Постанова № 18504941, 26.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2011 року Справа № 5002-5/2337-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЛатиніна О.А.,

суддівПроценко О.І.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Кримхіммонтаж" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 30 червня 2011 року у справі №5002-5/2337-2011

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до приватного підприємства "Кримхіммонтаж"

про стягнення 60300,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з приватного підприємства "Кримхіммонтаж" заборгованості за договором суборенди від 01 листопада 2009 року у сумі 60300,00 грн., а також про розірвання договору суборенди виробничої бази від 01 листопада 2009 року, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 30 червня 2011 року у справі №5002-5/2337-2011 позов задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Кримхіммонтаж" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість за договором суборенди від 01.11.2009 в сумі 60300,00 грн., державне мито в сумі 688,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Розірвано договір суборенди виробничої бази від 01.11.2009, яка розташована за адресою: 96000, м. Красноперекопськ, вул. Тавричеська, 18а, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємством "Кримхіммонтаж".

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з тог, що відповідачем у порушення умов договору суборенди не сплачувалася орендна плата у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у сумі 60 300,00 грн. Також суд, посилаючись на приписи статті 652 Цивільного кодексу України, зазначив, що оскільки відповідач порушував умови договору в частині своєчасної оплати, договір суборенди від 01 листопада 2009 року має бути розірваним.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано оцінку відповідності договору суборенди від 01 листопада 2009 року вимогам Цивільного кодексу України, та у порушення вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд не визнав вказаний договір недійсним. Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що, по-перше, між сторонами не було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна, по-друге, на момент укладення договору приватне підприємство "Кримхіммонтаж" не було зареєстровано у якості юридичної особи, а тому не набуло цивільної правоздатності, по-третє, строк договору суборенди від 01 листопада 2009 року у порушення вимог частини 2 статті 774 Цивільного кодексу України перевищує строк основного договору оренди, по-четверте, у порушення норм статей 793-794 Цивільного кодексу України при укладенні договору суборенди від 01 листопада 2009 року не було дотримано вимог щодо нотаріального посвідчення такого договору та його державної реєстрації.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Остапової К.А. від 08.09.2011 у звязку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Маслову З.Д. на суддю Проценко О.І. Головуючим у справі призначено суддю Латиніна О.А.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 у звязку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Антонову І.В. на суддю Сікорську Н.І.

У судові засідання, призначені на 08.09.2011, 15.09.2011 та 26.09.2011, представники сторін не зявились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до якого останній одержав в оренду нежитлові приміщення загальною площею 3500 кв. м, у тому числі офісне приміщення площею 180 кв.м. та складове приміщення площею 200 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Аналогічний договір був укладений між вказаними особами і 01.04.2010 (аркуші справи 46-47).

Пунктом 5 зазначених договорів оренди передбачено, що орендар має право передавати приміщення в суборенду.

Матеріалами справи також підтверджено, що 01 листопада 2009 року між фізичною особою підприємцем - ОСОБА_3 (орендар за договором) та приватним підприємством "Кримхіммонтаж" (суборендар за договором) був укладений договір суборенди нежилого приміщення, згідно умов якого відповідачу надано у строкове платне користування нежиле приміщення виробнича база загальною площею 3500 кв.м., а також приміщення складу площею 200 кв.м. по АДРЕСА_1.

Пунктом 1.2. встановлений строк оренди з 01 листопада 2009 року по 01 листопада 2012 року.

Порядок розрахунків за користування виробничою базою встановлений пунктом 2.5. договору та передбачає оплату в розмірі 5000,00 грн. щомісячно до 10-го числа місяця, за який орендар проводить оплату.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що кожна сторона може вимагати дострокового розірвання договору, повідомив іншу сторону письмово не менш як за 2 місяця.

Позивач зазначає, що відповідачем у порушення умов договору своєчасно та у повному об'ємі рахунки за користування орендованим майном оплачені не були, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 60300,00 грн., що стало підставою для звернення з вимогами про стягнення зазначеної заборгованості та розірвання договору суборенди від 01 листопада 2009 року.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу приватного підприємства "Кримхіммонтаж" такою, що підлягає задоволенню, у звязку з наступним.

Судовою колегією встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок невиконання орендарем обовязку щодо сплати орендних платежів за договором суборенди від 01 листопада 2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

В силу вимог частини 2 статті 793 та статті 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Як вбачається з договору суборенди від 01 листопада 2009 року (пункту 1.2) строк оренди бази та приміщення складу складає 3 роки (з 01.11.2009 по 01.11.2012).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір суборенди від 01 листопада 2009 року на підставі частини 2 статті 793 та статті 794 Цивільного кодексу України підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а отже моментом його укладення слід було вважати момент державної реєстрації договору.

Проте, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Так матеріалами справи також підтверджено, що приватним підприємством "Кримхіммонтаж" у період користування майном була сплачена сума у розмірі 24700,00 грн. за даним договором, що свідчить про фактичне виконання умов договору суборенди від 01 листопада 2009 року, тобто свідчить про його укладеність.

