Рішення № 18496913, 27.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р. № 5/183

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюк С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 12.02.2010р.

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 11 від 19.08.2011р.

від третьої особи не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Благодатне" (с. Благодатне Очаківського району Миколаївської області) <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" (с. Білилівка Ружинського району Житомирської області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Хортиця-Агро"

про стягнення безпідставно одержаних коштів

Приватне підприємство "Благодатне" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Ухвалою суду від 22.02.2010р. суддею Брагіною Я.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 5/183.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.01.2011р. позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2011р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2011р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. та рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2011р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату господарського суду Житомирської області № 23/2011 від 05.08.2011р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, справу № 5/183 передано на новий розгляд судді Гнисюку С.Д.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.08.2011р. справу № 5/183 прийнято до провадження суддею Гнисюком С.Д. та призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Житомирської області на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Хортиця-Агро" та відкладено розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та в заяві про зменшення позовних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що на підставі платіжних доручень № 648 від 12.01.2010р. на суму 100000,00 грн. (а.с. 14 т.1) та №658 від 18.01.2010р. на суму 100000,00 грн. (а.с. 16 т.1) відповідачу були перераховані кошти як попередня оплати за послуги по майбутньому сушінню кукурудзи, оскільки, він мав намір скористатися послугами відповідача як тільки буде така необхідність, проте згодом така необхідність відпала. Таким чином, на думку позивача відповідач безпідставно отримав вищезазначені грошові кошти.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2011р. проти позову заперечив, з підстав зазначених, зокрема, у відзиві на позовну заяву.

Обґрунтовуючи заперечення представник відповідача зазначив, що позивачу були надані послуги по сушінню кукурудзи, підтвердженням чого є договір №28 від 20.11.2009р. про надання послуг по прийманню, підробітку, збереженню і відвантаженню сільськогосподарської продукції і сировини; товарно-транспортні накладні; довіреність №64 від 27.11.2009р., яка видана на ім'я ОСОБА_3 на отримання кукурудзи; зведені відомості на відвантаження зерна кукурудзи для ПП "Благодатне" відповідачем; акти - розрахунки; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

На день розгляду справи третя особа в судове засідання не з'явилась. Вимоги ухвали господарського суду Житомирської області від 08.09.2011р. не виконала, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи належним чином була повідомлена, про що свідчить підпис уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.30 т. 4).

Суд з'ясовує у представників сторін щодо можливості розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Представник позивача не заперечив щодо розгляду справи без представника третьої особи.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема, зазначив, що представник третьої особи може підтвердити факт купівлі позивачем кукурудзи, її продажу та відсутність договорів щодо сушки.

Суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у звязку з тим, що зазначені докази не підтверджують факт надання відповідачем послуг позивачу по сушінню кукурудзи, що є предметом спору.

Крім того, строк розгляду справи передбачений ст. 69 ГПК майже сплинув, клопотання про продовження строку розгляду справи сторонами суду не подавалися.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представники сторін зазначили, що додаткові докази відсутні. Крім того, представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи та просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Враховуючи, що явка учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (справа надійшла до суду 04.08.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу) господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Як свідчать матеріали справи, у грудні 2009р. між Приватними підприємством "Благодатне" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" (далі відповідач) було досягнуто домовленість по сушінню кукурудзи кількістю 571 тонна за ціною 175,13грн. за 1 тонну.

18.12.2009р. відповідачем було виконано взяті на себе зобов'язання по сушінню кукурудзи, про що було складено Акт №55 здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с.11 т.1). За вказані послуги позивач перерахував відповідачу 100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №604 від 21.12.2009р. (а.с.12) та банківською випискою (а.с.13).

Враховуючи викладене судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).

12.01.2010р. відповідач виставив позивачу рахунок №81, на суму 200000,00грн. за послуги по сушінню кукурудзи (а.с.29 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 200000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №648 від 12.01.2010р. на суму 100000,00грн. (а.с. 14 т.1) та платіжним дорученням №658 від 18.01.2010р. на суму 100000,00грн. (а.с. 16 т.1), а також банківськими виписками (а.с.15,17, т.1).

Позивач в письмових поясненнях та в судовому засіданні зазначив, що вищезазначена сума була перерахована відповідачу як попередня оплата за послуги по майбутньому сушінню кукурудзи, оскільки, він мав намір скористатися послугами відповідача як тільки буде така необхідність, проте згодом така необхідність відпала (а.с.95-96 т. 2).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після представлення кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. В разі не виконання вимоги боржником з цього моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею ЦК України 01.02.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення перерахованих грошових коштів в сумі 200000,00грн. (а.с.18 т.1).

Дану вимогу відповідач отримав 05.02.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19-20 т.1). Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем претензії позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповідь на претензію не надавав, вимоги позивача щодо повернення отриманих коштів залишилися незадоволеними.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Також, не надано суду належних доказів, які б підтверджували повернення спірних коштів в сумі 200000,00грн. та належних доказів, які б підтверджували надання послуг по сушінню кукурудзи на суму 200000,00грн., і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

В позовній заяві в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала .

Частиною другою названої статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У частині 3 цієї ж статті зазначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: факт набуття або збереження майна; набуття або збереження майна у однієї сторони (набувач) відбувається з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); відсутність правової підстави (юридичного факту) для набуття або збереження за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами справи встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості про надання послуг, а також встановлений факт перерахування позивачем відповідачеві суми коштів і отримання їх відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що підставою для перерахування позивачем відповідачеві коштів був укладений між сторонами в спрощений усній формі договір підряду, тобто кошти перераховані не безпідставно, а в рахунок майбутніх послуг, тому положення ст. 1212 ЦК України застосуванню в даному випадку не підлягають.

Посилання відповідача, що перераховані позивачем кошти за платіжними дорученнями №648 від 12.01.2010р. на суму 100000,00грн. та №658 від 18.01.2010р. на суму 100000,00грн. є оплатою за фактично надані послуги не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Зазначення призначення платежу у платіжних дорученнях не є підтвердженням виконання зобовязання, оскільки, кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до приписів ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, зміст платіжного доручення, в тому числі в частині зазначення в призначенні платежу про надання послуг, може ґрунтуватися тільки на первинних документах.

В матеріалах справи відсутні акти здачі - прийняття (тощо) на суму 200000,00грн. які б підтверджували факт виконання відповідачем робіт по сушінню кукурудзи та прийняття їх позивачем.

Крім того, жодних доказів того, що позивач ухилявся від підписання актів здачі - прийняття наданих послуг відповідачем суду не надано.

Таким чином, тлумачення змісту платіжних доручень як доказу фактичного надання послуг є безпідставним і таким, що суперечить законодавчо закріпленим принципам бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оплату за вищезазначеними платіжними дорученнями, перераховану позивачем на розрахунковий рахунок відповідача, слід кваліфікувати як попередню.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначав, що між ним та позивачем, через представника позивача ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг по сушці кукурудзи в кількості 3000 тон, який по вині ОСОБА_3, не був завірений печаткою позивача і не був повернений відповідачу.

Доводи відповідача щодо надання послуг на підставі договору №28 від 20.11.2009р. про надання послуг по прийманню, підробітку, збереженню і відвантаженню сільськогосподарської продукції і сировини (а.с.129-130 т.2) спростовуються матеріалами справи, оскільки, згідно вимог ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Тобто, для письмового правочину недостатньо викласти його зміст у відповідному документі з дотриманням існуючих правил правопису та філології. Сформульований текст обов'язково має бути підписаний його стороною (сторонами) та скріплений печаткою. Під підписанням правочину необхідно розуміти скріплення тексту оригінальною позначкою, притаманною лише даній особі. Відповідно до ст.5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі" від 09.12.88. підпис означає власноручний підпис або його факсиміле або інше еквівалентне посвідчення автентичності інших засобів, а підроблений підпис означає підпис, зроблений шляхом неправомірного використання зазначених засобів.

Крім того, згідно ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч.1 ст.181 ГК України акцепт оферти у формі єдиного документа робиться шляхом підписання договору та проставлення печатки на обох екземплярах договору, один з яких повертається контрагенту.

Господарський договір вважається неукладеним за умови, що стороною, яка направила оферту, акцепт не отримано (аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України №№9 від 06.11.09. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно п.8 якої не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення, зокрема, не отримано акцепт стороною, що направила оферту).

Проте, в матеріалах справи міститься договір про надання послуг по прийманню, підробітку, збереженню і відвантаженню сільськогосподарської продукції і сировини підписаний представниками обох сторін та скріплений печаткою (а.с.107-108 т.1).

Згідно висновку судово-технічної експертизи №3948/4075/10-11 від 31.08.10. (а.с.14-15 т.4) та висновку судово-почеркознавчої експертизи №3949/10-11 від 11.10.10. (а.с.24-27 т.4) у зазначеному договорі №28 від 20.11.09. відтиск печатки Приватного підприємства "Благодатне" нанесений не рельєфним кліше печатки, а являє собою кольорове зображення, яке виконане за допомогою друкуючого пристрою персонального комп'ютера - струминного принтера, картриджі якого споряджені кольоровими чорнилами. Такий спосіб виконання відтисків печаток для засвідчення підписів у документах не застосовується, а підпис від імені ОСОБА_4 в графі "Керівник _____" розділу "10. сторони" в договорі №28 про надання послуг по прийманню, підробітку, збереженню і відвантаженню сільськогосподарської продукції і сировини від 20.11.09. виконано ймовірно не ОСОБА_4, а іншою особою.

Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу змісту ч.2 ст.207, ч.1 ст.638 ЦК України і ч.1 ст.181 ГК України, суд приходить до висновку, що наявний у матеріалах справи договір №28 про надання послуг по прийманню, підробітку, збереженню і відвантаженню сільськогосподарської продукції і сировини від 20.11.09., на який відповідач посилається як на підставу своїх заперечень є неукладеним, тобто, таким, що не породжує для сторін будь-яких прав і обов'язків (аналогічна позиція викладена викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2010р. у справі №2/69-09 за позовом ПСГП "Олена" до ТОВ "ПК "Зоря Поділля" про стягнення 252500грн заборгованості по орендній платі та за зустрічною позовною заявою ТОВ "ПК "Зоря Поділля" до ПСГП "Олена" про визнання недійсним договору оренди від 20.06.2007р. №77/07, а також від 22.06.2010р. у справі №4/153-09 за позовом КП "Вінницького міського комунального підприємства-управління по ремонту і утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" до ТОВ "Южметтехпром" про стягнення 41250,92грн.

Визнання договору неукладеним є встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Така правова позиція Вищого господарського суду України від 14.03.07., викладена у справі №10/41-06.

Не приймає суд як належний доказ, що підтверджував би отримання позивачем, наданих відповідачем послуг по сушінню кукурудзи - довіреність №64 від 27.11.09. (а.с.145, т.1) на ім'я ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" кукурудзи в кількості 2000 тон, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували видачу ОСОБА_3 позивачем такої довіреності. Згідно висновків зазначених вище експертиз довіреність не скріплена печаткою Приватного підприємства "Благодатне", а також підпис в графі "Керівник підприємства" виконано не директором ПП "Благодатне, тобто не ОСОБА_4, а також не власниками ОСОБА_5, не ОСОБА_6, а іншою особою.

Із зазначеної довіреності №64 від 27.11.2009р. не вбачається уповноваження позивачем ОСОБА_3 на отримання послуг по сушінню кукурудзи від відповідача.

Не являються належними доказами у справі, що підтверджували би надання послуг по сушінню кукурудзи відповідачем для позивача товарно-транспортні накладні (а.с.117-144,т.1), оскільки складені в односторонньому порядку, підпис уповноваженої особи, посвідчений печаткою відповідача на них відсутній.

Також суд не приймає як належні докази, надані відповідачем зведені відомості на відвантаження зерна кукурудзи для ПП "Благодатне", акти - розрахунки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), тому що теж складені в односторонньому порядку - відповідачем, не підписані уповноваженою особою позивача, підпис якої був би скріплений печаткою останнього.

Крім того, як вже зазначалося вище підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. (ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт здійснення відповідачем господарської операції, а саме - надання позивачу послуг по сушінню чи збереженню зерна кукурудзи на суму 200000,00грн, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96.(з відповідними змінами на час існування правовідносин між сторонами) не регулює відносини сторін по наданню послуг, бо відповідно до п.2 якої, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів, тобто зазначеною Інструкцією регульються відносини за договором купівлі-продажу.

Довіреність на одержання цінностей - первинний документ, в якому фіксується рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправданими документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Проте, підписи від імені ОСОБА_3 в графі "Отримав(ла)" у товарно-транспортних накладних відсутні, про що не заперечував у засіданні суду представник позивача.

У графі "Підпис засвідчую" на зворотній стороні довіреності №64 від 27.11.09. згідно висновку почеркознавчої експертизи виконані не ОСОБА_3, а також в графі "Керівник підприємства" виконані не ОСОБА_4, не ОСОБА_5, не ОСОБА_6, а іншою особою (а.с.27, т.4).

При цьому, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей являється документом, який лише уповноважує відповідну особу на отримання для підприємства визначеного переліку та кількості цінностей. Довіреність не являється документом, який підтверджує надання послуг.

Отже, товарно-транспортні накладні, акти - розрахунки, акти здачі-прийняття робіт (послуг) надані відповідачем на підтвердження наданих послуг не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95., тому не є належними доказами надання відповідачем позивачу послуг на суму 200000,00грн.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів в розмірі 200000,00грн. обґрунтовані, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 21256,00грн. витрат за послуги адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно із ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно із ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про факт оплати послуг адвоката.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували понесення ним зазначених витрат.

Відповідно до платіжних доручень №129 від 20.09.2011р. на суму 3720,69грн. (а.с.11 т. 4) та №185 від 02.11.2010р. (а.с.50 т. 4) позивач оплатив вартість проведення судової експертизи по справі №5/183.

Згідно з ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" (13642, Житомирська область, Ружинський район, с. Білилівка, вул. 1-го Травня, 1, ідентифікаційний код 32265078) на користь Приватного підприємства "Благодатне" (Миколаївська область, Очаківський р-н, с. Благодатне, вул. І. Франка, 59, ідентифікаційний код 31140930) 200000,00грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - основного боргу, 2000,00грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6434,16грн. (шість тисяч чотириста тридцять чотири гривні 16 коп.) - витрат, пов'язаних із сплатою за проведення судових експертиз.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гнисюк С.Д.

повний текст рішення підписаний 30.09.2011р.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу

<Текст >