Постанова № 18498346, 09.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.08.2011 р. справа №29/99

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.

Приходько І.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р.

за участю представників: від позивача: не зявився. від відповідача:не зявився.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Артемівськ Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від08.12.2011р.

по справі№29/99 (суддя Риженко Т.М.)

за позовомДержавного підприємства «Красилівський агрегатний завод»м.Красилів Хмельницької області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Артемівськ Донецької області

простягнення 65282 грн. 74 коп. В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Красилівський агрегатний завод»м.Красилів Хмельницької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Артемівськ Донецької області про стягнення 66938 грн. 74 коп., з яких 38678 грн. 60 коп. боргу, 4127 грн. 05 коп. 3% річних, 24133 грн. 09 коп. індексу інфляції.

В ході розгляду справи позивач заявою від 15.11.2010р. зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 65282 грн. 74 коп., з яких 37022 грн. 60 коп. боргу, 4127 грн. 05 коп. 3% річних та 24133 грн. 09 коп. індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. у справі №29/99 (суддя Риженко Т.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод»заборгованість у розмірі 37022 грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 4127 грн. 05 коп., 24133 грн. 09 коп. індексу інфляції, державне мито в розмірі 625 грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 230 грн. 16коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 08.12.2010р. по справі №29/99 скасувати.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм процесуального права, а саме розгляд справи без участі відповідача, який, на його думку, не був належним чином повідомлений про місце та дату засідання суду. Вважає, що позивачем при зверненні до суду з зазначеним позовом не були застосовані заходи досудового врегулювання господарського спору, у звязку з чим вважає, що нарахування 3% річних та індексу інфляції є безпідставним. Крім того вважає, що сума заборгованості за спірними договорами складає 33020 грн. 00 коп., а не 37022 грн. 60 коп., як вказано позивачем.

Водночас із апеляційною скаргою заявник подав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 11.07.2011р. строк для подачі апеляційної скарги в порядку ст.ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України відновлено.

Відповідач у судове засідання представника не направив, причин незявлення та невиконання вимог суду не повідомив.

Позивач через канцелярію суду направив відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. по справі №29/99 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Одночасно з відзивом на апеляційну скаргу, позивачем надано клопотання про відкладення слухання справи на іншу дату у звязку із неможливістю явки у судове засідання представника по даній справі.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно з ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки ДП «Красилівський агрегатний завод»було належним чином повідомлене про час і місце судового засідання, воно не було позбавлене права реалізувати свої процесуальні права через керівника підприємства чи іншого представника, а також враховуючи те, що з зазначеного клопотання не вбачається намір позивача надати будь-які додаткові докази, які не були подані суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення слухання справи задоволенню не підлягає.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою суду від 11.07.2011р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2008р. між Державним підприємством «Красилівський агрегатний завод»(далі - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі покупець) було укладено договір поставки №28-134 (далі договір).

Пунктом 6.2 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині поставок продукції до 31.12.2008р. В разі, якщо у сторін на момент закінчення строку дії даного договору залишаються невиконаними договірні зобовязання, дія даного договору продовжується стосовно таких зобовязань до повного їх виконання.

Відповідно п.1.1 договору, постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує продукцію відповідно до специфікації (ій), яка (які) є невідємною частиною договору.

Специфікацією до договору №28-134 від 15.05.2008р., яка підписана та завірена печатками з боку обох сторін, сторони визначили найменування товару, який буде поставлений за договором, одиницю виміру, кількість товару, ціну за одиницю та загальну суму за продукцію.

Згідно п. 3.1 договору розрахунки здійснюються шляхом попередньої оплати в розмірі 20% від вартості продукції, а решту суми в розмірі 80% сплачує на протязі 30 банківських днів з дня її відвантаження. В разі затримки платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день несплати.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином та згідно видаткової накладної №652 від 01.08.2008р., підписаної обома сторонами поставив відповідачу товар на загальну суму 45940 грн. 20 коп. Товар, визначений у зазначеній накладній, отриманий відповідачем, що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯМЛ №616476 від 01.08.2008р.

Відповідач зобовязання за договором виконав частково в розмірі 15000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №14 від 16.09.2009р., №16 від 30.09.2009р., №17 від 30.10.2009р., №7 від 14.05.2010р. з призначенням платежу «за товар согл накл. №652 от 01/08-08 в т ч ндс», які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищезазначене, заборгованість за договором поставки №28-134 від 15.05.2008р. складає 30940 грн. 20 коп.

30.08.2007р. між Державним підприємством «Красилівський агрегатний завод»(далі - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі покупець) було укладено договір поставки №28-256 (далі договір поставки).

Пунктом 6.2 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині поставок продукції до 31.12.2007р. В разі, якщо у сторін на момент закінчення строку дії даного договору залишаються невиконаними договірні зобовязання, дія даного договору продовжується стосовно таких зобовязань до повного їх виконання.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує продукцію відповідно до специфікації (ій), яка (які) є невідємною частиною договору.

Специфікацією до договору №28-256 від 30.08.2007р., яка підписана та завірена печатками з боку обох сторін, сторони визначили найменування товару, який буде поставлений за договором, одиницю виміру, кількість товару, ціну за одиницю та загальну суму за продукцію.