Більш того таку позицію було висловлено у постанові Верховного суду України від 25.06.2011 у справі № 7/221-09, а згідно частині 2 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Втім, з огляду на приписи частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України). А в силу вимог частини 1 статті 216 та частини 1 статті 236 Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; а нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на зазначені вимоги норм цивільного законодавства судова колегія дійшла висновку про те, що договір суборенди від 01 листопада 2009 року є нікчемним, внаслідок чого такий договір не створює правових наслідків для сторін з моменту його укладення. При цьому колегія звертає увагу на відсутність необхідності визнавати такий договір недійсним у судовому порядку.

Таким чином, до правовідносин між сторонами слід застосовувати норми глави Цивільного кодексу України, якими врегульовані зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Однак, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було заявлено з інших підстав (з підстав невиконання договірних зобовязань), а в силу частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна предмету або підстав позову є виключним правом позивача, тому вимоги позивача в частині стягнення з приватного підприємства "Кримхіммонтаж" заборгованості за договором суборенди від 01.11.2009 в сумі 60300,00 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на недійсність договору суборенди від 01 листопада 2009 року з огляду на відсутність у приватного підприємства "Кримхіммонтаж" цивільної правоздатності на момент укладення договору у звязку з тим, що державну реєстрацію юридичної особи було проведено лише 06.11.2009, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти визначені у статті 227 Цивільного кодексу України, зміст яких зводиться до того, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Отже, недійсним може бути лише визнаний правочин, який було вчинено юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії).

Також неспроможними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що відсутність підписаного акту приймання-передачі орендованого майна свідчить про невиконання позивачем обовязку щодо передачі орендованого майна, оскільки після укладення договору суборенди від 01 листопада 2009 року орендар неодноразово проводив оплату орендних платежів, чим фактично підтвердив користування майном. Більш того державну реєстрацію приватного підприємства "Кримхіммонтаж" було проведено саме за місцезнаходженням майна, а саме, АДРЕСА_1.

Крім того у звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу позивач також вимагає розірвати договір суборенди від 01 листопада 2009 року.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Підставою для розірвання зазначеного договору позивач вважає несплату орендної плати з 01.11.2009 по 10.03.2011. Інших підстав для розірвання договору позивач не заявляє.

Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що невнесення орендарем орендної плати не може являтись підставою для розірвання договору найму, оскільки вказаний перелік підстав для розірвання договору найму є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

В той же час, така обставина, як несплата орендної плати протягом певного періоду, в силу статті 782 Цивільного кодексу України, являється підставою для відмови наймодавця від договору найму.

Так, згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Проте, за наявності факту несплати відповідачем орендної плати у період з 01.01.2008 по 01.11.2010, тобто у термін понад три місяці, позивач таким правом не скористався. Отже, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку.

Посилання позивача на частину другу статті 652 Цивільного кодексу України, як на підставу розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, є також необґрунтованим, оскільки позивачем не було надано існування всіх умов, передбачених зазначеною нормою, а саме, по-перше, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; по-друге, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; по-третє, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, по-четверте, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанови від 10.04.2008 у справі № 40/362-07, від 17.06.2008 у справі № 17/214-3974).

Враховуючи все вищезазначене, судовою колегією не вбачається підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, у звязку з чим рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню, як таке, що було прийнято при неповному зясуванні обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до пунктів "а" і "г" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставки державного мита встановлюються в таких розмірах, в тому числі із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із заяв майнового характеру справляється мито в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.; із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи те, що оспорювана сума і справі, що розглядалась, склала 60300,00 грн., тому розмір державного мита, що підлягає сплаті у разі подання апеляційної скарги, має складати 301,50 грн. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з квитанції №ПН895 від 12.07.2011, приватним підприємством "Кримхіммонтаж" під час подання апеляційної скарги було сплачено державне мито на суму 301,50 грн.(аркуш справи 67).

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції було повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому всі понесені відповідачем видатки відшкодовуються за рахунок позивача, в тому числі витрати по сплаті державного мита під час звернення з апеляційною скаргою, тобто на користь приватного підприємства "Кримхіммонтаж" має бути стягнута сума витрат по сплаті державного мита під час звернення з апеляційною скаргою на загальну суму 301,50 грн.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Кримхіммонтаж" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2011 року у справі №5002-5/2337-2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, і/н НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Кримхіммонтаж" (вул. Тавричеьска, 18а, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000, і/к 36499633) витрати по сплаті державного мита в сумі 301,50 грн.

Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >О.А.Латинін

Судді< Підпис >О.І. Проценко

< Підпис >Н.І. Сікорська

Розсилка: 1. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) 2. приватне підприємство "Кримхіммонтаж" (микр. № 10, буд. 20, кв. 51, Красноперекопськ, АР Крим, 96000) (вул. Тавричеська, 18а, Красноперекопськ, АР Крим, 96000)