Постанова № 18474176, 15.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2011 № 36/112

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Майданевича А.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року

у справі № 36/112 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалан ПК»

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2

простягнення 138562,33 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року по справі № 36/112 задоволено повністю позов ТОВ «Мегалан ПК» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 138562,33 грн. заборгованості за договором суборенди № 1111 від 26.02.2008 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегалан ПК» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року у справі № 36/112 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Відповідач приймав участь в судових засіданнях 08.09.2011 року, 15.09.2011 року та надав свої пояснення і підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні 25.08.2011 року та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мегалан ПК» (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (суборендар) укладено договір суборенди № 1111 (далі договір, а.с. 9-15), відповідно до умов якого (п. 1.1) позивач зобовязався передати відповідачу у строкове платне користування частину будівлі багатофункціонального центру (секцію).

Згідно з п. 7 договору сторонами погоджено строк дії договору 35 місяців, починаючи з дати, зазначеної в додатку Ж до договору.

Відповідно до додатку Ж від 10.04.2008 року до договору позивач передав, а відповідач прийняв секцію №1024, а саме: частину центра, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Дніпровська Набережна, 33, загальною площею 5,00 кв.м.

Згідно з п. 10.1 договору суборендар зобовязаний оплачувати плату за користування секцією в розмірах і строки, визначені договором (орендна плата). Орендна плата починає начислятись з дати, вказаної в додатку Ж.

Відповідно до п.10.2 договору розмір орендної плати за один місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі: орендна плата = індекс К1 (індекс зміни орендної плати) х індекс К2 (співвідношення встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долара США плюс 2% на дату складання рахунку з оплати орендної плати до встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долара США плюс 2% на дату укладення цього договору) х площа секції х орендна ставка + НДС.

У відповідності до п. 10.4 договору сторонами погоджено розмір орендної ставки 1073,11грн. за 1 кв. м., що еквівалентно 208,33 доларам США (по комерційному курсу, рівному курсу НБУ плюс 2%).

Пунктом 10.6 договору передбачено, що орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20-го числа кожного місяця, який передує оплачуваному місяцю.

Згідно з п. 12.1 договору, суборендар зобовязаний щомісячно сплачувати орендарю вартість сервісних послуг, в звязку з використанням секції і центру.

Крім того, відповідно до додаткової угоди № 4 від 28.07.2008 року до договору передбачено, що суборендар щомісяця зобовязаний відшкодовувати орендарю витрати на оплату комунальних послуг (електроенергія, холодне й гаряче водопостачання, опалення, газ), які він використовує на обєкті, і сервісних послуг (вивіз сміття, прибирання загальної площі Центра, охорона загальної площі Центра та інше).

Пунктом 12.2 додаткової угоди № 4 від 28.07.2008 року до договору встановлено, що щомісячна плата за сервісні послуги визначається як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі: сума за сервісні послуги = індекс К1 (індекс зміни орендної плати) х індекс К2 (співвідношення встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долара США плюс 2%) х індекс КЗ (офіційний індекс інфляції) х площа секції (додаток № Ж) х ставка за сервісні послуги (пункт 12.2.2 договору) + ПДВ (20%).

Відповідно до п. 12.2.2 договору між сторонами було досягнуто згоди про величину ставки за надані сервісні послуги, що становить 30,03 грн., що еквівалентно 5,83 доларам США (за комерційним курсом, рівному курсу НБУ + 2%) на момент укладання договору.

Пунктом 12.3 додаткової угоди № 4 від 28.07.2008 року до договору встановлено, що щомісячна плата за комунальні послуги (електроенергія, у тому числі: загальне освітлення торгівельного центру, функціонування систем забезпечення торгівельного центру (вентиляції, опалення, технічне устаткування протипожежних і охоронних систем та ін.), піднімальні механізми, забезпечення функціонування санвузлів й інших допоміжних приміщень, освітлення зовнішніх рекламних конструкцій торгівельного центру, робота збиральних машин; холодне й гаряче водопостачання; газ) визначається як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі: сума комунальних послуг, що відшкодовується = вартість комунальних послуг на 1 м.кв. торговельної (здаваної) площі х площа секції - сума, що відшкодовується суборендарем за показниками індивідуальних вимірювальних приладів.

