Постанова № 18504889, 04.10.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р.Справа № 26/74-10-1852

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за дорученням

від відповідача: ОСОБА_2. за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ТОВ "Айсберг" ЛТД

на рішення господарського суду Одеської області

від 17 серпня 2011 року

у справі № 26/74-10-1852

за позовом ТОВ „Бета Трейд”

до ТОВ „Айсберг” ЛТД

про стягнення 21720 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.04.2010 р. ТОВ „Бета Трейд”, правонаступником якого є ТОВ „Фуд-Інвест” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Айсберг” ЛТД про стягнення 21720 грн. 20 коп. вартості поставленого відповідачем неякісного обладнання, а також понесених судових витрат по справі.

Позов мотивований тим, що відповідач на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору поставки № 57 від 01.12.2009 р. поставив позивачу неякісне та некомплектне обладнання вартістю 21720 грн. без документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром. Листами від 20.01.2010 р. та від 02.02.2010 р. позивач повідомив відповідача про недоліки поставленого обладнання та просив їх усунути у строки передбачені договором.

Але, відповідач недоліки поставленого обладнання в обумовлені договором строки не усунув, у звязку з чим позивач листом від 23.02.2010 р. повідомив відповідача про відмову від договору та запропонував останньому у термін до 10.03.2010 р. забрати поставлене обладнання та повернути позивачеві грошові кошти в сумі 21720 грн.

Відповідач поставлене обладнання не забрав та грошові кошти позивачеві не повернув, що змусило останнього звернутись з позовом до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

У запереченнях на позов відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що він належним чином виконав свої зобовязання за договором № 57 від 01.12.2009 р. та поставив позивачу якісне обладнання в комплекті відповідно до умов договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.08.2011 р. (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволений у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто: 21720 грн. вартості поставленого неякісного товару; 5000 грн. понесених витрат на оплату послуг адвоката; 1687 грн. 68 коп. понесених витрат на проведення судової експертизи, 217 грн. 68 коп. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач за договором № 57 від 01.12.2009 р. поставив позивачеві неякісне обладнання вартістю 21720 грн. та вимоги останнього щодо усунення недоліків товару від 20.01.2010 р. та від 02.02.2010 р. залишив без задоволення, внаслідок чого позивач листом від 23.02.2010 р. повідомив відповідача про відмову від договору та запропонував останньому у термін до 10.03.2010 р. забрати поставлене обладнання та повернути позивачеві грошові кошти в сумі 21720 грн.

Відповідач поставлене обладнання не забрав та грошові кошти позивачеві не повернув, у звязку з чим повинний сплатити останньому 21720 грн. вартості поставленого неякісного обладнання на підставі п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 5000 грн. на оплату послуг адвоката; 1687 грн. 68 коп. на проведення судової експертизи, 217 грн. 68 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.12.2009 р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 57, за умовами якого відповідач зобовязався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар, в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Сторонами підписаний додаток № 1 до названого договору, а саме Специфікація № 1, згідно з якою постачальник (відповідач) зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити наступне обладнання:

- вітрину кондитерську CUBE L=1250 (h-1360) 1 шт., вартістю 13097 грн.

- електрону панель керування 1 шт., вартістю 780 грн. 20 коп.

- панораму бічну 1 шт., вартістю 2569 грн. 70 коп.

- ступені кондитерські L=1250 1 шт., вартістю 690 грн. 90 коп.

- полиці пересувні 2 шт., вартістю 763 грн. 20 коп. за 1 шт. на суму 1526 грн. 40 коп.

- агрегат 1 шт., вартістю 3055 грн. 80 коп., а всього обладнання на загальну суму 21720 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 3 вказаної Специфікації обладнання продається на умовах попередньої оплати в розмірі 10860 грн. на протязі трьох банківських днів з моменту укладання договору. Оплата другої частини в розмірі 10860 грн. проводиться на протязі трьох банківський днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до поставки.

Платіжними дорученнями № 1713 від 02.12.2009 р. та № 212 від 24.12.2009 р. на суму 10860 грн. кожне позивач перерахував відповідачеві 21720 грн., чим повністю виконав свої зобовязання за договором.

