Постанова № 18504852, 27.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011                                                                                           № 41/185

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

від позивача – Драган Ю.О.;

від відповідача – Мотренко В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Батиївське» Солом’янської районної у м. Києві ради на рішення господарського суду м. Києва

від 01.08.2011 року.

у справі № 41/185 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Батиївське» Солом’янської районної у м. Києві ради

про стягнення 1705414,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Батиївське» Солом’янської районної у м. Києві ради ( місцезнаходження: 03110, м. Київ, Солом’янський р – н, вул. Солом’янська, буд. 33, код ЄДРПОУ 35756966) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» ( місцезнаходження: 01015, м. Київ, Печерський р –н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 1126 018 (один мільйон сто двадцять шість тисяч вісімнадцять) грн. 15 коп. –основного боргу, 85549 (вісімдесят п’ять тисяч п’ятсот сорок дев’ять) грн. 06 коп. – пені, 84 388 (вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 07 коп. – інфляційних втрат, 15863 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 46 коп. –3% річних, 13 118 (тринадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 19 коп. – державного мита та 181 (сто вісімдесят одну) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Комунальне підприємство «Батиївське» Солом’янської районної у м. Києві ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що при укладанні договору від 01 квітня 2008 р. № 08207-а/2-09 між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" та КП «Батиївське» на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно коди 9-1568, 9-1649, 9-1650, за яким здійснюється розрахунок питної води та водовідведення.

Крім того, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 9-51568, за яким здійснюється розрахунок питної води, що йде на підігрів.

Однак, договір № 08207-А/2-09 від 01.04.2008 року не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, позивачем необґрунтовано проведено нарахування за воду, яка використовується для приготування гарячої. Отже, включення позивачем до суми боргу оплати послуг постачання питної води, що використовується на підігрів, не ґрунтується на договорі № 08207-А/2-09 від 01.04.2008 року та є безпідставною.

Тому, правові підстави за якими позивач проводить нарахування в сумі 984 068,64 грн., зараховує сплату в сумі 604 401, 42 грн. та виставляє заборгованість 379 667,22 з оплати послуг постачання питної води, що використовується на підігрів, за договором відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 41/185.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи 01 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі-постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Батиївське» Солом’янської районної у м. Києві ради (далі- абонент, відповідач) укладено договір № 08207-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (далі –Договір).

          Відповідно до п. 1.1 Договору, сторони погодили, що даний Договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

          За цим Договором постачальник зобов’язувався надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов’язувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 (далі-Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

          В силу положень п. 1.3 Договору, обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід’ємною частиною Договору.

          Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

          Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що находить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п.2.1.4 Договору та п.п. 21.1, 21.2 Правил).

          Пунктом 2.1.1 Договору сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

          Згідно до пункту 2.1.2 Договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об’ємом водопостачання (30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

          Відповідно до пункту 2.1.6 Договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов’язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за наданні послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до позивача із необхідними обліковими та бухгалтерськими документами для проведення звіряння обсягів наданих послуг у відповідному звітному періоді та розрахунків. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

          Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 Договору відповідач здійснює оплату отриманих вищезгаданих послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

          Згідно з пунктом 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та й цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

          Як вбачається з матеріалів справи, Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 1505685,37 основного боргу за період з 01.08.2010 року по 30.04.2011 року, 87129,57 грн. –пені, 95736,15 грн. – інфляційних втрат, 16863,79 грн. –3% річних. Позивач визначив зазначену заборгованість виходячи з наступних розрахунків:

          - вартість наданих послуг щодо водопостачання –6683566,92 грн.;

          - сплачено –5177881,55 грн.

          В суму заборгованості позивачем включена, також, заборгованість за воду, яка іде на підігрів в теплові пункти, що перебувають на балансі ПАТ «Київенерго».

          Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі питної води зобов’язанні своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

          Пунктом 2.1.1 Договору сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

          Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (далі - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

          З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

          Зважаючи на те, що балансоутримувачем теплових пунктів є ПАТ «Київенерго», зареєстровані лічильники відповідача в теплових пунктах також відсутні, останній не зобов’язаний сплачувати позивачу вартість зазначеної води.

          Як вбачається з матеріалів справи, частина вартості холодної води, що іде на підігрів відшкодована мешканцями при оплаті послуги гарячої води через ГІОЦ, решта несплаченої вартості води, що іде на підігрів та врахована позивачем в заборгованість відповідача складає 379667,22 грн.

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, колегія суддів перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції перерахунок суми позову, вважає останній вірним, і відповідно місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 1 126018,15 грн. (1505685,37 грн. –379667,22 грн.).

          Відповідач не позбавлений права на стягнення з позивача безпідставно отриманих коштів у випадку їх доведеності в судовому засіданні. Відсутні підстави для зменшення розміру заборгованості.

          Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня коли зобов’язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільніє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З огляду на викладене, колегія суддів, перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання та перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, вважає останні вірними, і відповідно місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 85549,06 грн. а також частково до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 84388,07 грн. та 3% річних в сумі 15863,46 грн.

          Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2011 року у справі № 41/185 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 41/185 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

29.09.11 (відправлено)