Згідно п. 3.1 договору поставки, розрахунки здійснюються шляхом попередньої оплати в розмірі 20% від вартості продукції, а решту суми в розмірі 80% сплачує на протязі 30 банківських днів з дня її відвантаження. В разі затримки платежу Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день несплати.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином та згідно видаткової накладної №584 від 31.08.2007р., підписаної обома сторонами поставив відповідачу товар на загальну суму 74870 грн. 40 коп. Товар, визначений у зазначеній накладній отриманий відповідачем, що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯМЛ №616459 від 04.09.2007р.

Відповідач зобовязання за договором виконав частково в розмірі 72132грн.00коп., що підтверджується платіжними дорученнями №362 від 28.11.2007р., №318 від 23.10.2007р., №1 від 08.01.2008р., №62 від 25.02.2008р., №150 від 15.05.2008р., №145 від 12.05.2008р., №106 від 31.03.2008р. та №118 від 07.04.2008р. з призначенням платежу «за товар согл накл. 584 от 31,08,07 ндс», які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищезазначене, заборгованість за договором поставки №28-256 від 30.08.2007р. складає 2738 грн. 40 коп.

Таким чином заборгованість за спірними договорами з врахуванням всіх проплат, здійснених відповідачем складає 33678 грн. 60 коп., а не 38678 грн. 60 коп., як про те зазначено у оспорюваному рішення господарського суду.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договорами поставки №28-134 від 15.05.2008р. та №28-256 від 30.08.2007р. в розмірі 38678 грн. 60 коп.

Заявою від 15.11.2010р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача боргу за спірними договорами в розмірі 37022 грн. 60 коп. боргу.

Оцінивши зміст спірних договорів, господарський суд дійшов вірного висновку, що останні за правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідач зобовязання за договорами поставки №28-134 від 15.05.2008р. та №28-256 від 30.08.2007р. виконав частково в розмірі 87 132 грн. 00 коп., господарський суд помилково дійшов висновку щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 37022грн.60 коп., оскільки заборгованість за поставлений за спірними договорами поставки складає 33678 грн. 60 коп.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що сума заборгованості за спірними договорами складає 33020 грн. 00 коп., що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача за договором поставки №28-256 від 30.08.2007р. 3% річних в розмірі 1580 грн. 28 коп. за період з 13.10.2007р. по 23.10.2007р. та індекс інфляції в розмірі 13455 грн. 02 коп. за період з 13.10.2007р. по 30.09.2010р.; за договором поставки №28-134 від 15.05.2008р. 3% річних в розмірі 2546 грн. 77 коп. за період з 12.09.2008р. по 14.10.2010р. та індекс інфляції в розмірі 10678 грн. 07 коп. за період з 12.09.2008р. по 30.09.2010р., посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобовязання по сплаті вартості отриманого товару за договорами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційною інстанцією здійснено перерахунок заявлених до стягнення за спірними договорами 3% річних та індексу інфляції, виходячи з наявної заборгованості за договором поставки №28-256 від 30.08.2007р. в розмірі 2738 грн. 40 коп. та за договором поставки №28-134 від 15.05.2008р. в розмірі 30940 грн. 20 коп.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3762 грн. 55 коп. та вважає обґрунтованим висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 24133грн.09 коп.

Посилання відповідача на безпідставність нарахування індексу інфляції та 3% річних у звязку із недодержанням позивачем заходів досудового врегулювання спору судова колегія вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист, передбачений ст.ст. 8, 13, 124, 55 Конституції України. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Використання досудових процедур врегулювання спорів, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Крім того, нарахування індексу інфляції та 3% річних не залежить від додержання сторонами порядку досудового врегулювання спору, а є правом сторони, встановленим законодавством.

Як підставу скасування оспорюваного рішення, заявник апеляційної скарги зазначає, що розгляд справи відбувся без участі відповідача, який, на його думку, не був належним чином повідомлений про місце та дату засідання суду.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, господарським судом здійснено запит про видачу витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_3, місцем проживання ОСОБА_5 є адреса, зазначена позивачем у позовній заяві та на яку здійснювалась відправка кореспонденції судом.

Таким чином, господарським судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання, а тому зазначений довод відповідача є безпідставним.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Артемівськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. у справі №29/99 підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Артемівськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. у справі №29/99 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. у справі №29/99 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. у справі №29/99 викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод»м.Красилів Хмельницької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Артемівськ Донецької області про стягнення 65282 грн. 74 коп задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (84500, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Артемівському відділенні ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011) на користь Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод»(31000, Хмельницька область, м.Красилів, вул. Правдинська, 1, ЄДРПОУ 14307831, р/р 26002318110796 у ТВБВ №10022/81 Хмельницької філії «Ощадбанк», МФО 315784) 33678 грн. 60 коп. боргу, 3762 грн. 55 коп. - 3% річних, 24133грн.09 коп. індексу інфляції, 615 грн. 74 коп. державного мита та 217 грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.»

Стягнути з Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод»(31000, Хмельницька область, м.Красилів, вул. Правдинська, 1, ЄДРПОУ 14307831, р/р 26002318110796 у ТВБВ №10022/81 Хмельницької філії «Ощадбанк», МФО 315784) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (84500, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Артемівському відділенні ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 18грн. 55 коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: І.В. Приходько

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО