Постанова № 18504836, 05.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2011 № 1/142

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ткаченка Б.О.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №172/10 від 23.12.2010 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № Д07/2011/04/21-10 від 21.04.2011 р.;

розглянувши матеріали

апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 17.06.2011 р.

у справі № 1/142 (суддя Мельник В.І. )

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 141590080,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2011 року у справі № 1/142 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 61367993,52 грн. основного боргу, 100000,00 пені, 21266601,26 грн. інфляційних втрат, 9288182,52 грн. 3% річних, 15810,00 державного мита, 146,32 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 26606500,00 грн. провадження припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» також звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2011 р. скасувати в частині відмови в задоволенні пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник відповідача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Київенерго», просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 р. у справі № 1/142 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 1/142 від 17.06.2011 р. в частині відмови в задоволенні пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.09.2009 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі відповідач, покупець) було укладено договір № 06/09-1237 ТЕ 41 на постачання природного газу (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобовязався передати у власність відповідача для теплових мереж природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач зобовязався прийняти від позивача та оплатити природний газ.

Згідно п.5.1 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 593,448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Також тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 122,00 грн., крім того ПДВ 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 727,32 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 872,78 грн.

Як передбачено п.6.1 договору, оплата за газ згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця;

- остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом жовтня грудня 2009 року, січня вересня 2010 року природного газу на загальну суму 444721651,72 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Відповідач в порушення умов договору за отриманий газ розрахувався частково у розмірі 340595358,20 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем утворився борг у розмірі 104126293,52 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та зазначив, що відповідач 23.03.2011 р. погасив заборгованість на суму 16151800,00 грн. та 21.04.2011 р. на суму 26606500,00 грн., а тому основна заборгованість останнього складає 61367993,52 грн.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник не заперечував проти основної заборгованості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог цивільного законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 61367993,52 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того за прострочення грошового зобовязання позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 21266601,26 грн. інфляційних збитків, 9288182,52 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 21266601,26 грн. інфляційних збитків та 9288182,52 грн. 3% річних за весь час прострочення платежу.

За прострочення грошового зобовязання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 9052265,07 грн. пені у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.2 договору визначено що, за несвоєчасну оплату спожитого газу, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.10 договору позивач нараховує неустойку відповідачу протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Місцевий господарський суд враховуючи складне фінансове становище підприємства відповідача, а також факт часткового погашення заборгованості, вирішив зменшити пеню до 100000,00 грн., керуючись правом, наданим суду згідно ст. 83 ГПК України.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідачем надано не було.

Статтею 233 Господарського кодексу України, передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому береться до уваги ступінь виконання зобовязання, майновий стан боржника та інші інтереси, які заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим. (Постанова Вищого господарського суду від 14.09.2010, № 17/110-09)

Зменшуючи розмір штрафу, суд першої інстанції обмежився посиланням на скрутне фінансове становище відповідача, при цьому не зазначивши конкретних обставин, які дають змогу даний випадок ототожнювати з винятковим.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року по справі № 1/141 підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.

3.Рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 р. у справі № 1/142 скасувати в частині відмовлених позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

4.Винести в цій частині нове рішення, яким позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити повністю.

5.Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл.. Івана франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 61367993,52 грн. боргу, 9052265,07 грн. пені, 21266601,26 грн. інфляційних втрат, 9288182,52 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

6.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл.. Івана франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 12750,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

7.Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

8.Матеріали справи № 1/142 повернути до Господарського суду міста Києва.

9.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді