Рішення № 18476086, 13.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2011 Справа № 5024/1472/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

до відповідача-1-товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський інвестиційний промисловий синдикат" м. Херсон

до відповідача-2: управління комунальної власності Херсонської міської ради

за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 м. Херсон

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача приватний підприємець ОСОБА_1, уповноважена особа ОСОБА_3

від відповідача -1 - уповноважена особа Білецький О.В.

від відповідачса-2 уповноважена особа Щербина А.М.

від третьої особи не прибув

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський інвестиційний промисловий синдикат" (відповідач-1), управління комунальної власності Херсонської міської ради (відповідач-2), ОСОБА_2 (третя особа без самостійних вимог на предмет спору) та просить визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 15.10.2009року відповідно до якого Херсонська міська рада, в особі Фонду комунального майна м.Херсона (правонаступником якого є управління комунальної власності Херсонської міської ради) продала товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонський інвестиційний промисловий синдикат" нежилі приміщення №8, 8а, 8б, 8в, 8г загальною площею 79,7 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_2.

Позивач зазначає, що оспорюваний ним договір не відповідає вимогам закону, порушує його права та є недійсним у звязку з недодержанням відповідачем-1 в момент його вчинення вимог встановлених ст.ст. 215, 203 ЦК України.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що на момент звернення до суду права та охоронювані законом інтереси позивача спірним договором не порушуються, оскільки він не є орендарем, так як втратив право на оренду обєкту який було відчужено за спірним договором, тому у такий спосіб він не забезпечить захисту та відновлення свого порушеного права. Крім того, право власності на спірний обєкт належить ОСОБА_2 відповідно до рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 16.12.2009року у справі № 2-8012/09, а рішенням цього ж суду від 17.09.2010року у справі №2-4774/10 встановлено, що відповідно до ст. 770 ЦК України права та обовязки орендодавця за договором оренди № 35/Н від 28.12.2007року перейшли до ОСОБА_2 та прийнято рішення про розірвання договору оренди і виселення позивача із займаних приміщень. Зазначене судове рішення позивачем виконано добровільно та 03.12.2010року звільнено орендовані ним нежилі приміщення по АДРЕСА_2, тому на день звернення з позовом він не є орендарем зазначених приміщень, у звязку з чим відповідач-1 вважає, що його права не порушені, а предмет позову не забезпечить поновлення його порушеного права.

Відповідач-2 також не визнає позовні вимоги та зазначає, що відповідно до рішення Херсонської міської ради №966 від 10.10.2008року було доповнено програму відчуження комунального майна затверджену рішенням міської ради від 06.06.2008року №846 переліком обєктів, які підлягають відчуженню шляхом викупу (додаток №1). Пунктом 3 додатку №1 до рішення №966 зазначено обєкт нежилих приміщень №8, 8а, 8б, 8в , 8г (літ.А) які розташовані в АДРЕСА_2 та підлягають приватизації орендарем ПП ОСОБА_1, але за умови обовязкового дотримання вимог ст.51 Закону України «Про державну програму приватизації». В іншому випадку обєкт підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Оскільки рішенням господарського суду Херсонської області від 19.05.2011року по справі №5024/202/2011 встановлено, що позивачем було проведено капітальний ремонт в орендованих приміщеннях, а не їх поліпшення, відповідач-2 вважає, що і права на приватизацію майна шляхом викупу відповідно до ст. 51 Державної програми приватизації позивач не мав, тому майно підлягало відчуженню шляхом проведення аукціону, що і було зроблено Фондом., а спірний договір укладався за результатами аукціону.

Третя особа позовні вимоги також вважає необґрунтованими з посиланням на те, що спірний обєкт було відчужено відповідачем-2 в межах чинного законодавства, а відповідач-2 діяв від імені та в інтересах територіальної громади, як уповноважений представник власника. Власник майна, яке було придбано третьою особою, не оскаржує дійсність договору купівлі-продажу, тому позивач, як колишній орендар, зобовязаний довести що цим договором порушуються його права і охоронювані законом інтереси. Позивач раніше звертався до господарського суду з позовом, яким серед іншого, просив визнати недійсним спірний договір, але ухвалою від 09.03.2010року за №13/542 позов повернено позивачу без розгляду.

Третя особа також зазначає, що право власності на обєкт, який є предметом спірного договору купівлі-продажу, належить йому, як добросовісному набувачу, на підставі судових рішень, він звертався до позивача з вимогою про сплату орендної плати, але позивач ухилився він здійснення розрахунків у звязку з чим рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 17.09.2010року було розірвано договір оренди та виселено позивача із орендованих приміщень. Рішення суду виконано і позивач звільнив орендоване майно, тому станом на день звернення з позовом його права не були порушені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

15 жовтня 2009року між Херсонською міською радою, в особі Фонду комунального майна м.Херсона, правонаступником якого в результаті реорганізації є управління комунальної власності Херсонської міської ради (відповідач -2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський інвестиційний промисловий синдикат" (відповідач-1) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, який зареєстровано в державному реєстрі за № 489.

Згідно з цим договором Фонд комунального майна передав у власність відповідача-1 нежилі приміщення №8, 8а, 8б, 8в, 8г загальною площею 79,7 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_2.

В наступному, відповідно до рішення Суворовського районного суму м.Херсона від 16.12.2009року по справі №2-8012/09 право власності на обєкти нерухомого майна , які є предметом договору купівлі-продажу від 15.10.2009року, визнано за ОСОБА_2, якого було залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15 жовтня 2009року, посилаючись на те, що він не відповідає вимогам закону та порушує його права і охоронювані законом інтереси і укладений всупереч інтересам держави. Підставою позовних вимог позивач зазначає ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.12.2007року між позивачем та комунальним підприємством «Сервіс-опт»виконавчого комітету Херсонської міської ради укладено договір оренди комунального майна № 35/Н, відповідно до якого в користування позивача на умовах оренди передано комунальне майно вбудоване нежиле приміщення№8 (літ.А) загальною площею 82,6 кв.м. в адміністративній будівлі яка знаходиться на балансі КП «Сервіс-опт»та розташована по АДРЕСА_2.

На виконання пункту 6.2 договору оренди позивач за власний рахунок здійснив ремонт орендованого обєкту на загальну суму 31855грн.00коп. у звязку з чим 03.03.2008року звернувся з заявою до Фонду комунального майна м.Херсона (далі - Фонд) про включення до Програми приватизації комунального майна орендованих приміщень №8, 8а, 8б, 8в, 8г загальною площею 79,7 кв.м. які розташовані в АДРЕСА_2.

Рішенням Херсонської міської Ради №846 від 06.06.2008року затверджено Програму відчуження комунального майна Херсонської міської територіальної громади на 2008-2009роки (додаток №1), яка діє до затвердження чергової Програми відчуження комунального майна.

Рішенням Херсонської міської Ради №966 від 10.10.2008року доповнено Програму відчуження комунального майна Херсонської міської територіальної громади на 2008-2009роки, затверджену рішенням Херсонської міської Ради №846 від 06.06.2008року переліком обєктів, що перебувають у комунальній власності і підлягають відчуженню шляхом викупу додатком №1. Відповідно до п.3 додатку №1 цього рішення нежилі приміщення №8, 8а, 8б, 8в, 8г загальною площею 79,7 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_2 підлягали приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

На виконання рішення Херсонської міської ради № 966 від 10.10.2008року, Фондом комунального майна 29.10.2008року було видано наказ №376 «Про затвердження переліку обєктів, що підлягають відчуженню»відповідно до якого приміщення №8, 8а, 8б, 8в, 8г загальною площею 79,7 кв.м. які розташовані в АДРЕСА_2 підлягають відчуженню шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

В наступному, 01.07.2009року наказом Фонду комунального майна №32 було змінено спосіб приватизації зазначеного обєкту і відповідно до цього наказу нежилі приміщення №8, 8а, 8б, 8в, 8г загальною площею 79,7 кв.м. які розташовані в АДРЕСА_2 підлягали відчуженню шляхом продажу на аукціоні.

