Постанова № 18474317, 27.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р.Справа № 5016/2167/2011(11/17)

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Лашина В.В. Суддів:Єрмілова Г.А. Воронюка О.Л. При секретарі:Хом'як О.С.

за участю представників учасників процесу:

від ТОВ „Трейдінг Агро”: не зявився

від ТОВ „Шер К”: ОСОБА_2 довіреність від 13.05.2011 р.

від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва: ОСОБА_3 довіреність № 432/9/10-00 від 17.01.2011 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області від 26.07.2011р.

по справі № 5016/2167/2011(11/17)

за заявою ТОВ „Трейдінг Агро”

до ТОВ „Шер К”

про банкрутство

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04 липня 2011 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Агро»(далі ТОВ «Трейдінг Агро») було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Шер К»(в подальшому ТОВ «Шер К») за ознаками ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі за текстом Закон про банкрутство) у звязку з відсутністю керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 26.07.2011 р. (суддя Василяка К.Л.) визнані грошові вимоги ТОВ «Трейдінг Агро»в розмірі 35114,13 грн.; ТОВ «Шер К»визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 (ліцензія серії АВ № НОМЕР_1 від 14.09.2006 р.), якого зобовязано здійснити ліквідацію банкрута відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Не погоджуючись з цією постановою, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі просить її скасувати та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскільки провадження у справі порушено передчасно, без належних доказів відсутності юридичної особи за місцезнаходженням, а також через те, що аналіз положень ст. 52 Закону про банкрутство дозволяє дійти до висновку про те, що кредитор може звернутися з відповідною заявою лише при наявності декількох ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності, а не лише однієї з них. Боржник у 2010 році звітував про свою діяльність з показниками фінансово-господарської діяльності понад 108146,074 млн. грн., що спростовує нездійснення ним підприємницької діяльності.

В відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута ОСОБА_2 зазначає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва підлягає припиненню, посилаючись на те, що з матеріалів справи і з апеляційної скарги не вбачається звернення скаржника з грошовими вимогами до ліквідатора боржника в установленому порядку, внаслідок чого останній не являється учасником справи про банкрутство ТОВ «Шер К».

Представник ТОВ «Трейдінг Агро»в судове засідання не зявився, хоча кредитор був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі, своїм правом на участь в судовому засіданні останній не скористався.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників скаржника і ліквідатора банкрута, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з п. 104 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»наявність усіх передбачених підстав, визначених ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, не вимагається, що спростовує твердження апелянта про необхідність наявності декількох ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).

За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

З витягу з Єдиного державного реєстру станом на 17.06.2011 р. вбачається про внесення запису про відсутність боржника за місцезнаходженням.

Про відсутність боржника свідчить й акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 22.08.2011 р. № 2771/23-200/33436701.

Отже, твердження апелянта про передчасність порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Шер К»спростовується матеріалами справи.

До того ж, частиною 3 статті 6 Закону про банкрутство встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому, ч. 3 ст. 6 згаданого Закону є загальною, а стаття 52 Закону про банкрутство передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

У звязку з цим, питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону про банкрутство, в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство , у тому числі вимоги до складу вимог ініціюючого кредитора, регулюються загальними нормами Закону. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові від 21.12.2010 р. у справі № 01/1074.

Застосовуючи зазначені положення Закону, слід виходити із системного аналізу норм Закону, зокрема положень статті 1, якими дано визначення поняття «безспірні вимоги кредиторів». Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Таким чином, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у ч. 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ТОВ «Трейдінг Агро»підтверджуються рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.04.2011 р. по справі № 5016/585/2011 (1/43), що набрало законної сили, наказом господарського суду Миколаївської області від 21.04.2011 р. по цій справі, а також постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2011 р.

Таким чином, ініціюючим кредитором були надані усі необхідні документи про відсутність ТОВ «Шер К»за юридичною адресою та докази безспірності своїх вимог до боржника, а відтак судом першої інстанції обґрунтовано винесено постанову про визнання ТОВ «Шер К»банкрутом.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова господарського суду Миколаївської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 26.07.2011 р. по справі № 5016/2167/2011(11/17) без змін.

Справу повернути господарському суду Миколаївської області.

Головуючий суддяВ.В.Лашин

СуддяГ.А. Єрмілов

СуддяО.Л. Воронюк

Повна постанова складена 30.09.2011 р.