Постанова № 18477132, 21.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2011 № 33/171

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № 2 від 01.09.2011 року

від відповідача: не зявились

від третьої особи:не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуПриватного підприємства «Реал Дніпро»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року

у справі№ 33/171 (суддя Мудрий С. М.)

за позовомПриватного підприємства «Реал Дніпро

до Комунального підприємства «Київпастранс»

третя особаГоловне управління Державного казначейства України у місті Києві

простягнення 481219,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 463854,96 грн. за поставлений за договором про закупівлю товару № 06/15-10 від 26.04.2010 року, але неоплачений товар, збитків від інфляції в сумі 12636,66 грн., 3 % річних в сумі 4727,51 грн. та витрат на послуги адвоката в сумі 3000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року, повний текст якого підписаний 28.07.2011 року, у справі № 33/171 в задоволенні позву відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що за умовами спірного договору оплата поставленого товару здійснюється лише після отримання замовником коштів бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 6.1), що найменування органу державного казначейства, через який фактично будуть здійснюватися розрахунки по договору про закупівлю: Головне Управління Державного казначейства України у м. Києві, МФО 820019 (п. 6.5), а, враховуючи, що коштів від Головного Управління Державного казначейства України у м. Києві на оплату не надходило, відповідно до умов п. 6.1. договору строк оплати не настав.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Реал Дніпро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського міста Києва від 1026.07.2011 року у справі №33/171 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не зясовано обставин, що мають значення для справи, а саме обставин щодо того, чи у відповідача дійсно відсутні грошові кошти на бюджетному рахунку для здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 22.08.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Приватного підприємства «Реал Дніпро» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням голови суду № 0123/1/43 від 05.09.2011 року справу № 33/171 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н. Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.

Ухвалою від 07.09.20111 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України у місті Києві.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи позивач апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, відповідач проти її задоволення заперечив та просив оспорюване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

26.04.2010 року позивач та відповідач уклали договір про закупівлю товару № 06/15-10 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався здійснити поставку та передати у власність відповідача вузли та деталі для локомотивів трамвайних та рухомого складу (далі Товар) відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а відповідач зобовязався оплатити та прийняти Товар на умовах Договору.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що загальна вартість Товару, що постачається згідно Договору, становить 3263092,32 грн.

На виконання умов Договору за накладною № 175 від 29.09.2010 року позивач постав відповідачу Товар на загальну суму 463854,96 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями зазначеної накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей № 21 від 20.09.2010 року (а.с. 26-28) та відповідачем не заперечується.

Відповідач вказаний Товар на суму 463854,96 грн. не оплатив, що підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків за 2010 рік, копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 31), та відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що станом на дату винесення рішення по даній справі відповідач спірні кошти позивачу не перерахував, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування, а отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становила 463854,96 грн.

Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що коштів від Головного Управління Державного казначейства України у м. Києві на оплату не надходило, а тому, відповідно до умов п. 6.1. Договору, строк оплати відповідачем Товару не настав, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем окремо за кожну поставлену партію протягом 35 банківських днів з моменту поставки товару. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідачем коштів бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Згідно п. 6.5. Договору найменування органу державного казначейства через який фактично будуть здійснюватися розрахунки по договору про закупівлю: Головне Управління Державного казначейства України у м. Києві, МФО 820019.

Отже, як вбачається з умов Договору, оплата поставленого позивачем Товару здійснюється з рахунку відповідача на рахунок позивача за рахунок бюджетних коштів і обумовлена надходженням цих коштів на рахунок відповідача як одержувача бюджетних коштів.

За правилами ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

При цьому, статтею 511 ЦК України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно ч. 2 ст. 528 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

В даному випадку боржником є відповідач, і саме він має зобовязання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті поставленого останнім Товару.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за виконання ним своїх договірних зобовязань, і це виконання не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких інших осіб.

Відповідач свої договірні зобовязання не виконав, поставлений йому позивачем Товар у строки, визначені п. 6.1 Договору не оплатив, будь-яких доказів того, що таке невиконання повязане з відсутністю бюджетного фінансування суду не надав.

У відзиві на позов відповідач стверджує, що всі обовязки за Договором виконані ним у повному обсязі, оскільки на виконання умов Договору відповідач передав спірну накладну № 175 від 29.09.2010 року для реєстрації бюджетного зобов'язання, яке було зареєстроване Головним Управління Державного казначейства України у м. Києві, що підтверджується відміткою від 30.09.2010 року на копії накладної, доданої ним до відзиву на позов (а.с. 68-69).

Проте, з огляду на викладене вище, посилання відповідача на виконання ним обовязків за Договором в повному обсязі колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки договірним обовязком відповідача є оплата поставленого позивачем Товару протягом 35 банківських днів з моменту поставки Товару.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна особа повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано а ні доказів того, що бюджетного фінансування на оплату спірного товару він не отримував, а ні доказів того, що він вживав всіх залежних від нього заходів для належного виконання свого зобовязання з оплати поставленого позивачем за умовами Договору Товару.

Виходячи з принципу справедливості, який відповідно до статті 3 ЦК України відноситься до загальних засад цивільного законодавства, позивач, поставивши відповідачу спірний Товару, має право отримати за це плату.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково як із доведеного факту виходив з відсутності бюджетного фінансування відповідача для оплати поставки Товару за Договором, внаслідок чого строк виконання відповідачем його договірного зобовязання не настав, і безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 463854,96 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 463854,96 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 12636,66 грн. та 3 % річних в сумі 4727,51 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем договірного зобовязання щодо оплати позивачу поставленого ним Товару матеріалами справи доведений, а суми 3% річних і інфляційних втрат на суму боргу позивач нарахував за період прострочення з урахуванням умов п. 6.1 Договору, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 12636,66 грн. та 3 % річних в сумі 4727,51 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

При цьому, умови п. 8.4 Договору, згідно якого у разі несвоєчасної оплати товару у звязку із затримкою бюджетного фінансування відповідач звільняється від сплати позивачу штрафних санкцій, відшкодування збитків та відповідальності за порушення грошового зобовязання, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки суми, передбачені ст. 625 ЦК України, а ні до штрафних санкцій, а ні до збитків, а ні до видів відповідальності за порушення грошового зобовязання не відносяться.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 3000 грн. слід зазначити наступне.

Матеріли справи містять копію угоди про надання правової допомоги у господарській справі № 03/11 від 01.03.2011 року, укладеної між позивачем як Замовником та Адвокатом Клименко Ігорем Івановичем (а. с. 33-34).

Відповідно до п. 1.2 вказаної угоди Адвокат зобовязується вести претензійну роботу стосовно невиконання КП «Київпастранс» своїх зобовязань за Договором та надати позивачу правову допомогу з підготовки судово процесуальних документів (позовної заяви) з приводу невиконання КП «Київпастранс» своїх зобовязань за Договором

Згідно п. 3.1 Угоди позивач сплачує Адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 3000 грн.

Як слідує з доданої до матеріалів справи копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 03/11 від 01.03.1011 року, позивач сплатив Адвокату 3000 грн. з посиланням на угоду № 03/11 від 01.03.2011 року (а. с. 35).

Позивач вимагає стягнути з відповідача зазначені 3000 грн., вважаючи ці витрати судовими витратами на послуги адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, на які розповсюджуються правила ст. 49 ГПК України.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати на послуги адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Матеріли справи містять копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 2132 від 15.03.2010 року, виданого гр. Клименко Ігорю Івановичу (а.с.36), тобто зазначена особа входить до кола осіб, витрати на оплату послуг яких, при належному їх оформленні і виконанні, є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується факт понесення позивачем витрат на послуги адвоката в сумі 3000 грн., які відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України відносяться до судових витрат і, з огляду на прийняте судом рішення, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 33/171 підлягає скасуванню, позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 463854,96 грн., збитків від інфляції в сумі 12636,66 грн., 3 % річних в сумі 4727,51 грн. та витрат на послуги адвоката в сумі 3000 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, апеляційна скарга Приватного підприємства «Реал Дніпро» підлягає задоволенню.

З огляду на досліджені судом обставини справи, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Реал Дніпро» на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 33/171 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 33/171 скасувати.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного підприємства «Реал Дніпро» (49055, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 129-А, ідентифікаційний код 25526370) основний борг в сумі 463854 (чотириста шістдесят три тисячі вісімсот пятдесят чотири) грн. 96 коп., збитки від інфляції в сумі 12636 (дванадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 66 коп., 3 % річних в сумі 4727 (чотири тисячі сімсот двадцять сім) грн. 51 коп., витрати по сплаті державного мити в сумі 4812 (чотири тисячі вісімсот дванадцять) грн. 19 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 3000 (три тисячі) грн.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного підприємства «Реал Дніпро» (49055, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 129-А, ідентифікаційний код 25526370) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 2406 (дві тисячі чотириста шість) грн. 10 коп.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 33/171.

Головуючий суддя

Судді