Постанова № 18504917, 28.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2011 року Справа № 5002-18/2623-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПлута В.М.,

суддівБорисової Ю.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 15.08.2011 у справі №5002-18/2623-2011

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до приватного підприємства "Київське торгове об'єднання"

про стягнення 84763,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2011 у справі № 5002-18/2623-2011 позов задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 74212,73 грн. заборгованості; пеню в сумі 3129,64 грн., штраф у сумі 7421,27 грн., державне мито в сумі 847,64 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем підтвердилась доказами наявними в матеріалах справи, внаслідок чого, позивачем правомірно було нараховано і неустойку. При цьому, в основу рішення покладені норми статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України, статей 509, 525, 526, 530, 546, 629 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини сторін.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів отримання приватним підприємством "Київське торгове об'єднання" товару, оскільки у даному випадку позивач повинен був надати суду довіреність на особу, представника відповідача, яка підписала накладні. При цьому, заявник апеляційної скарги звертає увагу на відсутність в накладних посилань на відповідні довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Також відповідач посилається на відсутність акту звірки взаємних розрахунків.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2010 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та приватним підприємством "Київське торгове об'єднання" (покупець) укладено договір поставки продукції № 716/10

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник передає у власність покупця, і покупець приймає і оплачує продукцію у асортименті, кількості і по цінам, визначеним у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору поставки продукції № 716/10 від 15.02.2010, позивач здійснював поставку продукції відповідачеві, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № НН-0120545 від 06.12.2010, № НН-0120546 від 06.12.2010, № НН-0120819 від 09.12.2010, № НН-0120950 від 12.12.2010, № НН-0121057 від 13.12.2010, № НН-0121058 від 13.12.2010, № НН-0121059 від 13.12.2010, № НН-0121521 від 19.12.2010, № НН-0121522 від 19.12.2010, № НН-0121658 від 20.12.2010, № НН-0121659 від 20.12.2010, № НН-0121660 від 20.12.2010, № НН-0121661 від 20.12.2010, № НН-012551 від 08.02.2011, № НН-012554 від 08.02.2011, № НН-012555 від 08.02.2011, № НН-012558 від 08.02.2011, № НН-012563 від 08.02.2011, № НН-012595 від 08.02.2011, № НН-012596 від 08.02.2011, № НН-012597 від 08.02.2011, № НН-012604 від 09.02.2011, № НН-012668 від 09.02.2011, № НН-013052 від 14.02.2011, № НН-013053 від 14.02.2011, № НН-013061 від 14.02.2011, № НН-013069 від 14.02.2011, № НН-013070 від 14.02.2011, № НН-013072 від 14.02.2011, № НН-013.084 від 14.02.2011, № НН-013085 від 14.02.2011, № НН-013086 від 14.02.2011, № НН-013087 від 14.02.2011, № НН-013192 від 15.02.2011, № НН-013297 від 16.02.2011, № НН-013649 від 21.02.2011, № НН-013655 від 21.02.2011, № НН-013721 від 21.02.2011, № НН-013878 від 23.02.2011, № НН-013899 від 23.02.2011, № НН-014026 від 24.02.2011, № НН-014027 від 24.02.2011, № НН-014277 від 28.02.2011, № НН-014279 від 28.02.2011, № НН-016154 від 23.03.2011, № НН-016155 від 23.03.2011, № НН-017396 від 08.04.2011, № НН-017397 від 08.04.2011, № НН-017399 від 08.04.2011, № НН-017577 від 11.04.2011, № НН-017724 від 13.04.2011, № НН-017727 від 13.04.2011, № НН-0П729 від 13.04.2011, № НН-017868 від 14.04.2011, № НН-017870 від 14.04.2011, № НН-017881 від 14.04.2011, № НН-018414 від 20.04.2011, № НН-018415 від 20.04.2011, № НН-018418 від 20.04.2011, № НН-018520 від 21.04.2011.

Пунктом 3.5 договору передбачена відстрочка оплати платежу на строк не більш ніж на 10 календарних днів з дня відвантаження товару покупцю.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.08.2010 до договору поставки № 716/10 від 15.02.2010, покупець здійснює оплату за товар "Шабский", "Зеленая марка", "Золотая Амфора", "Жан-Жак", "Клинков", "Тґіпо" виключно постачальнику у продовж 60 календарних днів з моменту прийняття товару.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає представлені позивачем документи достатніми доказами для встановлення факту поставки товару приватному підприємству "Київське торгове об'єднання" виходячи з наступного.

Зміст витратних накладних вказує на те, що документи містять підпис особи та печать підприємства, що отримало товар. На відбитку печаті зазначено: "ЧП "Киевское торговое объединение" ОКПО 36228401".

Слід зазначити, що для привільного вирішення спору, необхідною умовою є встановлення фактичного отримання відповідачем поставленого товару.

Колегія суддів вважає, що підприємство повинно контролювати за тим, на яку підпис ставиться його печать. Тобто, по суті, наявність печаті на підпису особи, що отримала товар, підтверджує її повноважність на вчинення такої дії. Такі обставини хоча і вказують на порушення підприємствами порядку здійснення господарських операцій, проте не спростовують самого факту поставки товару від позивача відповідачу.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів повної оплати суми за отриманий товар відповідач суду не представив, у звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 74212,73 грн.

Враховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, позов в частині вимог про стягнення основної суми боргу задоволений правомірно.

Щодо вимог про стягнення неустойки колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 8.3 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сума пені розрахована правильна, а тому правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більш ніж на 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Розмір штрафу також відповідає умовам договору, у звязку з чим позов задоволений в повному обсязі на законних підставах.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що для задоволення позову позивач повинен був надати суду першої інстанції акт звірки взаємних розрахунків є неспроможними.

Так, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками тощо. Посилання в акті на первинні документи, не є безумовним фактом наявності таких документів, а тому повинен бути підтверджений всіма зазначеними первинними документами.

У даному випадку, матеріали справи містять достатню кількість первинних документів, а вказаний акт міг бути лише факультативним доказом у справі.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2011 у справі №5002-18/2623-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя< Підпис >В.М. Плут

Судді< Підпис >Ю.В. Борисова

< Підпис >В.С. Голик

Розсилка:

1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_2); (9500, АДРЕСА_1)

2. Приватне підприємство "Київське торгове об"єднання" (пр. Кірова, 1,Сімферополь,95000)