Рішення № 18497355, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/25519.09.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкції № 1»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ДСК 90»

простягнення 33796,94 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 3 від 01.07.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкції № 1»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК 90»про стягнення 28393,45 грн. основного боргу, 2990,15 грн. пені, 1845,50 грн. інфляційних втрат та 567,84 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору постачання товару № б/н від 09 серпня 2010 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 28393,45 грн.

Ухвалою від 01.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 02.09.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 02.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2011 року.

В судовому засіданні 19.09.2011 року представник позивача підтримав подану через канцелярію суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 28393,45 грн. основного боргу, 2989,99 грн. пені, 1845,50 грн. інфляційних втрат та 567,84 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2011 року не зявився, однак надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та відхилено, так як відповідачем не надано належних доказів в його обґрунтування.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкції № 1»(далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСК 90»(далі покупець, відповідач) був укладений договір постачання товару № б/н (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобовязується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору предметом договору постачання є такий товар: бетон марки В25 П4 W4, 6, 8 за ціною 570,00 за 1 м? з ПДВ, включно з доставкою на обєкт по вул. Жилянська, 26; бетон марки В30 П4 W4, 6, 8 за ціною 590,00 за 1 м? з ПДВ, включно з доставкою на обєкт по вул. Жилянська, 26

Згідно з пунктом 7.1 Договору ціна договору орієнтовно складає 4000000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 400000,00 грн.

Пунктом 8.1 Договору сторони узгодили, що оплата замовленої партії товару і вартості на перевезення здійснюються протягом 20-ти банківських днів, після поставки товару.

Відповідно до пункту 8.2 Договору порядок оплати: згідно рахунків фактур, наданих постачальником.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 28392,45 грн., що засвідчується видатковими накладними №ЗК-08Б0110 від 31 серпня 2010 року на суму 25442,50 грн., № ЗК-09Б0093 від 29 вересня 2010 року на суму 2949,95 грн. та довіреністю на отримання товарно матеріальних цінностей № 22 від 17 серпня 2010 року.

В подальшому, позивач виставив на оплату рахунки фактури №ЗК-08Б0110 від 31 серпня 2010 року та № ЗК-09Б0093 від 29 вересня 2010 року.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у звязку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 28392,45 грн.

17 березня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 065 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар, що підтверджується фіскальним чеком № 9709, проте відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 28392,45 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 28392,45 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 14.1 Договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за поставлену продукцію за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 14.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2989,99 грн. за період з 01.11.2010 року по 06.07.2011 року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, здійснених поставок, проплат, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також обмеживши нарахування пені шестимісячним строком із дня коли зобовязання мало бути виконано, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2195,64 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 567,84 грн. та 1845,50 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дати поставок товару, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1845,50 грн., а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 567,07 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК 90» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, Голосіївський р н, вул. Жилянська, буд. 26, код ЄДРПОУ 35137518) на користь Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкції № 1» (місцезнаходження: 01013, м. Київ, Голосіївський р н, вул. Будіндустрії, буд. 5, код ЄДРПОУ 04012276) 28 392 (двадцять вісім тисяч триста девяносто дві) грн. 45 коп. - основного боргу, 2 195 (дві тисячі сто девяносто пять) грн. 64 коп. пені, 1 845 (одну тисячу вісімсот сорок пять) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 567 (пятсот шістдесят сім) грн. 07 коп. 3% річних, 330 (триста тридцять) грн. 01 коп. - державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

28.09.2011 року