Постанова № 18498057, 29.07.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.07.2011 р. справа №18/142/10-7/5009/879/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.,

за участю

представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідачів 1 та 2 :не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від28.04.2011р.

у справі№18/142/10-7/5009/879/11 (суддя Н.С. Кутіщева-Арнет)

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»м. Запоріжжя

до відповідачів: 1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя;

2)Головного управління Державного казначейства у Запорізькій області м. Запоріжжя;

простягнення помилково зарахованих грошових коштів у сумі 12 079,18 грн. В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»(далі Товариство) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі Фонд) про стягнення зайво сплачених коштів за договором оренди № 1907 від 27.03.2006 р. в сумі 6 734,78 грн. у зв'язку з їх безпідставним набуттям.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив розмір заявлених вимог і просив стягнути з відповідача 12 079,18 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2010 р. залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Управління Державного казначейства у м. Запоріжжі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2010р. замінено неналежного відповідача Управління Державного казначейства у м. Запоріжжі належним відповідачем Головним управлінням Державного казначейства у Запорізькій області (далі - Казначейство).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.08.2010 р. у справі №18/142/10, що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2010р., в позові відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. та рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2010р. скасовано та справу №18/142/10 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2011р. у справі №18/142/10-7/5009/879/11 позовні вимоги задоволені у повному обсязі з мотивів їх доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Фонд звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права тощо. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги ті обставини, що договір оренди №1907 від 27.03.2006р. припинив свою дію з 17.03.2009р. на підставі листа орендодавця від 15.04.2009р. У звязку з неповерненням орендованого майна в строк, орендодавцем відповідно до п. 9.3 договору оренди №1907 від 27.03.2006р. була нарахована неустойка в розмірі 12079,18грн., яка погашена за рахунок спірних зайво перерахованих коштів.

У судове засідання 26.07.2011 р. представники скаржника та відповідача 2 не зявились, поважних причин неявки не сповістили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 26.07.2011 р. проти вимог скаржника заперечував, вважає рішення обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Відповідач 2 у відзиві повідомив про ненадходження на даний час на його адресу документів про перерахування спірних коштів на адресу позивача; клопотав про слухання справи за його відсутність.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників заявника апеляційної скарги та відповідача 2 за наявними у справі матеріалами.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представника позивача, суд встановив наступне.

27.03.2006 р. між Товариством та Фондом був укладений договір оренди №1907 (далі Договір), згідно якого орендодавець (відповідач 1) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею по внутрішньому обміру 1719,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26 (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі орендованого майна (додаток № 2). Факт передачі майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі підписаний сторонами 27.03.2006 р. (том 1 а.с.11).

Згідно п. 10.1 Договір укладено на строк з 27.03.2006р. по 23.03.2007р. Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками. При цьому п.10.6 Договору встановлено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З урахуванням внесених змін до Договору, розмір орендної плати складав 15 792,14 грн. (договір про зміни № 1 від 31.05.2007р. до договору оренди від 27.03.2006 р. № 1907 (том 1 а.с.70).

За рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.03.2009р. №113 будівлю, в якій знаходяться орендовані нежитлові приміщення, було передано до комунальної власності міста.

Додатковою угодою № 2 від 01.04.2009р., укладеною між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради та позивачем було внесено зміни до договору оренди №1907 від 27.03.2006р. з визначенням строку оренди до 27.03.2010р.

Листом № 11-13-02086 від 15.04.2009р. Фонд повідомив позивача про припинення договору оренди № 1907 від 27.03.2006р., внаслідок закінчення строку, на який його було укладено з 17.03.2009р. та необхідність підписання акта прийому-передачі майна.

За платіжними дорученнями № 3676 від 03.04.2009р., № 3921 від 07.04.2009р., № 5050 від 07.05.2009р., № 6593 від 03.06.2009р., № 6817 від 11.06.2009р., протягом квітня-червня 2009р. позивач продовжував вносити орендну плату до Державного бюджету (том 1 а.с.13-17).

За інформацією наданою Казначейством згідно подання Фонду було повернуто Товариству платіжним дорученням № 1728 від 01.10.2009р. кошти, сплачені за оренду державного майна в сумі 30 086,75 грн.