За довіреністю серії ЯПП № 433921 від 24.12.2009 р. та видатковою накладною № РНП-000396 від 24.12.2009 р., яка підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв все без винятку обумовлене у Специфікації № 1 обладнання загальною вартістю 21720 грн., а саме: вітрину кондитерську CUBE L=1250; електрону панель керування; панораму бічну; ступені кондитерські; дві полиці пересувні та агрегат, у звязку з чим вважати, що відповідачем було поставлене некомплектне та без будь-яких приналежностей обладнання неможливо, внаслідок чого протилежні доводи позивача до уваги прийнятими бути не можуть.

20.01.2010 р. рекомендованою кореспонденцією позивач направив на адресу відповідача лист в якому повідомив, що отримане за договором обладнання є неякісним та непрацездатним та запропонував в термін до 25, 26 січня 2010 р. усунути недоліки поставленого товару за свій рахунок та своїми засобами, а також попередив, що у разі невиконання цієї вимоги договір вважається розірваним та відповідач повинний повернути отримані грошові кошти.

Листом № 21 від 27.01.2010 р. відповідач повідомив позивача, що на прохання останнього механік відповідача підключив, запустив і налагодив холодильну вітрину. Претензій на момент запуску та в наступні дні на якість зборки та роботи вітрини не надходило. Також відсутні звернення з боку позивача до сервісної служби.

02.02.2010 р. рекомендованою кореспонденцією позивач направив на адресу відповідача лист в якому повідомив, що йому відповідачем надано керівництво з експлуатації холодильної вітрини „Еліпс”, що не відповідає умовам договору, так як предметом поставки є холодильна вітрина „CUBE” та запропонував направити спеціаліста для усунення недоліків в найкоротшій термін та поставити відсутню полицю, а також додав до цього листа складений в односторонньому порядку акт від 29.12.2009 р. про виявлені недоліки вітрини кондитерської.

З посвідчення про відрядження вбачається, що представник відповідача 15.02.2010 р. прибув до позивача та останній підписав це відрядження і засвідчив свій підпис печаткою підприємства.

Двосторонній акт про усунення недоліків або недопущення представника відповідача до виконання робіт з усунення цих недоліків сторонами укладений не був. Але представником відповідача складений наряд-замовлення, згідно якого холодильна вітрина працює, а до робіт по закріпленню скла він недопущений позивачем. Останнім зазначений наряд-замовлення не підписане.

23.02.2010 р. рекомендованою кореспонденцією позивач направив на адресу відповідача лист в якому зазначив, що листами від 20.01.2010 р. та 02.02.2010 р. він повідомляв відповідача про поставку неякісного обладнання, надав акт про недоліки та просив їх усунути в найкоротші строки. Постачальник недоліки не усунув, обладнання недоукомплектував, приналежності обладнання та документи, що стосуються обладнання не надав, що унеможливлює в подальшому користування обладнанням. Тому, відповідно до ст. 666, п. 2.1 ст. 678, ст. 684 ЦК України, п. 7 ст. 268, ст. 270 ГК України позивач відмовляється від договору № 57 від 01.12.2009 р. та просить в термін до 10.03.2010 р. повернути отримані кошти в сумі 21720 грн., перераховані платіжними дорученнями № 1713 від 02.12.2009 р. та № 212 від 24.12.2009 р., а також забрати обладнання своїми силами та за свій рахунок.

Наданий позивачем висновок експерта № ГО-364 від 09.04.2009 р. до уваги прийнятим бути не може, оскільки не є належним та допустимим доказом у справі, так як згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, й висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розяснення питань, що потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла покладаються на судових експертів.

Але, за змістом закону, особа набуває права та несе обовязки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказ у справі.

З висновку судово-товарознавчої експертизи № 545-11 від 25.05.2011 р. призначеної місцевим судом в процесі розгляду справи та проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз вбачається, що на момент проведення експертного дослідження холодильна вітрина кондитерська CUBE L=1250 (h-1360) в зборі має ряд недоліків товарного вигляду, але вони не можуть бути кваліфіковані як виробничі дефекти. Виявлені недоліки в певній мірі ускладнюють користування вітриною, але ці недоліки можна усунути.

