Постанова № 18504918, 28.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2011 року Справа № 5002-11/2601-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПлута В.М.,

суддівБорисової Ю.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 18.08.2011 у справі №5002-11/2601-2011

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до приватного підприємства "Київське торгове об'єднання"

про стягнення 4732,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2011 у справі № 5002-11/2601-2011 позов задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 8500,53 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем підтвердилась доказами наявними в матеріалах справи. При цьому, в основу рішення покладені норми статті 193 Господарського кодексу України, статей 509, 530 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини сторін.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів отримання приватним підприємством "Київське торгове об'єднання" товару, оскільки у даному випадку позивач повинен був надати суду довіреність на особу, представника відповідача, яка підписала накладні. При цьому, заявник апеляційної скарги звертає увагу на відсутність в накладних посилань на відповідні довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Також відповідач посилається на відсутність акту звірки взаємних розрахунків, який у даному випадку, на думку заявника, є обов'язковим документом, якій міг би підтвердити наявність заборгованості.

Позивач надав Севастопольському апеляційному господарському суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій, так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2010 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством "Київське торгове об'єднання" (Покупець) укладений договір купівлі продажу № 7140."

Згідно зі статтею 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець зобов'язується на умовах, передбачених цим договором поставляти і передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари в асортименті, кількості і вартості, вказаних в накладних, (товарних або товарно-транспортних).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно до п.1.2 договору сторони дійшли згоди, що умови цього договору поширюються на поставку кожної партії товару, яка передається по окремій товарній (товарно-транспортній) накладній.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що повне найменування товару, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість в цілому, який продається згідно з цим договором, містяться в накладних (товарних та/або товарно-транспортних) що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов наведеного договору позивач продав продукцію відповідачеві, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № РН-1003002 від 12.03.2011, на суму 442,15 грн., № РН-1003273 від 17.03.2011, на суму 553,20 грн., № РН-1002646 від 05.03.2011, на суму 937,80 грн., № РН-1002645 від 05.03.2011, на суму 937,80 грн.; № РН-1003376 від 19.03.2011, на суму 622,35 грн.; № РН-1003541 від 23.03.2011, на суму 213,64 грн.; № РН-1002235 від 24.02.2011, на суму 553,20 грн.; № РН-1002494 від 02.03.2011, на суму 643,00 грн.; № РН-1003717 від 26.03.2011, на суму 466,07 грн.; № РН-1004489 від 12.04.2011 р., на суму 937,80 грн.; № РН-1004714 від 16.04.2011, на суму 837,66 грн.; № РН-1004096 від 05.04.2011, на суму 937,80 грн.; № РН-1004878 від 20.04.2011, на суму 553,20 грн.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає представлені позивачем документи достатніми доказами для встановлення факту поставки товару приватному підприємству "Київське торгове об'єднання" виходячи з наступного.

Зміст витратних накладних вказує на те, що документи містять підпис особи та печать підприємства, що отримало товар. На відбитку печаті зазначено: "ЧП "Киевское торговое объединение" ОКПО 36228401".

Слід зазначити, що для привільного вирішення спору, необхідною умовою є встановлення фактичного отримання відповідачем поставленого товару.

Колегія суддів вважає, що підприємство повинно контролювати за тим, на яку підпис ставиться його печать. Тобто, по суті, наявність печаті на підпису особи, що отримала товар, підтверджує її повноважність на вчинення такої дії. Такі обставини хоча і вказують на порушення підприємствами порядку здійснення господарських операцій, проте не спростовують самого факту поставки товару від позивача відповідачу.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому або готівковому порядку протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару від Продавця.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів повної оплати суми за отриманий товар відповідач суду не представив, у звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 8500,53 грн.

Враховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, позов в частині вимог про стягнення основної суми боргу задоволений правомірно.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що для задоволення позову позивач повинен був надати суду першої інстанції акт звірки взаємних розрахунків є неспроможними.

Так, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками тощо. Посилання в акті на первинні документи, не є безумовним фактом наявності таких документів, а тому повинен бути підтверджений всіма зазначеними первинними документами.

У даному випадку, матеріали справи містять достатню кількість первинних документів, а вказаний акт міг бути лише факультативним доказом у справі.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2011 у справі №5002-11/2601-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя< Підпис >В.М. Плут

Судді< Підпис >Ю.В. Борисова

< Підпис >В.С. Голик

Розсилка:

1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

2. Приватне підприємство "Київське торгове об"єднання" (пр. Кірова, 1,Сімферополь,95000)

<Сюда вписывать остальных >