За умовами пункту 12.5 додаткової угоди № 4 від 28.07.2008 року до договору суборендар зобовязався здійснювати плату за сервісні послуги й плату за комунальні послуги щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, що наступає за оплачуваним.

У березні 2011 року ТОВ «Мегалан ПК» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті суборендних платежів в розмірі 138562,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з січня 2009 року відповідач перестав вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та платежі за послуги, як це передбачено договором, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 138562,33грн.

Згідно з доводами, які викладені в апеляційній скарзі, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що сплачував всі необхідні, передбачені договором платежі.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 138562,33 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 3 статті 774 ЦК України передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно з п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 10.7 договору сторонами було погоджено, що позивач зобовязаний до 20-го числа кожного відповідного місяця виставляти відповідачу рахунки, а відповідач повинен сплачувати орендну плату не пізніше строку, який зазначено в цьому договорі, незалежно від факту отримання відповідачем таких рахунків.

З наведених положень договору вбачається, що позивач зобовязаний виставляти відповідачу рахунки на оплату орендної плати.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не надано рахунків, що виставлялись відповідачу за спірний період у відповідності до умов п. 10.7 договору, а відтак не доведено, що відповідач здійснював сплату орендної плати за договором не в повному розмірі.

Відповідно до умов п. 12.1 додаткової угоди № 4 від 26.02.2008 року до договору передбачено, що суборендар щомісяця зобовязаний відшкодовувати орендареві витрати на оплату комунальних послуг (електроенергія, холодне й гаряче водопостачання, опалення, газ), які він використовує на обєкті, і сервісних послуг (вивіз сміття, прибирання загальної площі центра, охорона загальної площі центра та інше).

Пунктом 12.3 додаткової угоди № 4 від 28.07.2008 року до договору встановлено, що щомісячна плата за комунальні послуги визначається як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі: сума комунальних послуг, що відшкодовується = вартість комунальних послуг на 1 м.кв. торговельної (здаваної) площі х площа секції - сума, що відшкодовується суборендарем за показниками індивідуальних вимірювальних приладів.

В матеріалах справі відсутні та позивачем не надані докази в підтвердження здійснених ним нарахувань з відшкодування витрат за комунальні послуги відповідно до складових формули, передбаченої умовами п. 12.3 договору.

Крім того, оскільки умовами договору передбачено відшкодування відповідачем комунальних та сервісних послуг, позивачем не надано доказів понесення ним витрат на сплату відповідних послуг.

Як стверджує відповідач, 04.11.2008 року позивач опечатав орендовану відповідачем секцію та заборонив доступ до неї. В опечатаній секції залишився товар відповідача, що реалізовувався в секції, який відповідачу не повернутий.

Позивач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді вказані твердження відповідача не заперечував.

Як вбачається з умов п. 31.1. договору право відповідача користуватись секцією може бути обмежено у випадку прострочки відповідачем сплати передбачених договором платежів.

Про обмеження права суборендатора користуватися секцією згідно з умовами договору, орендатор письмово повідомляє суборендатора не менше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати вказаного обмеження (п. 31.5).

Позивач не доводив, що він письмово попередив відповідача за 10 календарних днів про обмеження права користування секцією. Разом з цим, позивачем не доведено, що він не компенсував заборгованість відповідача по договору за рахунок утриманого майна відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що надані суду докази свідчать про те, що позивачем не доведено обставин, які є підставою позовних вимог, та не підтверджено такі обставини належними доказами, та не додано їх до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «Мегалан ПК» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 основного боргу в сумі 138562,33 грн. за договором суборенди № 1111 від 26.02.2008 року.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року прийнято після неповного зясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року у справі №36/112 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року у справі №36/112 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалан ПК» (м.Дніпропетровськ, вул.Марії Кюри, 5 (ТРК «Материк»), код ЄДРПОУ 34061066) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 692,81 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4.Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 36/112 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяМайданевич А.Г.

СуддіМальченко А.О.

Гаврилюк О.М.