставно, тобто за відсутності визначеної законом підстави факту вчинення правопорушення, покладає на платника податків додатковий обовязок оплатити на користь Державного бюджету України суму грошового зобовязання. У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. За висновками акту від 19.07.2011р. №1190/15 - 409/33290649 КП «Комплекс з вивозу побутових відходів»допущено порушення вимог пп.7.2.6 п.7.2. ст.7, п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до податкового обліку з ПДВ віднесено суми податку за податковими накладними, що були складені ФОП ОСОБА_4 в межах нікчемного правочину. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник третьої особи, ФОП ОСОБА_4, підтримав доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України.

За матеріалами справи, спірне податкове повідомлення рішення відповідача, ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, №0000431540 від 02.08.2011р. про визначення грошового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 79.920,06грн.(основний платіж 63.936,05грн., штраф 15.984,01грн.) було винесено субєктом владних повноважень з посиланням на акт від 19.07.2011р. №1190/15-409/33290649.

За висновками, викладеними субєктом владних повноважень в згаданому акті, в діяльності КП «КВПВ»допущено порушення вимог п.п. 7.2.6 п.7.2. ст.7, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до податкового обліку з ПДВ віднесено суми податку за податковими накладними, що були складені ФОП ОСОБА_4 у межах нікчемного правочину.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень субєкта владних повноважень, викладених в акті від 19.07.2011р. №1190/15-409/33290649, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як вбачається з наявних у справі документів, 16.06.2010р. між позивачем, КП «КВПВ»(в якості покупця), та ФОП ОСОБА_4 і ОСОБА_6 (в якості продавця, повним правонаступником якого, згідно долучених до матеріалів справи документів, є третя особа по справі ФОП ОСОБА_4.) було укладено договір №70 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, предметом якого є забезпечення безперебійної цілодобової заправки паливом автотранспорту колективного підприємства на АЗС за адресою: АДРЕСА_1.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності субєктів господарювання, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності змісту та форми правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки КП «КВПВ»у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні спірного правочину з контрагентом - ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Дослідивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що у спірних правовідносинах на виконання договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №70 від 16.06.2010р. продавцем (ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6.) були виписані податкові накладні №0558 від 05.12.2010р. на суму 245.076,00грн. (в тому числі ПДВ 40.846,00грн.), №0559 від 05.12.2010р. на суму 7.600,00грн. (в тому числі ПДВ 1.266,67грн.), №0569 від 12.12.2010р. на суму 362.537,75грн. (в тому числі ПДВ 60.422,95грн.), №0570 від 12.12.2010р. на суму 7.600,00грн.(в тому числі ПДВ - 1.266,67грн.), №0581 від 19.12.2010р. на суму 5.451,00грн. (в тому числі ПДВ 908,50грн.), №0580 від 19.12.2010р. на суму 15.800,00грн. (в тому числі і ПДВ 2.633,33грн.), №0579 від 19.12.2010р. на суму 351.700,40грн. (в тому числі ПДВ 58.616,72грн.), №0591 від 26.12.2010р. на суму 2.765,00грн. (в тому числі ПДВ 460,83грн.), №0592 від 26.12.2010р. на суму 7.900,00грн. (в тому числі ПДВ 1.316,67грн.), №0590 від 26.12.2010р. на суму 356.252,65грн. (в тому числі ПДВ 59.375,43грн.), №0598 від 31.12.2010р. на суму 291.519,40грн. (в тому числі ПДВ 48.586,57грн.), №0599 від 31.12.2010р. на суму 8.150,00грн. (в тому числі ПДВ 1.358,33грн.), №0600 від 31.12.2010р. на суму 570,50грн. (в тому числі ПДВ 95.08грн.), №0601 від 31.12.2010р. на суму 1.125,00грн. (в тому числі ПДВ 187,05грн.).

Копії перелічених податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

За переліченими податковими накладними позивачем було придбано товар паливно-мастильні матеріали, котрий з огляду на напрям господарської діяльності КП (надання послуг з вивезення побутових відходів), є обєктивно необхідним для організації виробничого процесу.

Як встановлено судом, контрагенти позивача ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_6. на підставі договору оренди №3830 від 15.04.2009р. отримали у користування АЗС за адресою: місто Харків, пров.Золотий, буд.4.

Витребуваними судом і долученими до справи копіями відомостей обліку видачі пального та копіями подорожніх листів підтверджено як факт реальності господарських операцій з отримання товару від ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_6., так і факт подальшого використання КП пального в межах власної господарської діяльності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що спірний правочин у судовому порядку ДПІ не оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання спірного правочину недійсним не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 19.07.2011р. №1190/15-409/33290649.

Показники документів обовязкової податкової звітності позивача з ПДВ спростовують довід субєкта владних повноважень про нікченість спірного правочину, так як не засвідчуюють наміру платника податків на безпідставне отримання податкової вигоди.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 19.07.2011р. №1190/15-409/33290649 субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочином, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого пального в межах оподатковуваних операцій при проведенні власної господарської діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_6., взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті від 19.07.2011р. №1190/15 409/33290649, висновок субєкта владних повноважень про нікчемність укладених між КП «Комплекс з вивозу побутових відходів»та контрагентом ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 правочинів вмотивований виключно посиланням на акт Харківської ОДПІ Харківської області від №1420/17-1243300022 від 04.07.2011р.

Втім з огляду на вимоги ч.3 ст.2 КАС України, ст.228 ЦК України лише висновку іншого органу державної податкової служби України про нікчемність певного правочину є обєктивно недостатньо для судження відповідача про вчинення платником податків порушення п.п.7.2.6. п.7.2. ст..7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань сторонами спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ", судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

За мотивами відповідача, що викладені в акті перевірки, єдиною підставою для висновку про порушення норм Закону України «Про ПДВ»є судження стосовно нікчемності спірного правочину.

Враховуючи, що обгрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину не знайшла свого підтвердження добутимим судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог закону.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов КП "Комплекс з вивозу побутових відходів" до ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, третя особа - ФОП ОСОБА_4 про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкові №0000431540 від 02.08.2011р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 03.10.2011 р.

Суддя Сліденко А.В.