Як зазначалося вище відповідач на виконання умов укладеного договору передав, а позивач прийняв все без винятку обумовлене у Специфікації № 1 обладнання загальною вартістю 21720 грн., а саме: вітрину кондитерську CUBE L=1250; електрону панель керування; панораму бічну; ступені кондитерські; дві полиці пересувні та агрегат, у звязку з чим вважати, що відповідачем було поставлене некомплектне та без будь-яких приналежностей обладнання неможливо, у звязку з чим у позивача були відсутні правові підстави для відмови від договору поставки № 57 від 01.12.2009 р. в порядку п. 2 ч. 2 ст. 684 ЦК України та ст. 270 ГК України.

Відповідно до п. 3.1.1 договору відповідач повинний був разом з обладнанням передати позивачеві сертифікат якості та Інструкцію про порядок користування цим обладнанням.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач передав позивачеві гарантійний сертифікат на поставлене обладнання та Керівництво з експлуатації холодильної вітрини „Еліпс”, хоча за умовами договору була здійснена поставка холодильної вітрини „CUBE”.

Частиною 1 статті 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а згідно частини другої цієї статті якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як зазначалося вище відповідачем були передані позивачеві всі приналежності товару в повному комплекті відповідно до Специфікації № 1, тому протилежні доводи останнього до уваги прийнятими бути не можуть.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 666 ЦК України покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві, у звязку з ненаданням документів, що стосуються товару лише за умови попереднього встановлення розумного строку для їх передання.

Як свідчать матеріали справи в листах від 20.01.2010 р. та від 02.02.2010 р. позивач не встановлював відповідачеві будь-якого строку для передання документів, що стосуються поставленого обладнання, внаслідок чого в нього були відсутні і правові підстави для відмови від договору поставки № 57 від 01.12.2009 р. в порядку ч. 2 ст. 666 ЦК України.

Розділом 6 договору від 01.12.2009 р. передбачено, що гарантійне забезпечення поставленого товару починається з дати фактичної поставки товару. Строк гарантійного обслуговування товару складає 2 роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України, покупець має право відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару. Істотними недоліками є недоліки, які не можна усунути чи усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, а також недоліки, які виявились неодноразово чи з'явились знову після їх усунення.

Між тим, експертний висновок № 545-11 від 25.05.2011 р. не містить відомостей, які б давали підстави відносити виявлені недоліки до тих, які тягнуть правові наслідки, зазначені у ч. 2 ст. 678 ЦК України, внаслідок чого протилежні доводи позивача до уваги прийнятими бути не можуть.

Крім того, слід звернути увагу на те, що правові наслідки передання товару неналежної якості, встановлені ст. 678 ЦК не тотожні наслідкам порушення умов якості за договором поставки, встановленими ГК. Так, згідно положень ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Таким чином, ст. 269 ГК на відміну від ст. 678 ЦК не передбачає можливості відмови від договору та повернення оплаченої за товар грошової суми, у разі істотного порушення вимог щодо якості, тому у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки не отримує прав, передбачених ст. 678 ЦК України, зокрема, права на відмову від договору та повернення коштів, оскільки ч. 2 ст. 712 ЦК України надає всім положенням ст. ст. 655 - 697 ЦК України диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов'язань поставки. Відтак, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 ГК України, а положення ст. ст. 655 - 697 ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.

Сукупність вищенаведеного однозначно свідчить про те, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому задоволені бути не можуть.

Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України позивач повинний відшкодувати відповідачеві 108 грн. 50 коп. понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 99, 101105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” ЛТД задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 17 серпня 2011 року у справі № 26/74-10-1852 скасувати, а в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фуд-Інвест” (49050, м. Дніпропетровськ, площа Академіка Стародубова, буд. 1, офіс 119/2, код ЄДРПОУ 32299065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” ЛТД (65036, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3, код ЄДРПОУ 13879991): 108 грн. 50 коп. понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді:Бєляновський В.В.

Мирошниченко М.А.