Постанова № 18477207, 29.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2011 р.Справа № 5024/916/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Г.П. Разюк (на підставі розпорядження в.о. голови суду № 562 від 26.09.2011 р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання О.О. Довбиш,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідача:В.М. Юдін,

від третіх осіб: не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Імпульс»

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2011 р.

у справі № 5024/916/2011

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Імпульс»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1)Управління житлового господарства Херсонської міської ради;

2)Управління комунальної власності Херсонської міської ради;

3)Херсонського державного бюро технічної інвентаризації

про визнання договору оренди недійсним,

встановив:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернулася з позовом до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Імпульс», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління житлового господарства Херсонської міської ради, Управління комунальної власності Херсонської міської ради, Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди обєкта нерухомості №07/2 від 01.10.2007 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, укладаючи спірний договір, в порушення статті 761 Цивільного кодексу України не був власником обєкта оренди, у звязку з чим договір слід визнати недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.07.2011 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі з тих підстав, що на момент укладення договору власником спірного приміщення була територіальна громада м. Херсона в особі Херсонської міської ради, а не відповідач, у звязку з чим договір оренди слід визнати недійсним на підставі частин 1, 2 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, ОСББ «Імпульс»звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що передане в оренду приміщення є допоміжним приміщенням житлового будинку АДРЕСА_1 та є загальним майном власників цього будинку, тобто їх спільною частковою власністю, яке відповідно до статті 19 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку»може бути передано в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не повязано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом. Також скаржник зазначив, що рішення суду було прийнято за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи.

29.09.2011 р. від відповідача надійшли письмові клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів (вх.№№3019/11/Д1, 3019/11/Д2), а саме: рахунки, накладні, платіжні доручення, договір на виконання робіт, трудовий договір, акт здачі-прийняття робіт, які, як зазначив відповідач, свідчать про належне виконання обєднанням своїх обовязків з утримання багатоквартирного будинку. Також скаржник просив залучити до матеріалів справи акт інвентаризації житлового будинку № 10 по вул.Текстильників, експертний висновок, рішення Херсонської міської ради №522 від 04.09.2007 р. Судова колегія, здійснюючи перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, не приймає до уваги надані відповідачем докази з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тобто, документи, які надані відповідачем, не є належними доказами у справі в розумінні вищенаведених статей, оскільки вони не містять відомостей про факти, що входять у предмет доказування у справі. Крім того, скаржник в клопотанні не зазначив обставини, що перешкоджали йому надати вказані ним докази, тоді як згідно із статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд приймає додаткові докази, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.07.1987 р. №176 визнано право державної власності на житлові будинки, що знаходяться у віданні місцевих рад народних депутатів, згідно додатку №1 (а.с.25). У додатку №1 до вказаного рішення зазначено й будинок АДРЕСА_1 (а.с.26).

На підставі вказаного рішення володіння будинком АДРЕСА_1 зареєстровано за місцевою радою, про що видано відповідне реєстраційне посвідчення від 11.11.1987 р. (а.с. 27).

Відповідно до пункту 1.1 статуту ОСББ «Імпульс»обєднання створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в місті Херсоні відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Пунктом 1.6. статуту встановлено, що об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання. Метою створення ОСББ «Імпульс»є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього Типового статуту, та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (пункт 2.1. статуту ОСББ «Імпульс»).

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.03.2006 р. №156 балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1 визначено Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Імпульс»(а.с.14).

01.10.2007 р. між ОСББ «Імпульс»(орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) укладено договір оренди обєкта нерухомості № 07/12, відповідно до якого орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування приміщення перукарні загальною площею 50 м2, розташованого по АДРЕСА_1.

Згідно із статтею 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідач, обґрунтовуючи наявність права обєднання на укладення спірного договору оренди, послався на те, що передане в оренду приміщення є допоміжним приміщенням житлового будинку АДРЕСА_1 та є загальним майном власників цього будинку, тобто їх спільною частковою власністю, яке відповідно до статті 19 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку»може бути передано в користування фізичній або юридичній особі.

Проте, судова колегія відхиляє вищенаведені доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 3, 5 статті 19 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку»(далі - Закон) спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.

Згідно із статтею 1 для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

-загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо);

-неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку;

-допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

Тобто, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку можуть входити до складу як загального, так і неподільного майна співвласників багатоквартирного будинку та характеризуються тим, що вони призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Проте, як свідчать матеріали справи, передане відповідачем в оренду приміщення перукарні не є допоміжним у розумінні статті 1 вказаного Закону, тобто таким, що забезпечує експлуатацію будинку і його нормальне функціонування. Отже, спірне приміщення не є обєктом права спільної власності мешканців будинку, а тому обєднання не мало права передавати його в оренду на підставі статті 19 вищезазначеного Закону.

Крім того, згідно із повідомленням КП «Херсонське РБТІ»від 03.07.2009р. станом на 01.01.2007р. власником спірного приміщення перукарні була Херсонська міська рада згідно із свідоцтвом про право власності від 06.09.2004р., виданого Херсонською міською радою на підставі розпорядження міського голови №1325-р від 01.09.2004 р. (а.с.22).

В подальшому рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона №2-3580/08 від 23.09.2008 р. за ОСОБА_2 визнано право власності на приміщення салону-перукарні, загальною площею 44,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.110).

Згідно вищеназваним повідомленням бюро технічної інвентаризації від 03.07.2009 р. власником приміщення перукарні, загальною площею 44,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №4259.

Таким чином, на момент укладення договору оренди від 01.10.2007 р. приміщення перукарні перебувало у власності Херсонської міської ради, у звязку з чим ОСББ «Імпульс»не мало права без уповноваження міської ради передавати в оренду це приміщення. Разом з тим, знаходження приміщення перукарні на балансі обєднання не свідчить про виникнення права власності на нього згідно із частиною 7 статті 11 Закону.

За таких обставин всупереч статті 761 Цивільного кодексу України відповідачем передано в оренду спірне приміщення за відсутності права власності на нього.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційна інстанція доходить висновку про те, що рішенням суду правомірно визнано спірний договір оренди приміщення недійсним.

Доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення суду від 14.07.2011 р. було прийнято за його відсутності, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, спростовуються матеріалами справи, оскільки представник відповідача був присутнім в судовому засіданні місцевого господарського суду 21.06.2011р., в якому розгляд справи було відкладено на 14.07.2011 р. Крім того, ухвала суду про відкладення розгляду справи від 21.06.2011 р. та ухвала суду від 22.06.2011 р. про виправлення описки в ухвалі про відкладення від 21.06.2011 р. ОСББ «Імпульс»були отримані відповідно 23.06.2011 р. та 24.06.2011 р., що вбачається із поштових повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.91, 93).

За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2011 р. у справі № 5024/916/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяГ.П. Разюк

СуддяВ.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 04.10.2011 р.