Постанова № 18498054, 29.07.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.07.2011 р. справа №40/255

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.,

за участю

представників сторін:

від позивача:не зявились;

від відповідача:ОСОБА_1 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЄЄВ»м. Маріуполь

на рішення господарського суду Донецької області

від25.11.2010 р.

у справі№40/255 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовомзакритого акціонерного товариства «Львівський домобудівний комбінат»м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЄЄВ»м. Маріуполь

простягнення 16 000 грн. В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Львівський домобудівний комбінат» (далі Комбінат) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЄЄВ»(далі Товариство) про стягнення основного боргу в сумі 16 000 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.11.2010 р. у справі №40/255 позовні вимоги задоволені у повному обсязі з мотивів їх доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про місце та час слухання справи, тому справу розглянуто господарським судом за відсутністю відповідача, що є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду на підставі п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 26.07.2011 р. представник позивача не зявився, поважних причин неявки не сповістив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. У відзиві на апеляційну скаргу проти вимог скаржника заперечував, вважає рішення обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм процесуального права.

Скаржник у судовому засіданні 26.07.2011 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 13.10.2010 р. прийнято позову заяву, направлену за підсудністю господарським судом Львівської області, а ухвалою від 09.11.2010 р. відкладено розгляд справи на 25.11.2010р. Вказані ухвали суду були направлені сторонам 18.10.2010р. та 12.11.2010 р. відповідно (штамп канцелярії суду) рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за адресами, що вказані позивачем у позовній заяві.

09.11.2010 р. та 25.11.2010 р. представник відповідача не був присутнім у судовому засіданні.

Направлена відповідачу кореспонденція за адресою: 87516, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Перемоги, 55/32, була повернута до суду з позначкою, що за зазначеною адресою організації немає (а.с.13, 52, 53).

23.11.2010р. на запит місцевого господарського суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.25-28), з якої вбачається, що адресою місцезнаходження відповідача є: АДРЕСА_1

Як убачається з цієї ж довідки внесення відомостей щодо зміни місцезнаходження юридичної особи було здійснено реєстратором 01.03.2010 р., тобто до подачі позову (13.10.2010 р.) та прийняття рішення суду (25.11.2010 р.).

Незважаючи на те, що процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з усіма поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, місцевим господарським судом у порушення положень статей ч. 1 ст. 4-3, 22, 42 Господарського процесуального кодексу України за адресою місцезнаходження відповідача ухвалу суду направлено не було.

Згідно пункту 2 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду.

За таких обставин колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду України вважає, що справу розглянуто місцевим господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, тому рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2010 р. у справі №40/255 підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника відповідача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.07.2010р. між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення, майданчика №50/2 (далі Договір), згідно якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в тимчасове платне користування будівлю теплового депо загальною площею 270 кв.м. та замощену площадку з підїзними коліями площею 720 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Поліська, 10 (Розділ 1 Договору).

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 01.07.10р.

Згідно п. 10.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є стягнення боргу з орендної плати в розмірі 16 000грн. Позовні вимоги позивача ґрунтуються на неналежному виконанні орендарем умов Договору в частині обовязку зі своєчасної сплати орендної плати за період з липня 2010р. по серпень 2010р.

Відповідач у судовому засіданні в апеляційній інстанцій 26.07.2011р. проти позову усно заперечував з посилання на те, що, на його думку, Договір припинив свою дію і підстав для сплати орендної плати немає, проте належних та допустимих доказів у підтвердження вказаних доводів не надав, посилаючись на їх відсутність.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.

Розглянувши матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), тому при врегулюванні спору між сторонами підлягають застосуванню положення §5 Глави 30 Господарського кодексу України та Глави 58 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписами ст. 286 Господарського кодексу України, що кореспондується положеннями ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розмір орендної плати в місяць за користування обєктами оренди складає: 3000 грн. з урахуванням ПДВ за будівлю тепловозного депо та 5000 грн. з урахуванням ПДВ за замощену площадку з підїзними коліями. Отже, загальний розмір орендної плати в місяць за користування обєктами оренди становить 8000 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.4.4 Договору орендна плата за договором оренди перераховується в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобовязання. У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, не допускається. Аналогічні положення щодо виконання зобовязань містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Перевіривши наданий до суду розрахунок позовних вимог в частині нарахування платежів (а.с.20), період та строк дії договору, суд вважає, що за час дії договірних відносин, всупереч умовам Договору та вищевказаних статей, відповідач неналежним чином виконував обовязки орендаря, у звязку з чим за період з липня 2010р. по серпень 2010р. утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 16000 грн. і іншого відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 16000 грн. доведені належним чином, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, у тому числі витрати зі сплати державного мита по апеляційній скарзі, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЄЄВ» м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2010 р. у справі №40/255 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2010 р. у справі №40/255 скасувати.

Позов закритого акціонерного товариства «Львівський домобудівний комбінат»м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЄЄВ» м. Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 16 000 грн. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БІМЄЄВ” (87522, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Народна, б. 20, кв. 1, ЄДРПОУ 36082444) на користь закритого акціонерного товариства „Львівський домобудівний комбінат” (79056, м. Львів, вул. Поліська, 10, ЄДРПОУ 32801440) заборгованість з орендної плати в сумі 16 000 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 160 грн. та витрати зі сплати послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Львівський домобудівний комбінат” (79056, м. Львів, вул. Поліська, 10, ЄДРПОУ 32801440) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „БІМЄЄВ” (87522, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Народна, б. 20, кв. 1, ЄДРПОУ 36082444) витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 80 грн.

Господарському суду Донецької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді О. Є. Донець

Н. В. Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС