Постанова № 18504841, 26.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2011                                                                                           № 23/212

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін:

від позивача:

Рябцева Я.Г. (дов. б/н від 06.04.2011 р.);

від відповідача:

не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер»

на рішення

Господарського суду

міста Києва

від

14.06.2011 р.

у справі

№ 23/212 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом

Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс УКР»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер»

про

стягнення 10701,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Квенбергер Логістикс УКР» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» про стягнення 10701,10 грн., з яких: 5353,93 грн. основного боргу, 506,23 грн. – 3 % річних, 2536,69 грн. інфляційні втрати, 2304,25 грн. пені.

14.06.2011 р. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Дочірнє підприємство «Квенбергер Логістикс УКР» просить суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг у розмірі 5353,93 грн., 368,95 грн. – 3 % річних, 2187 грн. інфляційних втрат та 1316,81 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. у справі № 23/212 позовні вимоги задоволенні повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» на користь Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс УКР» 5353,93грн. основного боргу, 368,95 грн. – 3 % річних, 2187 грн. інфляційних втрат, 1316,81 грн. пені, 91,67 грн. витрат по оплаті державного мита, 202,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 р. у справі № 23/212 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в частині стягнення 368,95 грн. – 3 % річних, 2187 грн. інфляційних втрат та 1316,81 грн. пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2011 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 30.08.2011 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду Корсака В.А. № 01-23/1/19 від 29.08.2011 р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р. справу № 23/212 прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. розгляд справи № 23/212 було відкладено на 19.09.2011 р. у зв’язку неявкою представника відповідача.

Через відділ документального забезпечення 15.09.2011р. представником позивача було подано заяву про зміну розміру позовних вимог.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. № 01-23/3/1 від 19.09.2011 р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011р. справу № 23/212 прийнято до провадження.

В судовому засіданні 19.09.2011 р. у розгляді справи № 23/212 було оголошено перерву до 26.09.2011 р.

Через відділ документального забезпечення 22.09.2011 р. представником позивача було подано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

          Представник відповідача в судове засідання 26.09.2011 р. не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Неявка представника не перешкоджає подальшому розгляду апеляційної скарги, подальше відкладення розгляду апеляційної скарги призведе до затягування її розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши представника позивача, розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.03.2010 р. між сторонами по справі було укладено договір № 935-Т. За яким позивач зобов’язувався надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародних сполученнях, а відповідач зобов’язався сплатити вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 3.1.1 укладеного договору відповідач своєчасно, за п’ять днів до початку запланованого перевезення надає позивачу заповнену заяву на перевезення вантажу з зазначенням всіх реквізитів, доручень та інструкцій, які забезпечують можливість організації перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

Згідно п.п. 4.2-4.3 договору № 935-Т відповідач сплачує послуги позивача, а також суму транзитних платежів (авто доставки, страхування, складських та митно-брокерських послуг), згідно виставленого рахунку. Розрахунки відповідачем здійснюються у порядку 100 % оплати на протязі десяти банківських днів з моменту виставлення рахунку на акту виконаних робіт.

Як передбачено п. 7.6 договору у випадку прострочення платежу, вказаного в пункті 4.3 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Встановлено, що позивачем було надано відповідачу транспортні послуги на суму 29353,93 грн., вказане підтверджується актом здачі-приймання робіт № UI-0012037, що знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, позивач направляв на адресу відповідача рахунки-фактури № UI-0012037 від 19.05.2010 р. та № UI-0012037/1 від 17.12.2010 р. за надані транспортні-експедиційні послуги та міжнародні перевезення на суму 34707,86 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином виконано свої зобов’язання в частині перевезення вантажу, а відповідач свої зобов’язання в повному обсязі не виконав, а саме, за транспортні послуги та міжнародні перевезення не розрахувався, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5353,93 грн.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Як передбачено ст. 173 ГК України господарським зобов’язанням, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкту ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі матеріалів справи та наданих доказів, позивачем було в повному обсязі виконано зобов’язання по договору, а відповідачем не було виконано умови вказаного договору в частині оплати, на підставі чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість основного боргу у розмірі 5353,93 грн.

Колегія суддів вважає, що основна заборгованість у сумі 5353,93 грн. позивачем належним чином доведена та документально підтверджена, тому підлягає стягненню.

Крім того, необхідно враховувати той факт, що відповідач погоджується із існуючою у нього заборгованості основного боргу, оскільки в апеляційній скарзі стверджував, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції тільки в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Як передбачено п. 7.6 договору у випадку прострочення платежу, вказаного в пункті 4.3 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно розміру стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки враховуючи матеріали справи та надані відповідачем докази, господарським судом не було правильно встановлено строк з якого необхідно було нараховувати вказані штрафні санкції, а саме з 16.03.2010 р., хоча рахунки видані 19.05.2010 р. та 17.12.2010 р.

З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції здійснив стягнення заборгованості з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, без розрахунку позивача даних сум, а також судом врахований період з 16.03.2010 р. по 16.03.2011 р.

Крім того, позивачем було подано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу з розрахунком суми заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача 5353,93 грн. основного боргу, 2187 грн. інфляційних втрат, 752,04 грн. пені, 272,59 грн. – 3 % річних за період з 06.06.2010 р. по 16.03.2011 р.

Враховуючи доводи апелянта в апеляційній скарзі та на підставі викладеного апеляційний суд, погоджується з таким розрахунком сум заборгованості позивача, та вважає, що він підлягає задоволенню та стягненню з відповідача, оскільки належним чином доведений та обґрунтований.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» підлягає частковому задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути змінено.

Керуючись ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» задовольнити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду м. Києва у справі № 23/212 від 14.06.2011 р., виклавши п. 2 у наступній редакції:

« п. 2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 30-а, офіс 5, ідентифікаційний код 22950423) на користь Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс УКР» (08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт, ідентифікаційний код 30455653) 5353 (п’ять тисяч триста п’ятдесят три) грн. 93 коп. сума основного боргу, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 59 коп. – 3 % річних, 2187 ( дві тисячі вісімдесят сім) грн. інфляційні втрати, 752 (сімсот п’ятдесят дві) грн. 04 коп. пені, 85 (вісімдесят п’ять) грн. 65 коп. державного мита та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс УКР» (08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт, ідентифікаційний код 30455653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 30-а, офіс 5, ідентифікаційний код 22950423) 42 (сорок дві) грн. 83 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

5. Матеріали справи № 23/212 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді