Рішення № 18476087, 06.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2011 Справа № 4/229-ПН-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон

до Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод", м.Берислав

про визнання недійсним наказу та визнання права власності

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод", м.Берислав

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон

про визнання права власності

за участю

представників сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним)- ОСОБА_1., заст. нач. юр. відділу, дов. №25 від 12.20.2010р.

від відповідача ( позивач за зустрічним) - не прибув

Сутність справи: Позивач ( Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон) звернувся з позовом, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати наказ РВ ФДМ України по Херсонській області від 29.11.1995р. №1017 в частині внесення до статутного фонду відповідача (ВАТ "Бериславський машинобудівний завод") гуртожитку, розташованого за адресою: м.Берислав, вул.Херсонська, 169-а, а також просить суд визнати за ним право власності на вказаний гуртожиток.

Відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання за ним права власності на спірний об'єкт - гуртожиток на 220 місць, що знаходиться у м.Бериславі по вул.Херсонській, 169-а за набувальною давністю, який був прийнятий для сумісного розгляду з первісним згідно ухвали від 17.05.2011р.

Первісний позов обгрунтований тим, що спірний гуртожиток входить до складу житлового фонду, як державний житловий фонд, на момент приватизації державного підприємства знаходився на балансі та у повному господарському віданні останього, однак право власності на спірний об'єкт не отримувало та не мало права включати його до статутного фонду створеного внаслідок приватизації ВАТ.

Відповідно до ст.5 Житлового кодексу України такі об'єкти підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад у порядку та строки, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

На момент здійснення приватизації підприємства позивача порядок та строки передачі гуртожитків до комунальної власності не були унормовані.

Крім того, регіональним відділенням відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом ФДМ України від 25.11.2003р. №2097, виданий Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу ВАТ "Бериславський машинобудівний завод". Цей Перелік згідно з вимогами Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності ВАТ на приватизоване майно, в якому спірний гуртожиток відсутній.

Відтак, спірне майно на підставі наказу РВ ФДМУ від 29.11.1995р. №1017 "Про створення ВАТ "Бериславський машинобудівний завод", яким затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства до статутного фонду ВАТ включено безпідставно.

Окрім того, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. по справі №7/223-ПН-09, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2010р., скасоване рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2009р. по справі №7/223-ПН-09 (яким був задоволений позов ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" до РВ ФДМУ по Херсонській області і за позивачем було визнано право власності на спірний об'єкт гуртожитку), а позивачу було відмовлено у визнанні за ним права власності на спірний гуртожиток.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на пропуск позивачем встановленого ст.71 ЦК України строку позовної давності для захисту порушеного права, набуття права власності на спірний об'єкт на законних підставах з відома позивача в процесі приватизації державного майна підприємства.

Відповідач звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності для захисту порушеного права, мотивоване тим, що відповідно до інвентаризаційного опису №2 від 31.08.1995р. на балансі державного підприємства машинобудівного заводу знаходились три гуртожитки, в тому числі спірний гуртожиток на 220 місць. Зазначені гуртожитки були включені до статутного фонду ВАТ, що підтверджується актом оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства.

01.01.2009р. набув чинності Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", відповідно до якого мешканці гуртожитків можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації. Дія зазначеного Закону не поширюється на гуртожитки, які знаходяться у приватній власності.

23.01.2008р. до РВ ФДМУ надійшло звернення мешканців спірного гуртожитку щодо підвищення власником гуртожитку розміру квартирної плати, безпідставне переселення та підселення одиноких мешканців та порушення прав мешканців гуртожитку на приватизацію житла, оскільки товариство не має наміру передати його до комунальної власності міста.

Враховуючи особливості чинного законодавства, що регулює правовідносини приватизації, зважаючи на дату набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", момент звернення мешканців гуртожитку до РВ ФДМУ, дату прийняття судового рішення про відмову позивачу у визнанні за ним права власності на спірний гуртожиток, господарський суд визнає причину пропуску строку позовної давності поважною, в зв'язку з чим, керуючись п.5 ст.267 ЦК України, порушене право підлягає захисту.

Зустрічний позов про визнання за ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" права власності на спірний гуртожиток за набувальною давністю обгрунтований тим, що зазначений об'єкт до статутного фонду товариства увійшов за актом прийому-передачі державного майна №84 від 25.12.1995р. з відома РВ ФДМУ, що свідчить про те, що позивач за зустрічним позовом добросовісно заволодів майном та, починаючи з 25.12.1995р., більше п'ятнадцяти років відкрито і безперервно володіє будівлею гуртожитку, несе тягар утримання, здійснюючи поточні ремонти, прибирання, сплачує орендну плату за земельну ділянку, на якій розташована будівля гуртожитку.

Позов обгрунтовано правовими нормами статей 322 та 344 ЦК України.

РВ ФДМУ по Херсонській області зустрічний позов не визнає, зважаючи на те, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, знаходження державного майна на балансі господарського товариства, створеного в процесі приватизації, тощо виключає застосування набувальної давності.

Правочинність володіння - це заснована на законі (юридично забезпечена) можливість мати у себе дане майно, утримувати його у власному господарстві (рахувати на балансі).

З наведеного вбачається, що товариство законно користувалось спірним майном, яке знаходилось на його балансі. Поряд з цим, держава ніколи не відмовлялась від спірного об'єкта, про що свідчать порушені господарським судом справи №4/229-ПН-09 та №7/223-ПН-09 за участю позивача і відповідача, а також те, що у задоволенні позову про визнання за товариством права власності на спірний гуртожиток було відмовлено.

В процесі звернення з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на будівлю гуртожитку на 220 місць, позивачем на підставі платіжного доручення №5408 від 14.03.2011р. було сплачено 85грн. державного мита, виходячи з предмета спору немайнового характеру.

З огляду на те, що державне мито з позовних заяв про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та приписів пунктів 29 та 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита та становить 1% від вартості вказаного майна, але не менше 5 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.п."а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України" Про державне мито") зустрічна позовна заява згідно ухвали господарського суду Херсонської області від 15.03.2011р. була повернута без розгляду з посиланням на приписи п.4 ст.63 ГПК України.

На підставі постанови апеляційного господарського суду, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду, ухвала місцевого суду була скасована, в зв'язку з чим зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду.

В мотивувальних частинах постанов зазначено, що у випадку, коли позивач у заяві не вказує суму позову або встановити точно його ціну неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо встановлює розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову.

Зважаючи на те, що суддя, не маючи відповідного фаху, не може навіть приблизно попередньо встановити вартість п'ятиповерхової будівлі гуртожитку (що робиться з врахуванням зносу та багатьох інших чинників), приймаючи зустрічну позовну заяву до розгляду згідно ухвали від 17.05.2011р., а також поновлюючи провадження по ній згідно ухвали від 28.07.2011р., господарський суд двічі зобов'язував позивача за зустрічним позовом надати оцінку вартості спірного майна з метою визначення підлягаючого до сплати державного мита.

Факт одержання ВАТ зазначених ухвал підтверджено наданими в матеріали справи належними доказами - повідомленнями Укрпошти ф.119 про вручення ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" зазначених ухвал.

На дату (06.08.2011р.), призначену для розгляду справи, вимоги господарського суду щодо подання необхідних доказів для визначення підлягаючого до сплати державного мита залишились невиконаними без пояснення поважності причин, що унеможливили таке виконання.

На день, призначений для розгляду справи, позивач за зустрічним позовом звернувся з телеграмою про відкладення розгляду справи на жовтень в зв'язку з тривалою хворобою юриста.

Зважаючи на дату поновлення провадження (28.07.2011р.), встановлений ст.69 ГПК України строк для її вирішення закінчується 28.09.2011р. Частина 3 ст.69 ГПК України передбачає можливість продовження строку вирішення справи на 15 днів у виняткових випадках за клопотанням сторони.

Представник позивача просить суд розглянути справу в межах встановленого ст.69 ГПК України строку, оскільки хвороба юриста, до того ж не підтверджена належними доказами, не є винятковим випадком, що унеможливлює розгляд справи у передбачені строки, провадження у справі порушено ще 23.10.2009р., відповідачем у наданих відзивах, поясненнях викладена правова позиція щодо заявлених позовів.

Врахувавши доводи позивача, зважаючи на надання відповідачем письмових заперечень з викладенням правової позиції щодо предмета первісного позову та зустрічного позову, виконання господарським судом процесуального обов'язку щодо належного повідомлення відповідача про дату і місце розгляду справи, те, що тривала хвороба представника не є винятковим випадком, за наявності якого розгляд справи може бути продовженим на 15 календарних днів, суд розглядає справу без участі представника відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Зважаючи на те, що сплачене позивачем державне мито (85грн.) по заявленому предмету спору не відповідає встановленому, про що ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" був обізнаний, виходячи з прийнятих судових актів по цій справі, натомість не виконав вимоги суду щодо надання необхідних доказів (акт оцінки, балансова вартість й інше) для встановлення суми державного мита, що підлягає сплаті по заявленій вимозі, господарський суд визначить розмір підлягаючого до сплати державного мита по вимозі про визнання права власності, виходячи з балансової вартості спірного майна, визначеної у складеному ВАТ "БМЗ" переліку гуртожитків, що підлягають передачі до комунальної власності станом на 01.06.2004р., підписаному керівником і головним бухгалтером.

Заслухавши пояснення представника позивача, надані у попередніх засіданнях пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Наказом регіонального відділення ФДМУ по Херсонській області від 29.11.1995р. №1017 "Про створення ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства "Бериславський машинобудівний завод імені 60-ти річчя Великої Жовтневої революції" створене ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" шляхом перетворення державного підприємства та затверджено статут товариства.

На підставі наказу та затвердженого ним акту оцінки до статутного фонду ВАТ включений гуртожиток, розташований в м.Бериславі, по вул.Херсонській, 169-а.

За підстав, викладених у описовій частині рішення, позивач просить суд визнати недійсним наказ від 29.11.1995р. №1017 в частині внесення до статутного фонду ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" гуртожитку, розташованого в м.Бериславі по вул.Херсонській, 169-а, інвент. номер 7050, а також визнати за державою в особі РВ ФДМУ по Херсонській області право власності на спірний гуртожиток.

Надавши оцінку доводам сторін та з'ясувавши обставини справи, суд визнав позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Відповідно до Указу Президента України від 29.11.1994р. №699/94 на підставі наказу відповідача від 29.11.1995р. №1017 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ""Бериславський машинобудівний завод"", створено ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" шляхом перетворення державного підприємства, затверджено статут ВАТ.

За актом прийому-передачі державного майна від 25.12.1995р. №84 вбачається, що засновник ( відповідач у справі) передав, а АТВТ "БМЗ" прийняло майно цілісного майнового комплексу державного підприємства "БМЗ" загальною вартістю 399358000000 карбованців згідно акту інвентаризації станом на 01.09.1995р. у власність товариства для створення статутного фонду в обмін на акції.

Зазначена обставина підтверджується матеріалами інвентаризаційного опису №2 від 31.05.1995р. основних засобів, проведеного з метою визначення оцінки майна державного підприємства на момент приватизації.

Спірний гуртожиток на момент приватизації знаходився на балансі державного підприємства за інв. №7050.

Згідно п.16 акту оцінки та п.5.1 статуту ВАТ статутний капітал товариства становить 3977940грн. та поділений на 15911760 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25грн. кожна. Таким чином, РВ ФДМУ по Херсонській області є єдиним засновником ВАТ "БМЗ" з 100% часткою у статутному фонді.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній на момент приватизації, дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. Таким чином, дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду.

Відповідно до положень ст.4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Статтями 127-131 Житлового кодексу Української РСР та п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки.

Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то гуртожитки є об'єктами державного житлового фонду.

Питання приватизації державного житлового фонду врегульовано Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Відповідно до ст.1 цього Закону приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир в гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій.

Статтею 3 Закону встановлені способи приватизації державного житлового фонду. Зазначена правова норма не передбачає такого способу приватизації державного житлового фонду, як передача його до статутного фонду підприємств, установ та організацій.

Таким чином, спірний гуртожиток, будучи об'єктом державного житлового фонду, не міг бути переданий позивачу у власність, а лише в оперативне управління або господарське відання відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

З огляду на викладене, передача позивачем спірного гуртожитку до статутного фонду товариства у власність не відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент вчинення оспорюваних дій, тому такі дії є незаконними.

Отже, наказ РВ ФДМУ по Херсонській області від 29.11.1995р. №1017 в частині внесення до статутного фонду ВАТ "БМЗ" гуртожитку, розташованого у м.Бериславі по вул.Херсноській, 169-а, прийнятий з порушенням вищеперелічених правових норми і суд визнає його недійсним.

Щодо визнання за державою в особі позивача права власності на спірний гуртожиток , то суд враховує наступне.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судовими рішеннями, зокрема, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. по справі №7/223-ПН-09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2010р., встановлено незаконність набуття права власності ВАТ "БМЗ" на спірний гуртожиток.

Постановою апеляційного суду скасовано рішення місцевого господарського суду від 01.12.2009р. у справі №7/223-ПН-09 за позовом ВАТ "БМЗ" до РВ ФДМУ по Херсонській області про визнання за позивачем права власності на спірний гуртожиток, у задоволенні позову відмовлено.

Зазначеними судовими актами встановлено, що передача гуртожитку на 220 місць за адресою: м.Берислав, вул.Херсонська, 169-а до статутного фонду товариства не відповідає вимогам законодавства, позбавила громадян, які на законних підставах тривалий час зареєстровані та фактично проживають у цьому гуртожитку та не мають іншого власного житла, фактичної реалізації конституційного права на житло у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Судові витрати, пов'язані з розглядом первісного позову покладаються на відповідача, у тому числі: 85грн. державного мита по вимозі немайнового характера (визнання недійсним наказу) та 7492грн. 53коп. по вимозі про визнання права власності на майно, 236грн. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Зважаючи на невиконання відповідачем вимог суду щодо надання відомостей про вартість спірного майна, суд визнав розмір підлягаючого до сплати державного мита, виходячи з балансової вартості гуртожитку інв. номер 7050 по вул.Херсонській, 169-а, яка станом на 01.06.2004р. становила 749 253грн. 11коп. Балансова вартість спірного гуртожитку визначена у складеному ВАТ "БМЗ" переліку гуртожитків, що підлягають передачі до комунальної власності, підписаному керівником і головним бухгалтером (т.1, зворотна сторона арк.40).

За зустрічним позовом.

Відповідачем заявлений зустрічний позов, в якому він просить визнати за ним право власності на спірний гуртожиток за набувальною давністю, керуючись приписами статей 322 та 344 ЦК України, те, що добросовісно заволодів будівлею та, починаючи з 25.12.1995р., відкрито та безперервно володіє та утримує будівлю гуртожитку.

Проте, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи ч.1 ст.344 ЦК України, оскільки набувальна давність поширюється на випадки фактичного безтитульного володіння чужим майном.

У конкретному випадку позивач за зустрічним позовом володів майном на підставі встановлених юридичних фактів (зокрема, включення його до статутного фонду товариства в процесі приватизації), законність яких була оспорена.

Як було встановлено судовими рішенням у справі №7/223-ПН-09, передача спірного гуртожитку як об'єкта державного житлового фонду до статутного фонду у власність товариства відбулась з порушенням діючого законодавства, позивачу за зустрічним позовом відмовлено у визнанні за ним права власності на гуртожиток.

Таким чином, право власності на цей об'єкт оспорено державою в особі РВ ФДМУ по Херсонській області, що виключає можливість застосування до спірних відносин норми ч.1 ст.344 ЦК України.

Зважаючи на викладене, зустрічний позов є безпідставним, задоволенню не підлягає.

З позивача за зустрічним позовом стягується до державного бюджету України 7407грн. 53коп. державного мита, зважаючи на те, що при зверненні з позовом було сплачено 85грн. державного мита, виходячи з вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 29.11.1995р. №1017 в частині внесення до статутного фонду ВАТ ""Бериславський машинобудівний завод" гуртожитку, розташованого в м.Бериславі по вул.Херсонській, 169-а, інв. номер 7050.

Визнати за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м.Херсон, б-р Мирний, 3, код ЄДРПОУ 21295778, право власності на гуртожиток інв.№7050, розташований у м.Бериславі по вул.Херсонській, 169-а.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод", м.Берислав, вул.25-річчя Жовтня, 73, код ЄДРПОУ 211004, р.рахунок 260027566 у ВАТ ХОД "Райффайзен Банк Аваль", м.Херсон, МФО 352093:

- в доход держбюджету 7577грн. 53коп. держмита, отримувач УДК у м.Херсоні, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, Банк ГУДКУ по Херсонській області, МФО 852010, КБК 22090200, символ звітності банку 095; стягувач ДПІ у Бериславському районі;

- 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, отримувач платежу УДК м. Херсона, р/р 31218264700002, Банк ГУДКУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 24104230, призначення платежу: ККД 22050003, символ звітності банку 264; стягувач ДПІ у Бериславському районі;

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод", м.Берислав, вул.25-річчя Жовтня, 73, код ЄДРПОУ 211004, р.рахунок 260027566 у ВАТ ХОД "Райффайзен Банк Аваль", м.Херсон, МФО 352093, в доход держбюджету 7407грн. 53коп. держмита, отримувач УДК у м.Херсоні, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, Банк ГУДКУ по Херсонській області, МФО 852010, КБК 22090200, символ звітності банку 095; стягувач ДПІ у Бериславському районі.

4. Накази стягувачу видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.О. Задорожна

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

22.09.2011