Постанова № 18498228, 05.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.08.2011 р. справа №30/5009/693/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.,

Приходько І.В., Скакуна О.А.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за дов.,

від відповідача:ОСОБА_2 за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» м.Київ

на рішення господарського судуЗапорізької області

від28.04.2011 року

по справі№30/5009/693/11 (суддя Кагітіна Л.П.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» смт. Розівка Запорізької області

простягнення заборгованості в розмірі 1147711,89 грн., розірвання договору № F239 від 31.07.2008р. та зобов'язання відповідача повернути позивачу передане за цим договором в лізинг майно Господарський суд Запорізької області (суддя Кагітіна Л.П.) своїм рішенням від 28.04.2011 року відмовив у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» м.Київ (далі за текстом ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна») до товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» смт. Розівка Запорізької області (далі за текстом ТОВ «Розагропродукт») про стягнення заборгованості в розмірі 1147711,89 грн., розірвання договору № F239 від 31.07.2008р. та зобов'язання відповідача повернути позивачу передане за цим договором в лізинг майно.

Рішення господарського суду обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2011 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, скаржник посилається на неналежне виконання Лізингоодержувачем зобовязань за договором № F239 від 31.07.2008р. в частині повноти та своєчасності внесення лізингових платежів, що стало підставою для надіслання на адресу останнього листа про відмову позивача від договору лізингу, правовими наслідками чого є зобовязання недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності.

Також апелянт наголошує на тому, що відповідно до п.2.3.14 вказаного договору, у відповідача існує обовязок самостійно коригувати розмір щомісячних лізингових платежів, а тому неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє лізингоодержувача від обовязку сплати даного платежу.

В апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку скаржника, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Представник позивача в судовому засіданні висловився на підтримку апеляційних вимог.

Представник відповідача під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(Лізингодавець) та ТОВ «Розагропродукт»(Лізингоодержувач) 31.07.2008 року укладено договір № F239 (надалі договір), відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець зобовязався передати Лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно (зернозбиральний комбайн NEW HOLLAND CSX 7080 з жниваркою, 2008 року виробництва, серійний номер: 371632064), спеціально придбане ним у визначеного Лізингоодержувачем постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати Лізингодавцю плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії Договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі.

Пунктом 1.2. договору визначено, що загальна ціна предмету лізингу становить 1420000,00 грн. (з ПДВ), яка є попередньою та підлягає остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладатися при участі цих же сторін та постачальника.

Відповідно до п. 2.1.1 договору, строк лізингу 29 місяців, валюта здійснення розрахунків гривня, валюта обчислення долар США.

Згідно з п. 2.1.5 договору, початковий лізинговий платіж: 20% бази обчислення лізингових платежів (згідно п. 2.2.3 цього договору), в т.ч. ПДВ.

Розміри щомісячних лізингових платежів визначено в Додатку № 1 до цього договору, який є невідємною частиною договору (п. 2.1.6 договору).

Згідно з п. 2.1.7 договору, вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість)становить 0,1% бази обчислення лізингових платежів, в т.ч. ПДВ.

Підпунктом 2.1.8 договору передбачено, що договором встановлюється розмір лізингових платежів (із застереженням п. 2.2.7), що базуються на плаваючій відсотковій ставці. Відсотковий період, на протязі якого відсоткова ставка не підлягає перегляду, становить 3 місяці. Як основа для встановлення лізингових платежів діє відсоткова ставка для валюти обчислення: LIBOR 3M.

Згідно п.2.2.2 договору, Лізингоодержувач відшкодовує Лізингодавцю наступні витрати, що нестиме останній у звязку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а саме: відрахування до Пенсійного фонду та комісія банку при купівлі валюти; державна реєстрація.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що до бази обчислення лізингових платежів, вираженій у валюті обчислення, входять всі витрати, понесені Лізингодавцем у звязку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, зокрема ціна предмета лізингу, мито, витрати, повязані з розмитненням, витрати на перевезення, страхування при перевезенні, витрати на монтаж і введення в дію предмета лізингу, витрати на допуск до експлуатації, сертифікати, оцінки у випадку предметів, що уже використовувалися, послуги банків, та інше, за винятком вказаних в п. 2.2.2 цього договору, збільшені на ПДВ.

Згідно з п. 2.2.4 договору, вартість предмета лізингу в гривнях включає всі витрати, понесені Лізингодавцем у звязку з придбанням предмета лізингу, які зазначені в п. 2.2.3 договору.

В пункті 2.2.7 договору сторони узгодили випадки, при наявності яких необхідно здійснювати коригування розміру лізингових платежів, зокрема, встановлено, що якщо валюта обчислення є відмінною від гривні, перерахунок лізингових платежів в гривні здійснюється із застосуванням курсу продажу валюти обчислення АТ «Каліон Банк Україна»в м. Києві, який чинний на день виникнення обов'язку сплати лізингових платежів.

Згідно з п. 2.3.8 договору, підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунок-фактура. Щомісячні платежі, за винятком першого, підлягають оплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця. Якщо сума оплати була нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включена в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.

Як встановлено п.2.3.14 договору, неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє Лізингоодержувача від обовязку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті Лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобовязаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу.

05.08.2008р. між ТОВ «Бізон-імпорт»(постачальник), ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (покупець) та ТОВ «Розагропродукт»(лізингоодержувач) укладено договір поставки № 239, на виконання розділу 1 якого позивач придбав у постачальника для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу згідно договору №F239 від 31.07.08р. сільськогосподарську техніку, а саме: зернозбиральний комбайн NEW HOLLAND CSX 7080 з жниваркою, 2008 року виробництва, серійний номер: 371632064.

На виконання умов договору поставки № 239 від 05.08.08р. та п.п. 1.1-1.3 договору лізингу №F239 постачальник здійснив поставку предмета лізингу, що не спростовується сторонами у судовому процесі та підтверджується постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року по справі №28/85/10.

Наведене свідчить, що позивач свої зобовязання за договором лізингу виконав своєчасно, в повному обсязі та належним чином.

Втім, свої зобовязання за договором щодо подальшої сплати лізингових та інших платежів відповідач, починаючи з листопада 2008 року, здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого заборгував позивачеві суму 961064,01 грн.

Листом від 17.03.2009р. позивач повідомляв відповідача про наявність заборгованості внаслідок невиконання ним п. 2.2.7 Договору, в звязку з непогашенням якої та на підставі п. 7.7, п.8 договору позивач листом № 400-113/t/0/1 від 30.04.2009р. (а.с.134, т.1) повідомив відповідача про відмову від договору в односторонньому порядку та просив повернути предмет лізингу в строк до 08.05.2009 року, чого відповідачем зроблено не було. Після зазначених дій позивач вважав договір припиненим.

Відповідач листом вих. № 65 від 07.05.2009р. проти розірвання договору заперечив та зазначив про те, що договірні зобовязання вважає виконаними ним належним чином.

Згідно з п. 2.3.11 договору, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати понесені останнім у звязку із страхуванням предмету лізингу, що складає 21816,28 грн., а також сплатити проценти за неправомірне користування грошовими коштами згідно з п. 2.3.12 Договору.

Зазначені обставини та невиконання відповідачем всіх інших зобовязань, передбачених договором лізингу, в т.ч. у звязку з відмовою позивача від договору, стало підставою для предявлення ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» позову до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 913837,19 грн. за договором № F239 від 31.07.2008р., процентів за неправомірне користування грошовими коштами в сумі 212058,42 грн., витрат у звязку зі страхуванням предмета лізингу в розмірі 21816,28 грн., а всього на загальну суму 1147711,89 грн.; розірвання договору № F239 від 31.07.2008р. та зобовязання відповідача повернути позивачу передане за цим договором в лізинг майно.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу в розмірі 913837,19 грн. за договором № F239 від 31.07.2008р., процентів за неправомірне користування грошовими коштами в сумі 212058,42 грн., витрат у звязку зі страхуванням предмета лізингу в розмірі 21816,28 грн., а всього на загальну суму 1147711,89 грн.; розірвання договору №F239 від 31.07.2008р. та зобовязання відповідача повернути позивачу передане за цим договором в лізинг майно.

Підставою для звернення позивача з даним позовом є неналежне виконання Лізингоодержувачем зобовязань за договором № F239 від 31.07.2008р. в частині повноти та своєчасності внесення лізингових платежів.

Відповідач оспорює факт неповноти та несвоєчасності внесення лізингових платежів за вищевказаним договором, посилаючись на сплату лізингових платежів у повній відповідності до графіку, який є додатком до договору; неотримання від позивача рахунків-фактур; відсутність зобовязання самостійно коригувати розмір лізингових платежів на виконання п.п.2.2.7. договору лізингу.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів через відсутність доказів виставлення йому рахунків на оплату, як підставу для сплати лізингових платежів, так і сплати процентів, отже, позивач безпідставно вимагає розірвання договору лізингу та стягнення заявлених сум з відповідача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду з вищевказаним висновком суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позову частково не погоджується і вважає його передчасним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, з врахуванням наступного.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі №F239 від 31.07.08р., який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Так, згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з листопада 2008 року по січень 2011 року порушив взяті на себе за договором фінансового лізингу зобовязання щодо своєчасного та повного внесення лізингових платежів, розмір яких вказано у графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору фінансового лізингу) та не врахував наявність у договорі п.2.3.14, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 961064,01грн., яка підтверджується наявними у справі документальними доказами.

При цьому, в судовому засіданні відповідач не оспорював факт отримання від позивача рахунку на оплату всієї суми боргу, але заперечував, що зазначені дії суперечать умовам договору.

