Постанова № 18477144, 20.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2011                                                                                           № 61/222

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна В.О.

суддів:           

при секретарі:           

Представники сторін:

позивача:не з’явився;

відповідача 1:не з’явився;

відповідача 2:не з’явився;

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Уралмаш»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 31.05.2011

у справі № 61/222 (суддя: Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Уралмаш»

до 1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ферросплавна компанія»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «МеталПромПостач»;

про стягнення 32823,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Уралмаш» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ферросплавна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «МеталПромПостач» про стягнення 32823,20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 61/222 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Уралмаш» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 61/222 скасувати та прийняти нове яким задовольнити позов.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 прийнято до розгляду справу № 61/222. Розгляд апеляційної скарги призначений на 18.07.2011 о 10:50.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 № 01-23/1/1 у справі № 61/222 у зв’язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Моторного О.А. та Буравльова С.І.

18.07.2011 представники позивача та відповідача 1, відповідача 2 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.08.2011 о 10:50.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2011 № 01-23/1/8 у справі № 61/222 у зв’язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Гарник Л.Л.

02.08.2011 представником відповідача 1 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

Також, 02.08.2011 представником відповідача 1 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

02.08.2011 представники позивача та відповідача 2 в судове засідання повторно не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.09.2011 о 10:30.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 № 01-23/1/9 у справі № 61/222 у зв’язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Синицю О.Ф.

05.09.2011 представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання повторно не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.09.2011 о 10:20.

20.09.2011 представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання повторно не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлено належним чином.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

26.08.2010 між позивачем (покупець) та відповідачем-l (постачальник) було укладено договір поставки № УМ-2608-2 (надалі - Договір).

Згідно п. l.l Договору постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, товар асортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках, які є невід'ємними частинами даного Договору. Підтвердженням згоди покупця придбати товар на вказаних в рахунку (специфікації) умовах є його оплата до отримання товару. В разі не оплати рахунку поставка вважається не узгодженою та такою, що не відбулася.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується платіжними дорученнями № 1372 від 29.09.2010, № 1373 від 29.09.2010 та випискою по рахунку від 29.09.2010, що на підставі рахунку-фактури № СФ-0000455 від 28.09.2010, в якому вказано строк поставки - 31 календарний день з моменту отримання 100 % передплати) позивач перерахував відповідачу-l суму 76960,00 грн. за товар (труба 426х12 (08) 12X18H10T/AISI 321 в кількості 1,480 т).

Хоча в рахунку – фактурі № СФ-0000455 від 28.09.2010 зазначено, що строк поставки - 31 календарний день з моменту отримання 100 % передплати, але відповідно до п. 4 Додатку 2 до Договору (Специфікація № 2), поставка товару мала відбутись протягом 18 (вісімнадцяти) днів з моменту отримання постачальником передоплати.

Отже, поставка товару мала відбутись до 18 жовтня 2010 р. включно, однак у вказані строки відповідач - 1 свої обов'язки не виконав.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується видатковою накладною № РН 0000284 від 09.11.2010 поставка товару відбулась лише 09.11.2010, тобто відповідач - 1 прострочив поставку на 21 день.

Згідно п. 6.2. Договору, у випадку порушення строків поставки, передбачених даним двором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 2% від вартості не поставленого товару за кожний день прострочення.

В зв’язку з зазначеним вище позивач в своєму позові просив суд стягнути з відповідача-l пеню в розмірі 32323 грн. 20 коп. за порушення строків поставки товару.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції відмовляючи позивачу в задоволенні позову прийшов до висновку, що в рахунку-фактурі № СФ-0000455 від 28.09.2010, в видатковій накладній № РН-0000284 від 09.11.2010, в довіреності позивача № 1134 від 09.11.2010 на отримання товару, в платіжних дорученнях ·№ 1373 від 29.09.2010, № 1372 від 29.09.2010 та виписці по рахунку від 29.09.2010 відсутні будь-які посилання на Договір, а тому позивачем не доведено саме здійснення поставки в межах укладеного Договору.

Проте, зазначений вище висновок суду першої інстанції є помилковим в зв’язку з тим, що поставка товару відбулась після укладення Договору, а відповідачем -1 не доведено і судом не встановлено, що між сторонами існували інші договірні відносини щодо поставки товару.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином вимога позивача щодо стягнення з відповідача – 1 пені в розмірі 32323 грн. 20 коп. за порушення строків поставки товару на підставі Договору є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача – 2 грошові кошти в сумі 500,00 грн. суд відзначає наступне.

30.08.2010 між позивачем (кредитором) та відповідачем-2 (поручителем) було укладено договір поруки № УМ-3008-1 0 (надалі - Договір поруки).

Згідно п.1.1 Договору поруки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - відповідачем-1 своїх зобов'язань за основним договором частково, а саме: в частині поставки товару в передбачений основним договором термін.

Відповідно до 2.1 Договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють Договір поставки № УМ-2608-2 від 26.08.2010 року, укладений між кредитором (в основному договорі іменується «покупець») та боржником (в основному договорі іменується «постачальник»).

Пунктом 3.2 Договору поруки сторони погодили, що за цим договором відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою 1000 грн. У випадку невиконання боржником за основним договором у встановлений строк зобов'язання щодо поставки товару (не поставки товару чи поставки товару з порушенням встановленим основним договором термінів, а саме - 18 днів) кредитор вправі вимагати від поручителя повернення коштів здійсненої передоплати за товар в сумі до 500 грн. Поручитель не відповідає перед кредитором за стягнення з боржника будь-яких штрафних санкцій, збитків, в тому числі, упущеної вигоди.

Враховуючи те, що позивачем доведено суду здійснення поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000455 від 28.09.2010 в межах саме основного договору, наявні всі підстави для стягнення з відповідача-2 на користь позивача 500 грн. за Договором поруки.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача – 2 500 грн. за Договором поруки підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 61/222 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Уралмаш» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 61/222 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ферросплавна компанія» (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, код ЄДРПОУ 35350616, п/р 26001010061200 відділення «Харківська регіональна дирекція» ПАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Уралмаш» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 6, оф. 1, код ЄДРПОУ 36925246, п/р 26005038000181 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 322012) 32323 (тридцять дві тисячі триста двадцять три) грн. 20 коп. пені, 333 (триста тридцять три) грн. 54 коп. державного мита, 232 (двісті тридцять дві) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МеталПромПостач» (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12, код ЄДРПОУ 37080097, п/р 26009038000228 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Уралмаш» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 6, оф. 1, код ЄДРПОУ 36925246, п/р 26005038000181 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 322012) грошові кошти в сумі 500 (п’ятсот) грн. 00 коп., 5 (п’ять) грн. 08 коп. державного мита, 3 (три) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 61/222 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.09.11 (відправлено)