Рішення № 18503947, 04.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.11р.Справа № 40/5005/9554/2011

за позовом Приватного підприємства "Максігруп", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс", м.Дніпропетровськ

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 184 083 грн. 00 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 15.12.2010 року;

ОСОБА_2 дов № б/н від 15.12.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_3 дов. № б/н від 15.07.2010 року;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Максігруп" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" і просить зобов'язати Відповідача повернути Позивачеві усі орендовані технічні засоби по договору №14 від 12.05.2009 року, а саме: будівельні люльки №071563, 071555, 071556, 071554, стягнути заборгованість в розмірі 184 083 грн. 00 коп. та судові витрати. Крім того, Позивач просить суд вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на майно Відповідача на суму заявленого позову у розмірі 346385 грн. 56 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2011р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2010р., справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

27.07.2011 року відповідно до ухвали господарського суду вказану справу прийнято до свого провадження суддею Красота О.І.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що за договором оренди №14 від 15.05.2009 року Відповідачу були передані в платне користування чотири люльки будівельні на строк дії договору до 31.12.2009 року. За період з травня 2009 року по серпень 2010 року Відповідачу було виставлено рахунки на суму 154600 грн, а оплачено останнім всього 23700 грн, борг складає 130900 грн. Спірні будівельні люльки йому до даного часу не повернуті.

Позивач та Відповідач 30.08.2011 року подали заяву про продовження строку розгляду справи в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 30.08.2011 року строк розгляду справи було продовжено до 11.10.2011 року.

Відповідач 30.08.2011 року подав пояснення, в яких просить визнати договір №14 про оренду люлек будівельних від 12.05.09р. укладений між Позивачем та Відповідачем недійсним. В задоволенні первісного позову відмовити, провадження по справі припинити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що Позивач не є власником спірних будівельних люльок, тому не має законного права витребовувати їх. Орендоване майно було передано йому некомплектним.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, оцінивши вказані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

05.05.2009 року фізична особа підприємець ОСОБА_4 (орендодавець) та приватне підприємство «Максігруп» (Орендар) заключили договір оренди обладнання № 04-09/05 предметом оренди якого є чотири будівельні люльки №071554, №071555, №071556, №071563, яки прийняти прийняті орендарем згідно до акту приймання передачі 05.05.2009 року (а. с. 13-14)

12.05.2009 року Позивач в особі - приватного підприємства «Максігруп» (Орендодавець) та Відповідач в особі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оствінд-Стройсервіс» (Орендар) заключили договір №14 (далі Договір), згідно пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування люльки будівельні у кількості 4 шт., оплачує користування і своєчасно повертає орендовані техзасоби.

Передача в найм є актом розпорядження, тому наймодавцем має право бути як власник речі так і особа, якій належать майнові права (ст.. 761 ЦК України).

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Договору, Орендодавець передає Орендарю технічні засоби у справному стані за актом прийому-передачі із зазначенням переліку обладнання, технічних характеристик і технічного стану. Техзасоби надаються в оренду на строк 6 (шість) місяців з моменту підписання акту прийому-передачі. Термін оренди техзасобів може бути продовжений письмово за згодою орендодавця. Орендар зобов'язаний зробити установку і технічне опосвідчення техзасобу самостійно.

Відповідно до пункту 2.9 Договору, Орендар повертає орендодавцеві техзасоби в справному стані за актом прийому-передачі.

За змістом пунктів 3.1, 3.2 Договору, вартість оренди техзасобів за одну одиницю в місяць складає 3 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 500 грн. Орендар оплачує оренду техзасобів на умовах 100% передоплати за 1 (один) місяць протягом 3 (трьох) банківських днів згідно виставлених рахунків після початку чергового місячного періоду, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Щомісяця складається акт виконаних робіт.

Остаточна плата за Договором провадиться після підписання Акту виконаних робіт (п. 3.3 Договору).

Згідно пункту 3.4 Договору, у разі закінчення дії цього договору орендна плата проводиться Орендарем по день фактичної здачі техзасобів.

На виконання умов договору 13.05.2009 року і 18.05.2009 року Позивач передав, а Відповідач прийняв орендоване майно: три люльки будівельні №071563, №071555, №071556 в справному стані і в повній комплектації і №071554 некомплектну (а.с.17-20).

Пунктом 6.1 Договору, сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі техзасобів в оренду і діє до 31 грудня 2009 року.

Люльку будівельну №71554 від 27.05.2009 року було передано згідно акту приймання-передачі, в якому сторони відобразили, що вказана люлька некомплектна, оскільки відсутні:

- трос стальний 100 м,

- кабель 4-х жильний 100 м,

- розєми електричні 3 шт,

- жисики для тросів 35 шт. (а.с. 20)

16.04.2010 року за вих. №10 у зв»язку з несплатою заборгованості, Позивач направив Відповідачу лист-вимогу про стягнення заборгованості у сумі 67360 грн, яку Позивач вимагав сплатити протягом пяти банківських днів. (а.с. 65).

Вказана вимога була отримана Відповідачем 19.05.2010 року (а.с. 66), але останнім грошові кошти сплачені не були.

Позивач звернувшись з відповідним позовом до суду, вказує на те, що за період з травня 2009 року по серпень 2010 року Відповідачу було виставлено рахунки на суму 154600 грн., а сплачено останнім всього 23700 грн., борг складає 130900 грн., спірні люльки йому до даного часу не повернуті.

Розглядаючи вказані позовні вимоги необхідно вказати на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правове визначення основних положень, що регулюють правовідносини найму (оренди) встановлено главою 58 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З наданих до суду доказів вбачається, що між Позивачем та Відповідачем на виконання умов п. 3.3 Договору, підписано акти виконаних робіт № МГ-0000001 від 29.05.2009 року на суму 5300 грн., МГ-0000002 від 30.06.2009 року на суму 12000 грн., МГ-0000003 від 31.07.2009 року на суму 12 400 грн., та МГ-0000004 від 31.08.2009 року на суму 12400 грн. (а.с.21-24).

Крім того, при підписанні вказаних актів виконаних робіт, Відповідач при наявності некомплектної люльки №071554 заперечень чи вимог про доукомплектацію останньої з цього приводу Позивачу не направляв, жодних доказів з цього приводу суду не надано.

Останні Акти виконаних робіт починаючи з № МГ-0000005 від 30.092009 року на суму 12000 грн. - по № МГ-00013/2 від 31.08.2010 року на суму 9300 грн. Відповідачем не підписувались та відповідно за рахунками не сплачувались. (Том 1 а.с. 25-27, 31-39).

З огляду на викладене вбачається, що рахунки (а.с.40-56) та акти виконаних робіт за оренду техзасобів, виставлялись та виписувались Позивачем за період починаючи з 29.05.2009 року по 01.09.2010 року, при дії договору до 31 грудня 2009 року.

У відповідності до вимог ст.. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той строк, на який був раніше встановлений договором.

Позивач виставляючи рахунки та виписуючи акти виконаних робіт за період починаючи з 29.05.2009 року по 01.09.2010 року фактично погодився з тим, що договір оренди почав діяти на новий строк, на який був раніше встановлений договором.

Отже, строк дії договору у відповідності до вимог п. 6.1 Договору, складається для кожного окремого техзасобу відповідно до акту прийому-передачі, а саме:

№071563 на 232 дні (з 13.05.2009 по 31.12.2009 року)

№071555 на 232 дні (з 13.05.2009 по 31.12.2009 року)

№071556 на 227 днів (з 18.05.2009 по 31.12.2009 року)

№071554 на 218 днів (з 27.05.2009 по 31.12.2009 року) з продовженням дії Договору на по кожному техзасобу на той же строк у відповідності до приписів ст. 764 ЦК України, тобто:

№071563 на 232 дні (з 01.01.2010 по 21.08.2010 року)

№071555 на 232 дні (з 01.01.2010 по 21.08.2010 року)

№071556 на 227 днів (з 01.01.2010 по 16.08.2010 року)

№071554 на 218 днів (з 01.01.2010 року по 07.08.2010 року) у разі відсутності додаткових заперечень від Позивача, строк дії договору продовжується додатково на визначений термін.

№071563 на 232 дні (з 22.08.2010 по 11.04.2011 року)

№071555 на 232 дні (з 22.08.2010 по 11.04.2011 року)

№071556 на 227 днів (з 17.08.2010 по 01.04.2011року)

№071554 на 218 днів (з 08.08.2010 по 14.03.2011 року)

Вважаючи на те, що Позивач звернувся до суду з відповідним позовом у листопаді 2010 року та просить стягнути з Відповідача заборгованість по орендній платі за період з травня 2009 року по серпень 2010 року (в період дії Договору), який Відповідачем не сплачений, (жодних доказів з цього приводу суду не надано), суд вважає, що вказані позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми у розмірі 130900 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до умов п.6.3 Договору, необхідною умовою припинення Договору є здійснення взаємних розрахунків Сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов»язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі. Якщо наймач не виконує обов»язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, повернення наймодавцеві речі по договору найму, можливе лише у разі припинення договору найму.

Однак, суд не може погодитись з вимогою Позивача про зобов»язання Відповідача повернути Позивачу усі орендовані технічні засоби по договору № 14 від 12.05.2009 року, а саме будівельні люльки №071563, №071555, №071556, №071554, так як на час подачі позову до суду (листопад 2010 року) останні перебували в оренді (в інший термін) на законних підставах. За вказаних умов, суд не вбачає підстав у задоволенні позову в цієї частині.

Розглядаючи позовні вимоги стосовно стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат, необхідно вказати на наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діловогооборотуабоіншихвимог,щозвичайно ставляться. Одностороння відмовавідзобов'язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання зобовязання (сплати орендної плати) має місце, Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні витрати у розмірі 9604 грн. 84 коп.

Перевірши розрахунок інфляційних витрат наданий Позивачем, суд вважає, що вказаний розрахунок є помилковим так як індекс інфляції у період з травня по грудень 2009 року вказаний Позивачем не відповідає дійсності. Розрахунком зробленим судом за період вказаний Позивачем, інфляційні витрати склали суму у розмірі 909 грн. 74 коп., яка і підлягає задоволенню.

Позивач вказуючи про те, що станом на 01.09.2010 року у Відповідача існує заборгованість у сумі 130900 грн. 00 коп. та наводить розрахунок 3% річних на суму 4254 грн. 00 коп. на час подачі позову з розрахунком за 13 місяців, який також не приймається судом, так як останній зроблений невірно. Враховуючи існуючу заборгованість Відповідача станом на 01.09.2010 року на яку посилається Позивач, відсутністю іншого обґрунтованого розрахунку з урахуванням сум заборгованості помісячно та відповідного періоду, суд вважає за необхідне зробити розрахунок 3% річних на суму 130900 грн. 00 коп. у період з 01.09.2010 року по 21.11.2010 року включно, що складає суму у розмірі 871 грн.47 коп.

ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%01.09.201021.11.201081130900871.47

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За несвоєчасну оплату оренди п. 3.5. Договору передбачено штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки (по суті це пеня).

Розмір штрафу (пені) за період вказаний Позивачем, складає суму у розмірі 39324 грн. 00 коп. яка підлягає задоволенню.

Позивач просить суд вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на майно Відповідача на суму заявленого позову у розмірі 346385 грн. 56 коп.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та навести суду обґрунтування належним чином доведене необхідності застосування заходів забезпечення позову та мотивування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково з стягненням з Відповідача суми у розмірі 130900 грн. 00 коп. - боргу, 871 грн.47 коп. - 3% річних, 909 грн. 74 коп. інфляційних витрат, 39324 грн. 00 коп. штрафу. В решті позовних вимог слід відмовити.

Стосовно пояснень Відповідача, в яких останній просить визнати договір №14 про оренду люлек будівельних від 12.05.2009 року укладений між Позивачем та Відповідачем недійсним, суд роз»яснює, що відповідно до ст.. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Крім того, Відповідач у відповідності до вимог ст.. 22 ГПК України, має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

З огляду на вказані норми ГПК України вбачається, що особа права чи охоронюванні законом інтереси якої порушено, може звернутися до суду з відповідним позовом (про визнання договору недійсним), а при знаходженні у суді порушеної справи, має право звернутись до початку розгляду господарським судом справи по суті з зустрічний позом з тими ж вимогами, якщо ці вимоги пов»язані з первісним позовом.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на стороні пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" (49086, м. Дніпропетровськ, вул.. Будівельників, 23, код ЄДРПОУ 31177929) на користь Приватного підприємства "Максігруп" (61204, м. Харків, просп. Перемоги, б. 68, корп. В, кв. 44, код ЄДРПОУ 36371134) 130900 грн. 00 коп. - боргу, 871 грн.47 коп. - 3% річних, 909 грн. 74 коп. інфляційних витрат, 39324 грн. 00 коп. штрафу 1 720 грн. 05 коп. - державного мита, 131 грн. 49 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Приватному підприємству "Максігруп" (61204, м. Харків, просп. Перемоги, б. 68, корп. В, кв. 44, код ЄДРПОУ 36371134) з державного бюджету України зайво сплачені грошові кошти державного мита у сумі 376 грн. 83 коп. сплачені останнім відповідно до платіжного доручення № 304 від 08.07.2010 року.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано 04.10.2011 року