Постанова № 18498780, 27.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011                                                                                           № 22/177

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Вербицької О.В.

суддів:           Андрієнка В.В.

          Буравльова С.І.

при секретарі:           Гордієнко Л.М.

за участю

представників:          позивача: не з'явився;

відповідача: Сосенко В.М. (№ 4064 від 02.07.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу          

Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк»

на рішення          господарського суду міста Києва

від          01.07.2011 року

у справі          № 22/177 (суддя – Самсін Р.І.)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»

до          Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк»

про          стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2011 року у справі № 22/177 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (далі – позивач, ВАТ «ЄБРЗ») до Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк» (далі – відповідач, ПАТ «Фінексбанк») про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Фінексбанк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 15 хв. 20.09.2011 року.

15.09.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явився лише представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції Київського апеляційного господарського суду та повідомленням про вручення поштового відправлення кореспонденції суду, проте про причини неявки суд не повідомив.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про продовження строку розгляду справи на п’ятнадцять днів, яке задоволено судом апеляційної інстанції, та відкладено розгляд справи за неявкою представника ВАТ "ЄБРЗ" на 27.09.2011 року на 12 год.45 хв.

29.09.2011 року в судове засідання з’явився представник відповідача, представник ВАТ «ЄБРЗ» вдруге в судове засідання не з’явився, причини не явки суду не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника ВАТ «ЄБРЗ».

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, двохмісячний строк вирішення спору закінчився, судова колегія вважає за можливе також застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПАТ «Фінексбанк» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2006 року між ВАТ «Фінексбанк» та ВАТ «Об’єднаний комерційний банк», правонаступником якого є ВАТ «ЄБРЗ» , укладено Генеральну угоду 11/GEN про проведення міжбанківських операцій (далі – Генеральна угода) предметом якої є загальні умови та порядок проведення операцій на міжбанківському ринку України, дія Генеральної угоди поширюється на будь-які види операцій між сторонами, що не суперечать законодавству України, які можуть бути представлені як комбінація конверсійних та/або кредитних угод, операцій з цінними паперами.

Порядок укладання угод визначений у розділі 5 Генеральної угоди, де згідно з пунктом 5.2 передбачено, що умови угод з надання кредитів/депозитів, конверсійних угод та угод з цінними паперами, які укладені відповідно до Генеральної Угоди, визначаються в кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами сторін за допомогою системи Reuters Dealing або інших узгоджених засобів зв’язку.

Пунктом 5.3 Генеральної угоди передбачено, що угода вважається укладеною, якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами угоди та висловили взаємну згоду на її укладання та письмово підтвердили основні умови Угоди одним з наступних засобів зв’язку: , телексом, електронною поштою НБУ у відповідних форматах SWIFT; при цьому роздруковані тексти переговорів ділерів системою Reuters Dealing і письмові підтвердження визнаються сторонами у якості офіційних документів, що підтверджують факт укладення угоди та можуть бути використані як докази в суді у випадку виникнення суперечки.

У відповідності до умов Генеральної угоди 11/GEN від 12.09.2006р. та телексних підтверджень до нього у формі МТ-320 за № 742МВК/0607 від 15.06.2007р. та формі МТ-320 за № 1033 від 15.06.2007р. відповідачу було надано міжбанківський кредит в сумі 1000000 доларів США строком з 15.06.2007р. по 18.09.2007р. зі сплатою 5%.

Строк наданого міжбанківського кредиту був продовжений до 18.03.2008р., що підтверджується телексом у формі МТ 320 № 1502 від 18.09.2007 року.

Однак, виконання зобов’язання за Генеральною угодою по строку повернення кредиту відповідачем були порушені і заборгованість ВАТ «Фінексбанк» в сумі 1000 000 доларів США залишилась непогашеною. 21.03.2008 року позивач звернувся до відповідача з відповідним листом № 22-2\0808 щодо погашення боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2008 року відповідачем у відповідь на лист ВАТ «ЄБРЗ» щодо погашення боргу повідомлено про здійснення зарахування заліку зустрічних вимог в розмірі 5050000 грн. та 1000000 доларів США, а також заборгованості за несплаченими відсотками у сумі 45532, 78 грн. та 10694, 45 доларів США про що зазначено у листі за вих. 622/14, який зареєстровано позивачем за вхідним № 335 від 04.04.2008р. (підтверджується відміткою на заяві).

На підставі вказаного повідомлення, про що також зазначалось відповідачем і у вимозі за вих. 524/14 від 24.03.2008р. (отримана ВАТ «ЄБРЗ» 24.03.2008 року, що підтверджено реєстровим вхідним 217), відповідачем проведено зарахування заборгованості, що виникла згідно з Генеральною угодою 11/GEN від 12.09.2006 року відповідно до телексного повідомлення № 541 від 15.06.2007р. в рамках Генеральної угоди 11/GEN від 12.09.2006р. за умовами якого ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» зобов’язане повернути заставодержателю (ВАТ «Фінексбанк») кредитні ресурси в розмірі 5050000 грн. в строки передбачені міжбанківським кредитним договором, а також всі інші суми підтверджені міжбанківським кредитним договором та додатковими угодами до нього (якщо такі будуть).

В силу положень ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу положень ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх сукупності та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що вимоги сторін за Генеральною угодою є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав.

Враховуючи, що зарахування є одностороннім правочином, та для нього достатньо заяви однієї сторони, на думку колегії суду між сторонами припинились зобов’язання зарахуванням.

Крім того, слід зазначити, що 01 березня 2008 року здійснено публікацію оголошення про відкликання банківської ліцензії, призначення ліквідатора банку та запровадження процедури ліквідації ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень», і з цього моменту боржник знаходиться в особливому правовому режимі, який регламентується нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність» .

Колегія суду не може погодить з доводами позивача та висновком суду першої інстанції щодо неможливості здійснення зарахування однорідних вимог в процедурі ліквідації банку, виходячи з наступного.

В силу положень ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

          В свою чергу, спеціальним законом, що регулює створення, діяльність, реорганізацію і ліквідацію банків є Закон України «Про банки і банківську діяльність» і він не містить заборони щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі при ліквідації банку і встановлення черговості задоволення вимог до банку.

В свою чергу, колегія суду не може погодитись з посиланнями позивача на вимоги ст. та 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки стаття 96 даного закону встановлює черговість спрямування коштів, одержаних в результаті ліквідаційної процедури, до яких не можна віднести залік зустрічних вимог.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2011 року у справі № 62\260-10 та відповідних постановах Верховного Суду України від 11.11.2008 року та 09.12.2008 року.

Згідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, на думку апеляційної інстанції, відповідачем доведено належними та допустимими доказами, в розумінні вимог ст. 32, 33 ГПК України, свої апеляційні вимоги, а, отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування рішення у справі.

Судові витрати стягуються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк» задовольнити повністю.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2011 року у справі № 22/177 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» до Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій – скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким у позові Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» до Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій – відмовити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (95000, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта 5, ідент. код 20685262) на користь Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський 54, ідент. код 20021524) 12743 грн. 82 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 22\177 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Вербицька О.В.

Судді                                                                                          Андрієнко В.В.

                                                                                          Буравльов С.І.