Разом з тим, спірний договір лізингу не передбачає конкретного порядку надсилання відповідачу рахунків, що не позбавляє позивача можливості виставлення рахунку на всю суму боргу, яку відповідач за умовами договору зобовязаний сплатити.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України не подав при розгляді спору як в суді першої, так і апеляційної інстанції, а тому колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 913837,19 грн. як законні та обґрунтовані, в звязку з чим ця вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

При таких обставинах, посилання відповідача, які підтримано судом першої інстанції, про ненадання позивачем рахунків на оплату лізингових платежів в якості підстави ненастання строку оплати платежів, до уваги судовою колегією не приймається з тих підстав що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити платежі згідно умов та порядку виконання зобовязань, визначених договором №F239 від 31.07.2008р.

Також постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року та постанова Вищого господарського суду України від 17.11.2010 року по справі №28/85/10 не містять встановлених фактів в розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог при розгляді даної справи, виходячи з предметів спорів та обєму досліджених обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з позовної заяви, заявлені позивачем до стягнення відсотки за неправомірне користування грошовими коштами нараховані на підставі п.2.3.12 договору у розмірі 164831,60грн. (згідно розрахунку: а.с.5, т.1).

З огляду на передбачене законом право сторін визначати в договорі інший розмір процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання, враховуючи доведеність позивачем факту прострочення виконання відповідачем свого грошового зобовязання та арифметичну вірність розрахунку цих процентів, колегія суддів апеляційної інстанції задовольняє позов в частині стягнення відсотків за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 164831,60грн.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування відповідачем витрат, понесених у звязку зі страхуванням предмета лізингу, то суд першої інстанції правомірно відмовив в її задоволенні, з чим погоджується судова колегія, з огляду на відсутність в умовах Генерального договору №211.0194279 добровільного страхування пересувної техніки від 19.03.2009р., зокрема, в п.3.1, (а.с.16,т.1) посилань на майно, яке є предметом лізингу за укладеним з відповідачем спірним договором лізингу, а також відсутність доказів звернення позивача з відповідними вимогами до відповідача про відшкодування цих витрат, не виставлення рахунків останньому тощо. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 21816,28 грн., повязаних із відшкодуванням зазначених витрат, задоволенню не підлягають у звязку з недоведеністю.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних обовязків стосовно сплати лізингових платежі, позивач просить розірвати договір №F239 від 31.07.2008р.

Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до приписів ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Враховуючи вищевикладене, умови договору та той факт, що заборгованість відповідача по лізинговим платежам визнана апеляційним судом доведеною, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині розірвання договору №F239 від 31.07.2008р. та повернення предмету лізингу, в звязку з чим останні підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду частково скасовує рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2011 року по справі №30/5009/693/11 в частині відмови у стягненні основного боргу в розмірі 913837,19 грн. за договором № F239 від 31.07.2008р., процентів за неправомірне користування грошовими коштами в сумі 212058,42 грн.; розірвання договору №F239 від 31.07.2008р. та зобовязання відповідача повернути позивачу передане за цим договором в лізинг майно, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права при неповному зясування всіх обставин справи, а в решті вимог залишає дане рішення без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» м.Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2011 року по справі №30/5009/693/11 - частково скасувати.

Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2011 року по справі №30/5009/693/11 викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» смт. Розівка Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 1147711,89 грн., розірвання договору №F239 від 31.07.2008р. та зобов'язання відповідача повернути позивачу передане за цим договором в лізинг майно задовольнити частково.

Розірвати договір №F239 від 31.07.2008р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» м.Київ та товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» смт. Розівка Запорізької області.

Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» смт. Розівка Запорізької області (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул.Калініна, 4, код ЄДРПОУ 30082229) до 02.09.2011 року повернути товариству з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» м.Київ (04073, м.Київ, пр.-т Московський, 9, оф.5-402, код ЄДРПОУ 34537760) предмет лізингу за договором №F239 від 31.07.2008р., а саме: зернозбиральний комбайн NEW HOLLAND CSX 7080 з жниваркою, 2008 року виробництва, серійний номер: 371632064, державний номерний знак 47572АА, свідоцтво про реєстрацію АБ №624241.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт»(70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул.Калініна, 4, код ЄДРПОУ 30082229) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (04073, м.Київ, пр.-т Московський, 9, оф.5-402, код ЄДРПОУ 34537760, р/р 26007007515000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь»в м.Києві, МФО 300379) основний борг за договором №F239 від 31.07.2008р. в розмірі 913837,19 грн., проценти за неправомірне користування грошовими коштами в сумі 212058,42 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 11343,96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231,51 грн.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат у звязку зі страхуванням предмета лізингу в розмірі 21816,28 грн. відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт(70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул.Калініна, 4, код ЄДРПОУ 30082229) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (04073, м.Київ, пр.-т Московський, 9, оф.5-402, код ЄДРПОУ 34537760, р/р 26007007515000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь»в м.Києві, МФО 300379) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 5605,40 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді І.В.Приходько

О.А.Скакун

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСЗО

5-ДАГС