Рішення № 18480238, 27.09.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2011 р.Справа № 5013/1281/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1281/11

за позовом: комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград

до відповідача: закритого акціонерного товариства "Торговий дім КІМО", м. Кіровоград

про стягнення 8774,03 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність № 9 від 10.01.2011 року;

від відповідача - участі не брали;

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо закритого акціонерного товариства "Торговий дім КІМО" за № 10635993 станом 27.07.2011 року.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства "Торговий дім КІМО" заборгованість в сумі 7617,02 грн - основного боргу, 685,09 грн - втрат від інфляції, 188,41 - три відсотка річних, 283,51 грн - пені, всього 8774,03 грн, відповідно до договору № 73 про надання послуг по постачанню теплової енергії від 20.10.2009 року.

В судовому засіданні присутнім представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством "Теплоенергетик" (теплопостачальна організація) та закритим акціонерним товариством "Торговий дім КІМО" (споживач) 20.10.2009 року укладено договір про надання послуг по постачанню теплової енергії № 73 (далі - Договір).

За умовами Договору Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах з метою опалення та гарячого водопостачання в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності до форми власності та джерела фінансування, в терміни, передбачені цим договором.

Облік споживання теплової енергії згідно пунктів 2.2, 2.3 Договору проводиться за приладами обліку. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Теплопостачальній організації звіт про фактичне отримання теплової енергії не пізніше 26-го числа кожного місяця.

Згідно пункту 3.2 Договору Споживач сплачує попередню оплату у розмірі до 50% від вартості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим. Розрахунок за отриману теплову енергію проводиться шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації (п. 3.3 Договору).

Договір набув чинності з 20.10.2009 року і діє до 31.12.2014 року (п. 91 Договору).

Між позивачем та відповідачем 20.10.2009 року укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 73 від 20.10.2009 року про надання послуг по постачанню теплової енергії, щодо розміру тарифу при розрахунку за спожиту теплову енергію.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правовідносини за якими регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Договір про постачання енергії та інших ресурсів є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 25 названого Закону теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Основними обов'язками споживача теплової енергії відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержання вимог договору і нормативно-правових актів.

Як зазначає позивач, ним у відповідності до умов Договору здійснювалось постачання теплової енергії відповідачеві.

Теплопостачальною організацією виставлялись відповідні рахунки - фактури на оплату відповідачем отриманих послуг теплопостачання:

- рахунок-фактура № 73/11.09 від 30.11.2009 на суму 694,05 грн,

- рахунок-фактура № 73/12.09 від 28.12.2009 на суму 935,62 грн,

- рахунок-фактура № 73/01.10 від 29.01.2010 на суму 1189,24 грн,

- рахунок-фактура № 73/02.10 від 25.02.2010 на суму 1039,58 грн,

- рахунок-фактура № 73/03.10 від 31.03.2010 на суму 910,14 грн,

- рахунок-фактура № 73/04.10 від 19.04.2010 на суму 64,65 грн,

- рахунок-фактура № 73/10.10 від 31.10.2010 на суму 254,84 грн,

- рахунок-фактура № 73/11.10 від 30.11.2010 на суму 339,78 грн,

- рахунок-фактура № 73/12.10 від 31.12.2010 на суму 954,63 грн,

- рахунок-фактура № 73/01.11 від 31.01.2011 на суму 1096,21 грн,

- рахунок-фактура № 73/02.11 від 28.02.2011 на суму 1185,20 грн,

- рахунок-фактура № 73/03.11 від 31.03.2011 на суму 772,60 грн,

- рахунок-фактура № 73/04.11 від 20.04.2011 на суму 100,52 грн,

всього на загальну суму 9459,06 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, сплатив заборгованість лише частково в сумі 1842,04 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Залишок заборгованості, відповідно до розрахунку позивача станом на 06.07.2011 року становить 7617,02 грн.

Існування за відповідачем заборгованості за надані послуги з теплопостачання позивач підтверджує також відповідним розрахунком нарахування теплової енергії помісячно за весь період заборгованості.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 373/ю від 17.02.2011 року про необхідність сплати Споживачем суми заборгованості в триденний термін з моменту отримання даної претензії, яка отримана ним 21.02.2011 року, про що свідчить підпис про одержання претензії відповідачем, однак відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

В результаті викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

За приписами частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до умов Договору Споживач взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Доказів сплати суми боргу за послуги теплопостачання в розмірі 7617,02 грн відповідач до суду не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Разом з тим, за правилами частини 1 статті 530 якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 7617,02 грн господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення 685,09 грн - втрат від інфляції, 188,41 - три відсотка річних, 283,51 грн - пені.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за невиконання останнім зобов'язання в розмірі 283,51 грн за період з 11.11.2010 - 10.05.2011, господарський суд враховує, що сторонами в пп. 6.3.8. Договору передбачено сплату споживачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно частини 4 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

За частиною 5 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені відповідає зазначеним нормам законодавства та умовам договору, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 11.11.2010 - 10.05.2011 в розмірі 283,51 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

За даних обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з грудня 2009 року по травень 2011 року в розмірі 685,09 грн та 3 % річних за період з 11.12.2009 року по 10.06.2011 року в розмірі 188,41 грн підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Торговий дім КІМО", 25006, м. Кіровоград, вул. В. Чорновола, 25/27, код ЄДРПОУ 24712082 на користь комунального підприємства "Теплоенергетик", 25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24153576 заборгованість в сумі 8774,03 грн з яких: 7617,02 грн - основного боргу, 685,09 грн - втрат від інфляції, 188,41 - три відсотка річних, 283,51 грн - пені, а також 102,00 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 03.10.2011 року.