Рішення № 18504202, 28.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 р.

Справа № 5010/1627/2011-17/85

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі", вул. Либідська,1а, м. Київ, 01032;

до відповідача: Приватного підприємства "Нова-Трейд", вул.Польова, 2, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 3981 грн. 26 коп., в т.ч. 3624 грн. 21 коп. борг, 357 грн. 05 коп. пеня;

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились,

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі" подано позов до Приватного підприємства "Нова-Трейд" про стягнення 3981 грн. 26 коп., в т.ч. 3624 грн. 21 коп. борг, 357 грн. 05 коп. пеня.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

25.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі" та Приватного підприємства "Нова-Трейд"укладено договір поставки №5.

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язується передавати у власність відповідачу товари побутової хімії, миючі засоби, товари санітарно-гігієнічного призначення та інші товари, а відповідач зобов'язується приймати товар та здійснювати оплату його вартості в порядку і на умовах, визначених договором.

Кількість, асортимент, вартість товару, а також строк і місце (адреса) поставки товару погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях, форма якої міститься в додатку № 1 до договору, які підписуються сторонами на кожне замовлення і є невід'ємною частиною договору. Продукція поставляється партіями за погодженням з відповідачем, на підставі його письмової заявки, оформленої за узгодженою сторонами формою (додаток 2 до договору, що є його невід'ємною частиною) (п.п. 1.2., 3.2.).

Факт виконання позивачем зобов'язань по поставці товару відповідачу підтверджується видатковими накладними № 9 від 01.09.2010 р., № 10 від 16.09.2010 р., № 12 від 22.09.2010 р., № 169 від 24.11.2010 р., копії яких долучено до матеріалів справи. Всього позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 20860 грн.24 коп.

Порядок проведення розрахунків між сторонами визначається п. 5.1. договору, згідно якого оплата продукції за договором здійснюється відповідачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 21 календарного дня з моменту прийняття відповідачем кожної окремої заявленої партії продукції та підписання відповідних товаросупровідних документів (видаткова накладна).

Однак, в порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову борг становить 3624 грн.21 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не подані.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 3624 грн. 21 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 357 грн. 05 грн.

Однак, при розрахунку пені позивачем не враховані вимоги ч. 6 статті 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені за періоди з 16.12.10 р. по 16.06.11 р. Згідно розрахунку пені зробленого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 281 грн. 65 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Позивачем при поданні позову сплачено державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Відповідно до ст.47 ГПК України, п.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21.01.93 сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у разі внесення мита у більшому розмірі ніж передбачено законодавством. Як вбачається із матеріалів справи, платіжного доручення №602 від 04.08.11 р., позивачем зайво сплачено до державного бюджету 18 грн.

З огляду на викладене, слід повернути позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі" з державного бюджету 18 грн. зайво сплачених коштів платіжним дорученням №602 від 04.08.11 (одержувач: УДК в м. Івано-Франківську, банк одержувача: УДК України в Івано-Франківській області, рахунок №31113095700002), про що видати довідку.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 3624 грн. 21 коп. боргу, 281 грн. 65 коп. пені, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 628, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі" до Приватного підприємства "Нова-Трейд" про стягнення 3624 грн. 21 коп. боргу, 357 грн. 05 коп. пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Нова-Трейд", вул. Польова, 2, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 36498357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі", вул. Либідська,1а, м. Київ, 01032 (ідентифікаційний код 35645230) 3624 грн. 21 коп. (три тисячі шістсот двадцять чотири гривні, двадцять одну копійку) боргу, 281 грн. 65 коп. (двісті вісімдесят одну гривню, шістдесят п'ять копійок) пені, 100 грн. 07 коп. (сто гривень, сім копійок) - витрат по сплаті державного мита, 231 грн. 53 коп. (двісті тридцять одну гривню, п'ятдесят три копійки) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі", вул. Либідська,1а, м. Київ, 01032 (ідентифікаційний код 35645230) з державного бюджету 18 грн. зайво сплачених коштів платіжним дорученням №602 від 04.08.11 (одержувач: УДК в м. Івано-Франківську, банк одержувача: УДК України в Івано-Франківській області, рахунок №31113095700002), про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 30.09.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костюшко Л. Р. 30.09.11