Крім цього, відповідно до наказу Фонду №73 від 22.09.2009року зазначені приміщення підлягали відчуженню шляхом викупу одному покупцеві, який був зареєстрований учасником аукціону - товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонський інвестиційний промисловий синдикат" (відповідач-1), з яким Фонд комунального майна і уклав спірний договір купівлі-продажу від 15.10.2009року.

Накази Фонду комунального майна №32 від 01.07.2009року та №73 від 22.09.2009року визнані недійсними та скасовані рішенням господарського суду Херсонської області від 27.09.2010року по справі №14/145-ПН-10, яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2011року та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.09.2010року по справі №14/145-ПН-10 встановлено, що спірними наказами №32 від 01.07.2009року та №73 від 22.09.2009року Фонд, без відповідних правових підстав, змінив встановлений рішенням Херсонської міської ради спосіб та передбачений законом порядок приватизації орендованого позивачем майна, чим порушив вимоги Закону України «Про Державну програму приватизації», закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Таким чином рішенням господарського суду від 27.09.2010року по справі №14/145-ПН-10 встановлені факти, які відповідно до ст.. 35 ГПК України не підлягають повторному доведенню та якими доказано, що Фонд своїми незаконними діями, що полягали в прийнятті незаконних наказів №32 від 01.07.2009року та №73 від 22.09.2009року, порушив вимоги Закону України «Про державну програму приватизації», Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.4, абз.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки ним незаконно змінено спосіб приватизації з відчуження майна шляхом його викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на відчуження шляхом викупу одному покупцеві, який був зареєстрований учасником аукціону, чим порушено права позивача на викуп нежилих приміщень.

Крім того, обєкт приватизації було продано за спірним договором за 137945грн., в той час як за висновком експерта та наказу Фонду від 15.12.2008року №406 їх реалізація повина бути здійснена за 163585грн.00коп., тому бюджет м.Херсона в результаті укладення договору від 15.10.2009року недоотримав 25640грн.00коп.

Оскільки накази Фонду комунального майна №32 від 01.07.2009року та №73 від 22.09.2009року визнані недійсними та скасовані з моменту їх прийняття, залишається чинним рішення Херсонської міської ради № 966 від 10.10.2008року та наказ Фонду комунального майна наказ №376 «Про затвердження переліку обєктів, що підлягають відчуженню»відповідно до якого приміщення №8, 8а, 8б, 8в, 8г загальною площею 79,7 кв.м. які розташовані в АДРЕСА_2 підлягають відчуженню шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Пунктом 2 цієї Постанови передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням вищезазначених обставин, Фонд, без відповідних правових підстав, змінив встановлений рішенням Херсонської міської ради №699 від 10.10.2008року спосіб та порядок приватизації орендованого позивачем майна, чим порушив право позивача на викуп орендованого майна у встановлений Херсонською міською радою спосіб та здійснив відчуження комунального майна на користь відповідача-1, уклавши з ним договір купівлі-продажу від 15.10.2009року.

Спірний договір укладений без волі власника Херсонської міської ради, якою не приймалося рішення щодо відчуження майна на користь відповідача-1, як і не приймалося рішення про відчуження нежилих приміщень, які є предметом оспорюваного договору, шляхом проведення аукціону. Фонд комунального майна, якому делеговано повноваження власника, щодо приватизації комунального майна, яке відчужується відповідно до затверджених Радою переліків, діяв всупереч вимогам закону та при відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності уклав спірний договір купівлі-продажу від 15.10.2009року.

Таким чином, оспорюваний договір від 15.10.2009року не відповідає вимогам закону, вчинений Фондом з перевищенням повноважень, оскільки власник майна - Херсонська міська рада, не приймала рішення про відчуження майна шляхом проведення аукціону, а накази Фонду від 01.07.2009року №32 та від 22.09.2009року №73 визнані недійсними.

Судом відхиляються посилання відповідачів та третьої особи на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки, як зазначено вище, неправомірними діями щодо зміни способу приватизації, результатами яких було проведення аукціону та укладення оспорюваного договору купівлі продажу з відповідачем-1, Фонд порушив права і охоронювані законом інтереси позивача на викуп орендованого майна. Зазначений факт підтверджено також і постановою Вищого господарського Суду України від 06.07.2011року при розгляді касаційної скарги по справі №14/145-ПН-10.

