Рішення № 18504187, 28.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 р. Справа № 5010/1596/2011-17/69

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М", проспект Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк, 83023;

до відповідача: Приватного підприємства "Соціальна Аптека ІФ", вул.Гетьмана Мазепи, 146, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 28309 грн. 47 коп. в т.ч. 26127 грн. 90 коп. борг, 658 грн. 12 коп. інфляційні, 1277 грн. 07 коп. пеня, 246 грн. 38 коп. річні;

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 08.09.11)

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № 16 від 12.09.11)

ВСТАНОВИВ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" подано позов до Приватного підприємства "Соціальна Аптека ІФ" про стягнення 28309 грн. 47 коп., в т.ч. 26127 грн. 90 коп. борг, 658 грн. 12 коп. інфляційні, 1277 грн. 07 коп. пеня, 246 грн. 38 коп. річні.

Представником позивача подано суду заяву (вх. № 7561/2011-свх від 12.09.11) та заяву (вх. № 7932/2011-свх від 26.09.11) про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4000 грн. та 500 грн. в зв'язку зі сплатою вказаних сум відповідачем.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнає.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.

16.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фра-М" та Приватним підприємством "Соціальна Аптека ІФ" укладено договір поставки товару № 549.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язується систематично постачати та передавати у власність відповідача товар (лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та інше), а відповідач зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Згідно п. 1.2. договору загальна кількість товарів, що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Порядок розрахунків за договором передбачений п. 3.1. договору, згідно якого, сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем одержано продукцію на загальну суму 27151 грн. 07 коп., що підтверджується накладними, належно засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.30-71). За отриманий товар відповідачем проведено частковий розрахунок в сумі 1023 грн. 17 коп.

Оскільки відповідач прийняті на себе зобовязання щодо оплати за отриману продукцію належним чином та в повному обсязі не виконав, утворився борг в сумі 26127 грн. 90 коп.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснював часткові оплати боргу: 22.08.11 р. - 500 грн., 25.08.11 р. - 1000 грн., 26.08.11 р. - 500 грн., 30.08.11 р. - 500 грн., 31.08.11 - 500 грн., 01.09.11р. - 500 грн., 05.09.11 р. - 500 грн., 08.09.11 р. - 500 грн. Таким чином, після часткових оплат відповідачем, сума боргу становить 21627 грн. 90 коп.

Також сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.11 по 23.09.11, згідно якого сума боргу становить 21627 грн.90 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не подані.

З урахуванням часткової оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 4500 грн., задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 21627 грн. 90 коп., в решті позовних вимог в частині основного боргу слід припинити провадження відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що відповідач за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2 % , але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1277 грн.07 коп.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 1277 грн. 07 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 658 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 246 грн. 38 коп. річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 21627 грн. 90 коп. основного боргу, 1277 грн. 07 коп. пені, 658 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 246 грн. 38 коп. річних.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 4500 грн. - припинити провадження відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611, 628, 692, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" до Приватного підприємства "Соціальна Аптека ІФ" про стягнення 28309 грн. 47 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Соціальна Аптека ІФ", вул. Гетьмана Мазепи, 146, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 33646011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М", проспект Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк, 83023 (ідентифікаційний код 20322326) 21627 грн. 90 коп. (двадцять одну тисячу шістсот двадцять сім гривень, дев'яносто копійок) основного боргу, 1277 грн. 07 коп. (одну тисячу двісті сімдесят сім гривень, сім копійок) пені, 658 грн. 12 коп. (шістсот п'ятдесят вісім гривень, дванадцять копійок) інфляційних втрат, 246 грн. 38 коп. (двісті сорок шість гривень, тридцять вісім копійок) річних, 283 грн. 09 коп. (двісті вісімдесят три гривні дев'ять копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 4500 грн. основного боргу - припинити провадження.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 30.09.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костюшко Л. Р. 30.09.11