Листом № 11-13-05188 від 16.09.2009р. Фонд повідомив позивача про нарахування неустойки в сумі 12 079,18 грн. за період з 18.03.2009р. по 25.03.2009р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Розглянувши матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), тому при врегулюванні спору між сторонами підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», §5 Глави 30 Господарського кодексу України та Глави 58 Цивільного кодексу України, а також положення спеціального закону - Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(далі-Закон).

Положеннями ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За вимогами пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України, що кореспондуються абзацом третім ст. 5 Закону України «Про онеду державного та комунального майна», орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 15 Закону.

За п. 10.8 Договору перехід права власності на орендоване майно до інших осіб не являється підставою для зміни або припинення цього договору і він зберігає чинність для нового власника орендованого майна.

Отже, з наведених норм можна зробити висновок, що зміна власника не тягне наслідком припинення договору оренди державного майна.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення попереднього орендодавця майна в особі Фонду про припинення строку дії Договору оренди було надіслано наймачу (Товариству) 15.04.2009р., тобто після переходу права власності на майно до нового власника в особі Управління житлового господарства Запорізької міської ради (рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.03.2009р. №113), яким було продовжено строк цього договору.

З огляду на зазначене, безпідставним є доводи апелянта на порушення Товариством умов Договору в частині повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору. А відтак, нарахування відповідно до п. 9.3 Договору неустойки в розмірі 12079,18грн. і зарахування її за рахунок спірних зайво перерахованих коштів є таким, що не ґрунтується на умовах Договору та нормах чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно пункту 3 частини 3 положення цієї ж статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Таким чином, обовязковою умовою, з якою законодавець повязує виникнення даного виду зобовязань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що господарські відносини, які випливають зі спірного договору оренди державного майна між Товариством і Фондом були припинені з моменту передачі майна до комунальної власності, тому правова підстава для набуття і збереження коштів, що були перераховані до Державного бюджету України за умовами Договору відпала.

Проте колегія суддів приходить до висновку про передчасність та невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності заявленої до стягнення суми в розмірі 4 808,52грн., оскільки з розрахунку позивача (том 1 а.с.62) та матеріалів справи вбачається, що вказана сума не підтверджується документами первинного обліку або іншим належними та допустимими доказами.

Позивач, посилаючись на зайво сплачені кошті, надав до суду копії платіжних доручень (а.с.13-17 том 1).

З урахуванням суми, яка вже була повернута казначейством у розмірі 30086,75 грн., колегія суддів вважає доведеною лише позовні вимоги у розмірі 7 270,18 грн.

Посилання позивача у підтвердження позовних вимог на суму 4808,52 грн. на лист Фонду № 11-13-05188 від 16.09.2009 р., колегія суддів вважає юридично неспроможним.

З огляду на викладене, в частині стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 7270,18грн. позовні вимоги підлягають задоволенню. В частині стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 4 808,52грн. суд відмовляє.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Інші доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, що є підставою для часткового скасування рішення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2011р. у справі №18/142/10-7/5009/879/11 частково задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2011р. у справі №18/142/10-7/5009/879/11 частково скасувати.

Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2011р. у справі №18/142/10-7/5009/879/11 викласти в наступній редакції:

«Позов відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» м. Запоріжжя до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя, 2) Головного управління Державного казначейства у Запорізькій області м. Запоріжжя, про стягнення з Державного бюджету України помилково перерахованих грошових коштів у сумі 12 079,18 грн. задовольнити частково.

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»м. Запоріжжя до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя, 2) Головного управління Державного казначейства у Запорізькій області м. Запоріжжя, про стягнення з Державного бюджету України помилково перерахованих грошових коштів у сумі 4808,52грн. відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, ЄДРПОУ 00130926) помилково перерахованих кошти в сумі 7270,18грн.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, ЄДРПОУ 20495280) на користь відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, ЄДРПОУ 00130926) витрати зі сплати державного мита в сумі 72,70грн. та витрати зі сплати послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 142,04грн.».

В частині задоволення позовних про стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 7270,18грн. рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2011р. у справі №18/142/10-7/5009/879/11 залишити без змін.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного бюджету України державне мито за апеляційною скаргою в сумі 24,04 грн.

Господарському суду Запорізької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді О. Є. Донець

Н. В. Ломовцева

Надруковано: 6 прим.

1-позивачу

2, 3-відповідачам

4-у справу

5-ГСДО

6-ДАГС