Той факт, що станом на день звернення з позовом позивач не є орендарем майна, яке було відчужене за договором купівлі-продажу від 15.10.2009року, не є доказом відсутності у нього права на захист цивільного права та звернення до суду відповідно до ст.. 15 ЦК України, 16 ЦК України з позовом про визнання недійсним договору. Так, відповідно до статті 15 ЦК України під порушенням права слід розуміти такий стан субєктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого субєктивне право особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права повязане з позбавленням його носія можливості здійснити своє право повністю або частково. Саме укладенням спірного договору на підставі наказів Фонду, які визнані судом недійсними з моменту їх укладення та при відсутності рішення власника про відчуження нежилих приміщень шляхом проведення аукціону, позивач був позбавлений можливості здійснити своє право на приватизацію орендованого майна на підставі чинного рішення Херсонської міської ради від 10.10.2008року №966.

При цьому, згідно з пунктами 2, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є недодержання стороною вимог, які встановлені ст.. 203 ЦК України саме на момент вчинення цього правочину. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Станом на день укладення спірного договору 15.10.2009року, позивач не був позбавлений статусу орендаря за договором оренди від 28.12.2007року, та мав право на приватизацію зазначеного майна відповідно до рішення Херсонської міської ради № 966 від 10.10.2008року і наказу Фонду від 29.10.2008року №376, оскільки право власності на нежилі приміщення №8, 8а, 8б, 8в, 8г (літ.А) площею 79, 7 кв.м. , які розташовані в АДРЕСА_2, за ОСОБА_6 визнано Суворовським районним судом м.Херсона значно пізніше - 16.12.2009року. Договір оренди станом на 15.10.2009року також був чинним.

Посилання відповідача-2 на те, що відповідно до рішення Херсонської міської ради № 966 від 10.10.2008року комунальне майно, а саме - нежилі приміщення №8, 8а, 8б, 8в, 8г (літ.А) площею 79, 7 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_2, підлягало приватизації шляхом викупу лише за умови дотримання вимог ст.. 51 Державної програми приватизації та здійснення відповідачем поліпшень орендованого майна вартістю не менше ніж 25 відсотків залишкової вартості, а позивачем такі поліпшення не здійснені, не є підставою відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним спірного договору, так як в будь-якому випадку власником майна - Херсонською міською радою, не приймалося рішення про встановлення способу приватизації спірного майна шляхом проведення аукціону, а договір укладався саме за результатами аукціону, який було проведено на підставі незаконного наказу Фонду, тобто права на відчуження майна саме відповідачу-1, як єдиному учаснику аукціону, у Фонду не було. До того ж, рішення господарського суду від 19.05.2011року по справі №5024/202/2011 на момент укладення спірного договору не існувало, тому про те, що відповідачем здійснено капітальний ремонт орендованих приміщень, а не їх поліпшення, Фонд на момент укладення договору не знав, а відповідність договору вимогам закону оцінюється судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на вищезазначені обставини, спірний договір від 15.10.2009 року не відповідає вимогам ч.1 ст. 215, ч.1, 2 ст. 203 ЦК України, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Реституція, як наслідок недійсності правочину, в межах цього спору застосовуватися не може, оскільки майно вибуло із власності сторони за спірним договором відповідача-1 та перебуває у власності третьої особи на підставі рішення суду, тому відповідач-1, як покупець за договором не може повернути його продавцю.

Судові витрати відповідно до с ст. 49 ГПК України відносяться судом на відповідача-2, оскільки спір виник з вини неправомірних дій Фонду комунального майна.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15 жовтня 2009 року нежилих приміщень №№ 8, 8а, 8б, 8в, 8г (літ.А) розташованих за адресою: м. Херсон вул.. Некрасова, 2, укладений між Херсонською міською радою в особі Фонду комунального майна міста Херсона та товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонський інвестиційний промисловий синдикат", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 489.

3.Стягнути з управління комунальної власності Херсонської міської ради м. Херсон, пр. Ушакова 37, ідентифікаційний код 37465469, інші реквізити невідомі на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, інші реквізити невідомі - 85грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 15.09.2011р.