Рішення № 18473543, 29.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" вересня 2011 р. № 20/5007/69/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюк С.Д

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. довіреність №171/10 від 23.12.2010р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ) <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УГК" (м.Житомир)

про стягнення 187297,97 грн.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УГК" про стягнення 187297,97грн. з яких: 108999,35грн. - основна заборгованість, 24855,34грн. - пеня, 41724,66грн. - інфляційні нарахування, 14718,62грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/69/11.

В судовому засіданні 25.08.2011р. представник позивача повідомив суд, що сума основного боргу відповідачем сплачена, доказів погашення заборгованості суду не надав, але просив суд провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 108999,35 припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору. В частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.08.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України та зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідченні докази сплати відповідачем заборгованості.

В судовому засіданні 29.09.2011р. представник позивача подав уточнений розрахунок пені з якого вбачається, що за період з 08.01.2011р. по 08.07.2011р. пеня становить 16526,12грн., позовні вимоги підтримав в частині стягнення пені з урахуванням уточненого розрахунку, інфляційних нарахувань та 3% річних в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 108999,35 припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Також, на вимогу ухвали господарського суду Житомирської області від 25.08.2011р., представник позивача в судовому засіданні подав довідку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з якої вбачається, що місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 47, яку судом долучено до матеріалів справи. Витребувані судом докази сплати відповідачем заборгованості не надав.

Ухвали господарського суду Житомирської області від 03.08.2011р. та від 25.08.2011р. які направлялася відповідачу за адресою: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 47 повернулися до суду з відміткою: "не існує, не знаходиться". Інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив. Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 03.08.2011р. та від 25.08.2011р. не виконав, про наявність поважних причин неможливості подання до суду витребуваних ухвалою документів суд не повідомив.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представник позивача зазначив, що додаткові докази відсутні. Крім того, просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2009р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі позивав, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УГК" (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки природного газу №06/09-1699 ТЕ-10 (далі договір) (а.с. 12-18).

Згідно з п.11.1 договору, договір набирає чинності з момент у його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Строк дії договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода (п.11.2 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі - газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно із п. 1.4 договору, кількість теплової енергії, що відпускається для надання населенню послуг з опалення та гарячого постачання визначається окремими приладами обліку теплової енергії, які встановлені у покупця.

Судом встановлено, що 21.12.2009р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 (а.с. 19).

В пункті 1 додаткової угоди №1, сторони доповнили п. 2.1 договору підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: "2.1.1 постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. газ в обсязі 648 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень 218 тис. куб. м., лютий 191 тис. куб. м., березень 170 тис. куб. м., квітень 69 тис. куб. м."

Крім того, п. 2 додаткової угоди №1, сторони узгодили, що п.11.1 договору викласти в слідуючій редакції: "11.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 30.04.2010р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення."

На виконання умов договору позивач протягом листопада-грудня 2009р. та січня -квітня 2010р. поставив (передав) відповідачу природний газ у кількості 592993,05 тис. куб. м. на загальну суму 483993,70грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 20-27).

Відповідно до п. 5.1. договору, сторонами погоджено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 593,448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тарифів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами 122,00грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 727,32грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 872,78грн.

Пунктом 6.1 договору, сторони узгодили, що оплата за газ згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що прострочка остаточного розрахунку за спожитий газ виникла у відповідача за актом приймання - передачі від 30.11.2009р. з 11.12.2009р., за актом приймання - передачі від 31.11.2009р. з 11.01.2010р., за актом приймання - передачі від 31.01.2009р. з 11.02.2010р., за актом приймання - передачі від 28.02.2010р. з 11.03.2010р., за актом приймання - передачі від 31.03.2010р. з 11.04.2010р., за актом приймання - передачі від 30.04.2010р. з 11.05.2010р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у сумі 49000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду за останнім утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 108999,35грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проте, під час розгляду справи в суді відповідач погасив суму основного боргу, що вбачається з акту звірки станом на 12.08.2011р. (а.с.42) та про що зазначено представником позивача в судовому засіданні.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Отже, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 108999,35грн основного боргу за відсутністю предмету спору у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 08.01.2011р. по 08.07.2011 в сумі 21855,34грн.

Як вже зазначалося вище, представник позивача в судовому засіданні подав уточнений розрахунок пені за період з 08.01.2011р. по 08.07.2011 в сумі 16526,12грн.

Однак, слід зазначити, що вищезазначений розрахунок ніким не підписаний, тому судом до уваги не приймається.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Крім того, відповідно до п.10.1 договору, сторони узгодили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують звернення з претензією або позовом.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням заявленого позивачем періоду та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 16098,48грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з грудня 2009р. по квітень 2011р. в сумі 41724,66грн., а також 3% річних від простроченої суми за період з 11.12.2009р. по 05.04.2011р. в сумі 14718,62грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань становить 35539,57грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних, яка визначена у розмірі 34795,81грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у звязку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 34795,81грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 112602,83грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позов не оспорив.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. У частині стягнення 108999,35грн. боргу суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УГК" (10002, м. Житомир, вул. Довженка, 47, ідентифікаційний код 31191608) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 16098,48 (шістнадцять тисяч дев'яносто вісім гривень 48 коп.) - пені; 41724,66грн. (сорок одну тисячу сімсот двадцять чотири гривні 66 коп.) - інфляційних нарахувань; 14718,62грн. (чотирнадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 62 коп.) - 3% річних; 752,42грн. (сімсот п'ятдесят дві гривні 42 коп.) - державного мита, 91,40грн. (дев'яносто одну гривню 40коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 108999,35грн. заборгованості - припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гнисюк С.Д.

<Поле длятекста >

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідача (рек. з пов.)