Рішення № 18496826, 23.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.11 р. Справа № 10/95пн

Господарський суд Донецької області у складі суддіГончарова С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Релігійної організації Церкви християн віри євангельської „Новая жизнь” міста Словянська Донецької області, м.Словянськ

до відповідача: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м.Словянськ

про визнання права власності та зобовязання вчинити певні дії

При участі представників:

від позивача:ОСОБА_1 довіреність від 23.05.2011 року №1

від відповідача: Бондаренко В.В. - директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Релігійна організація Церква християн віри євангельської „Новая жизнь” міста Словянська Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарська будівля літ. „Б-2” за адресою: вул. Котельникова, 30, м. Словянськ, Донецька область; зобовязання провести реєстрацію права власності за Релігійною організацією Церква християн віри євангельської „Новая жизнь” на обєкт самочинного будівництва господарська будівля літ. „Б-2” за адресою: вул. Котельникова, 30, м. Словянськ, Донецька область, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним на земельній ділянці, що знаходиться у власності позивача, у відповідності до державних будівельних норм та правил було побудовано спірне нерухоме майно. Позивач стверджує, що відповідач відмовився зареєструвати право власності позивача на спірне майно, посилаючись на положення ст.ст. 182, 210, 331 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судовому засіданні представник відповідача заперечень проти позовних вимог не навів, просив вирішити справу згідно з вимогами законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

09.07.2009 року на підставі рішення Словянського міськрайонного суду від 09.04.2008 року у справі № 2-1813-2008 Словянською міською радою Релігійній організації Церква християн віри євангельської „Новая жизнь” було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0420 га, розташовану за адресою: 84111, Донецька область, м. Словянськ, вул. Котельникова, 30, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020916700006.

В наведеному державному акті зазначено, що цільове призначення (використання) земельної ділянки будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку набуто право власності на земельну ділянку площею 0,0420 га, розташовану за адресою: 84111, Донецька область, м. Словянськ, вул. Котельникова, 30.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на наведеній земельній ділянці, власником якої він є, в період з 2010 року по 2011 рік було самочинно, без одержання відповідного дозволу, побудовано господарську будівлю.

За результатами технічної інвентаризації, проведеної Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки”, станом на 27.04.2011р. складено технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого позивачем майна.

Так, згідно зазначеного технічного паспорту на нежитлову будівлю, в результаті проведеного позивачем будівництва утворено обєкт нерухомості, розташований по вул. Котельникова, 30 в м.Словянську та який являє собою господарську будівлю літ. „Б-2” площею 420 кв.м.

20.05.2011 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про реєстрацію права власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарську будівлю, позначену на плані літ. „Б-2”, розташовану на земельній ділянці за адресою: вул. Котельникова, 30 в м.Словянську, що належить позивачу на праві власності.

Рішенням реєстратора КП „Бюро технічної інвентаризації” м. Словянська від 24.05.2011 року відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на спірне майно. Таку відмову було вмотивовано тим, що відповідно до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року за № 7/5, державнй реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою, зокрема, про визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарська будівля літ. „Б-2” за адресою: вул. Котельникова, 30, м. Словянськ, Донецька область.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки роботи з будівництва спірного нерухомого майна, були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, спірні обєкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно. Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0420 га, розташовану за адресою: 84111, Донецька область, м. Словянськ, вул. Котельникова, 30, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Славстройпроект” (Державна ліцензія АВ №559352) було проведено технічне обстеження та оцінку стану будівельних конструкцій господарської будівлі Церкви ХВЄ „Новая жизнь” по вул. Котельникова, 30 в м. Словянську.

Згідно висновку, складеного за результатами проведення наведеного обстеження, було встановлено: основні несучі та огороджувальні конструкції обстежуваної будівлі дефектів не мають, знаходяться в задовільному стані; перекриття, підлоги, віконні та дверні блоки, дах, покрівля дефектів не мають, знаходяться в задовільному стані; внутрішня обробка знаходиться в задовільному стані; системи водопроводу, каналізації, електропостачання, електроосвітлення знаходяться в робочому стані; безпечна експлуатація будівельних конструкцій будівлі забезпечена; несуча здатність та стійкість конструкцій відповідає діючим навантаженням; господарська будівля знаходиться в задовільному стані, відноситься до категорії ІІ за класифікацією РВН В.3.1.-00-99 та не має обмежень по експлуатації.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірного обєкту.

Також, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого за № 2 від 26.05.1994 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку, за реєстрованого за № 13829 27.09.2004 року, позивачу належать земельні ділянки, що є суміжними до земельної ділянки, на якій позивачем самочинно побудовано спірне нерухоме майно.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування спірного обєкту нерухомого майна не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю обєктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним обєктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний обєкт нерухомого майна збудований на земельній ділянці, власником якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірної будівлі діючим будівельним нормативним правилам, позовні вимоги про визнання за Релігійною організацією Церква християн віри євангельської „Новая жизнь” права власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарська будівля літ. „Б-2” за адресою: вул. Котельникова, 30, м. Словянськ, Донецька область, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлені вимоги про зобовязання КП „Бюро технічної інвентаризації” м.Словянська провести реєстрацію права власності за Релігійною організацією Церква християн віри євангельської „Новая жизнь” на обєкт самочинного будівництва господарська будівля літ. „Б-2” за адресою: вул. Котельникова, 30, м. Словянськ, Донецька область, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Судом встановлено, що позивачем набуто право власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарська будівля літ. „Б-2” за адресою: вул. Котельникова, 30, м. Словянськ, Донецька область.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно із статями 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи (зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна - Додаток № 1 до Положення, договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, купівлі-продажу тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Рішення реєстратора про відмову у державній реєстрації права власності від 24.05.2011 року, на виконання наведених приписів чинного в України законодавства позивач звертався до КП „БТІ” м. Словянськп з відповідною заявою про реєстрацію права власності позивача на господарську будівлю, розташовану на земельній ділянці за адресою: вул. Котельникова, 30 в м.Словянську

Проте, відповідачем не було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, право власності на яке набуто позивачем у встановленому законом порядку.

З огляду на таке, позовні вимоги про зобовязання КП „Бюро технічної інвентаризації” м. Словянська провести реєстрацію права власності за Релігійною організацією Церква християн віри євангельської „Новая жизнь” на обєкт самочинного будівництва господарська будівля літ. „Б-2” за адресою: вул. Котельникова, 30, м. Словянськ, Донецька область, в порядку, встановленому чинним законодавством України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 182, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 19, 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Релігійної організації Церкви християн віри євангельської „Новая жизнь” міста Словянська Донецької області до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” задовольнити.

Визнати за Релігійною організацією Церкви християн віри євангельської „Новая жизнь” (84111, Донецька область, м. Словянськ, вул. Тельмана, 70, ЄДРПОУ 23597584) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарську будівлю літ. „Б-2” за адресою: вул. Котельникова, 30, м. Словянськ, Донецька область.

Зобовязати Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації” м. Словянська (84100, м. Словянськ, вул. Юн.Комунарів, 60) провести реєстрацію права власності за Релігійною організацією Церква християн віри євангельської „Новая жизнь” на обєкт самочинного будівництва господарську будівлю літ. „Б-2” за адресою: вул. Котельникова, 30, м. Словянськ, Донецька область, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

< Список >Гончаров С.А.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >