Рішення № 18480239, 27.09.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2011 р.Справа № 5013/1270/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1270/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія", м. Кіровоград

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 6402,50 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

Про час і місце проведення судового засідання сторони належним чином повідомлені, зокрема позивач, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.08.2011 року та відповідач за юридичною адресою, відповідно до витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 станом на 26.07.2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 6402,50 грн боргу з яких: 6335,47 грн - основного боргу, 50,54 грн - пені, 16,49 грн - 5% річних, згідно до договору поставки № 838 від 01.09.2010 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документи не подав, позовні вимоги не заперечив.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши наданні позивачем докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" (постачальник, позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач) 01.09.2010 року укладено договір поставки № 838 (далі - Договір), згідно пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і своєчасно оплатити вартість продовольчих товарів (Товар), найменування, кількість та інші індивідуально визначені відомості про Товар визначаються у товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 21. Договору, поставка Товару здійснюється транспортом постачальника за попередньою заявкою покупця, яка може бути викладена як у письмовій формі, так і в усній формі та передана представникові постачальника за 3 дні до поставки.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що Товар вважається поставлений постачальником та прийнятим покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжувальних документах постачальника. Підпис уповноваженої особи засвідчується печаткою чи строковим штампом покупця.

Розділом 3 Договором сторони узгодили вартість товару та порядок розрахунку.

Вартість Товару визначається постачальником у гривнях, без врахування зворотної тари. Сплата вартості Товару проводиться шляхом готівкового чи безготівкового розрахунку. Факт сплати покупцем вартості Товару підтверджується касовим чеком, чи банківським витягом з банку постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок останнього. Термін сплати вартості Товару не повинен перевищувати 6 банківських днів з моменту поставки, визначеного у п. 2.4 Договору.

Умовами п. 5.1 Договору за порушення строку сплати вартості отриманого Товару, вказаного у п. 3.4 цього Договору, покупець зобов'язаний сплати на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також 5% річних від простроченої суми за період прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Даний Договір відповідно до п. 6.1, набрав чинності з моменту підписання його сторонами та укладено на один рік з можливістю продовжити вказаний строк на тих самих умовах.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Продавцем поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 10 389,76 грн, що засвідчено видатковими накладними: № РНО-005213 від 30.03.2011 року; № РНО-005024 від 26.03.2011 року; № РНО-005408 від 02.04.2011 року; № РНО-006173 від 14.04.2011 року; № РНО-005727 від 07.04.2011 року; № РНО-003755 від 19.04.2011 року; № РНО-003754 від 19.04.2011 року; № РНО-006635 від 21.04.2011 року; № РНО-004084 від 29.04.2011 року; № РНО-004085 від 29.04.2011 року.

Таким чином, з урахуванням п. 3.3 Договору, відповідач за отриманий Товар повинен був розрахуватись, остаточно, до 06.05.2011 року включно.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманого Товару виконав частково на суму 4054,29 грн, що підтверджується копіями прибутково касових ордерів (а.с. 20 - 25), здійснивши останній платіж 24.06.2011 року на суму 180,00 грн.

Крім того, відповідно до накладної на повернення від покупця № 3101 від 20.04.2011 року, постачальнику було повернуто Товар на загальну суму 24,31 грн.

Заборгованість відповідача за розрахунком позивача, станом на 01.07.2011 року склала 6335,47 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 09.06.2011 року, що підтверджено копією фіскального чека № 9352 від 18.06.2011 року.

Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 6335,47 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 50,54 грн за період з 25.06.2011 року по 13.07.2011 року та 16, 49 грн 5% річних за період з 25.05.2011 року по 13.07.2011 року.

Умовами договору, а саме п. 5.1 сторони погодили, що у випадку порушення строку сплати вартості отриманого Товару, вказаного у п. 3.4 цього Договору, покупець зобов'язаний сплати на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також 5% річних від простроченої суми за період прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 25.06.2011 року по 13.07.2011 року в сумі 50,54 відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 50,54 грн за період з 25.06.2011 року по 13.07.2011 року підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором 16,49 грн відсотків річних.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням суми розміру процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили 5 % річних.

Враховуючи наведені вище правові норми, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 16,49 грн 5 % річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,34, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія", м. Кіровоград, вул. Є. Маланюка, 11-А, код ЄДРПОУ 35347598 заборгованість в сумі 6402,50 грн з яких: 6335,47 грн - основного боргу, 50,54 грн - пені, 16,49 грн - 5% річних, а також судові витрати на державне мито в сумі 102,00 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко